Найкращі наукові фото 2018 року за версією “Nature”

Черговий рік cкотився в безодню. Окрім усілякої жесті він приніс нам також і приємні моменти. Тому не дивно, що ми розпаковуємо наш гул-транслейт, наточуємо ножиці пейнту та граблі поганеньких жартів й локалізуємо для Вас рейтинг найкращих фотографій 2018 року за версією журналу Nature. Ми навіть не додаємо слово «науковий» у назву чарту, адже всім відомо, шо наукові світлини – найцікавіші!

Фото 1. Доступне житло для нано-людинок

Думаєте Ваша житлова площа недостатньо простора? Тоді команда науковців з FEMTO-ST Institute (Франція) прямує до Вас. Ці митці поєднали декілька існуючих технологій та навчилися створювати мікроструктури у великій вакуумній камері, фіксуючі окремі компоненти на кінчиках оптичних волокон з точністю до нанометра. Саме так побачила світ солідна будівля довжиною 20 мікрометрів.

Фото: Femto-ST/Caters

Що ще за іграшки в Lego? Жодних розваг! Насправді, ця розробка демонструє нові можливості для розміщення чутливих датчиків у реактивних двигунах чи детекторів вірусних часток у кровоносних судинах. Вчені сподіваються невдовзі повністю роботизувати процес, бо поки що доводиться послугуватися послугами інженерів за робочими комп’ютерами на кількох етапах процесу.

І звісно, що вони ще хочуть – так це робити ще менші об’єкти, щоб фіксувати їх на карбонових трубочках діаметром від 20 до 100 нм.

Світлина від Довколаботаніка.

 

Фото 2. Мелодійна пісня перфоратора

 Доки ми засинаємо під ніжний шепіт вечірньої казки чи мелодійну пісню перфоратора заклопотаного сусіда – ці маленькі клітини нашого організму працюють.   У всій їхній мікро-красі нейрони звукової сенсорної системи мишей були відзняті двома папарацці та клітинними біологами Стівеном Фріманом і Лоуренсом Делакруа з Університету Льєжа в Бельгії. Вчені вирощували їх у пробірці для того, щоб дослідити як нервові клітини, які причетні до сприйняття слуху, дозрівають та пошкоджуються.

Світлина від Довколаботаніка.
Фото: Stephen Freeman and Laurence Delacroix/Nikon Small World 2018
Світлина від Довколаботаніка.


Фото 3. Бурі Юпітера

Ця оповідка про три фігурки з LEGO. Вони обертаються зараз в холодній порожнечі космосу на відстані 2,8 мільярда кілометрів. Звичка розкидати свої іграшки – характерна риса людини.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото: NASA/JPL-Caltech/SwRI/MSSS/Gerald Eichstädt/Seán Doran

Негода за вікном? Та це просто квіточки в порівнянні з бурхливим норовом атмосфери Юпітера. Саме за нею вже другий рік впритул спостерігає космічний апарат NASA «Juno». Окрім сонячних батарей, наукового обладнання цей апарат містить в собі три фігурки LEGO – Галілея, римського бога Юпітера та його дружини Юнони. Щоб витримати екстремальні умови польоту деталі конструктора для символічних фігурок створені з алюмінію, а не з пластмаси.

Свою роботу «Juno» продовжуватиме до 2021 року. Далі його зведуть з орбіти заради знищення в атмосфері газового гіганта. Цей крок зроблять заради того, щоб космічний апарат не зіткнувся з котримось із галілеєвих супутників, де теоретично може існувати життя.

У хіт-парад кращих наукових фотографій року потрапив цей знімок величезних хвилястих хмар та бурі, яка виглядає як білий овал на тлі Північного полюсу Юпітера.

 

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 4. Ілон Маск врятує Тоні Старка

Ілон Маск всіх дістав цього року! То ми дивилися на численні запуски та посадки його ракет, то як він косячить у лабі (перекреслено) у прямому ефірі. А ще ж були міні-субмарини та тунель на їхню місцеву Троєщину. Він навіть у рейтинг кращих наукових фоток потрапив. Капець, просто, молодчина!

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Фото: SpaceX

Американська компанія SpaceX продовжила своє панування на арені комерційних запусків ракет.
Окрім розробки технологій ракет з багаторазовими ступенями, планів на розвиток космічного туризму компанія розробляє проект «Starlink». У його планах – запуск великої кількості супутників зв’язку у космос та створення глобальної недорогої мережі швидкісного інтернету, доступної навіть у найввідаленіших точках планети.

На знімку, що потрапив до чарту найкращих наукових фотографій року – Ви бачите лютневий запуск радіолокаційного супутника і двох супутників «Starlink».
До середини 2020-х років SpaceX планує відправити на певні орбіти близько 12 тис. супутників.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 5. Останній носоріг


Фото: Ami Vitale/National Geographic Creative

Зникнення видів – невблаганний природний процес. Але в певні періоди часу на нашій планеті змінюються правила гри – й величезна кількість унікальних живих істот сходять з еволюційної арени через глобальні катаклізми. Є досить обґрунтована підозра, що ми живемо в період масового вимирання, й мало того – є тим самим глобальним катаклізмом.

На світлині можна побачити прощання з останнім у світі самцем північного білого носорога. Він помер у березні в Кенії. Ці величні істоти не мають природних ворогів, окрім людей. І їхнє зникнення пов’язане з хибними віруваннями у лікувальні цінності рогів цих істот.

Нині живими лишають лише дві особини й обидві є самками. Оскільки, відтворення природними шляхом тепер не можливе, вчені розробили та втілюють амбітний план запліднення у пробірці заради збереження північних білих носорогів.

Пальці схрещуємо та жодних жартів!

Фото 6. Я бачу тебе наскрізь!

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

На фото представлена риба Nematistius pectoralis: Matthew G. Girard

На ній можна побачити вражаючий результат роботи нової техніки візуалізації кісток від доцента кафедри екології та еволюційної біології з Університету Канзасу.

З 18 століття науковці завзято досліджують будову скелетів багатьох видів тварин й не одна таємниця природи впала під натиском зусиль порівняльної анатомії.

Тепер, загадкам еволюції та систематики буде ще складніше, адже нові способи візуалізації окрім наукової значимості – це ще й справжні шедеври, від яких складно відірватися!

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 7. Зневоднення

Світлина від Довколаботаніка.

На світлині представлене пусте водосховище, що потрапило до об’єктива Kelvin Trautman.

Третій рік в Південній Африці лютує засуха. Гігантське водосховище, яке живило водою Кейптаун зменшилось до розмірів невеличкого струмочку.

За це складне триріччя містяни скоротили споживання води з 1,2 млрд. літрів на день у 2015 році, до трохи більше ніж 500 млн. літрів на початку цього року. Якщо в середньому в світі міський житель використовує 185 літрів в день, то кейптаунець може розраховувати лише на 50 літрів.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 8. Атака клонів

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Фото: Jin Liwang/Xinhua/Zuma

Ви хочете захопити Галактику за допомогою клонів-штурмовиків? Тоді ми йдемо до Вас! Точніше, до Вас йдуть біологи з працьовитого та стрімко прямуючого в 3019 рік Китаю. Вчені створили перших приматів, яких клонували за допомогою тієї ж техніки, що й всім відому вівцю Доллі. Технологію повторили на кількох десятках інших видів, а от з приматами – невдача спіткала науковців у різних країнах світу. І це суттєва проблема! Адже з вівцями далеку-далеку Галактику не завоювати.

Навіщо це нам?

Насправді дослідники не декларують завойовницьких намірів. Вони сподіваються використовувати свою методику для розробки популяцій генетично ідентичних приматів. Цілком можливо, що саме мавпи-клони допоможуть зрозуміти тонкі механізми розвитку ракових захворювань.

Більш того, технологія, яка була описана в журналі Cell ще 24 січня, також може поєднуватися з інструментами для редагування генів, такими як CRISPR-Cas9. А це відкриває шлях для створення генетично модифікованих моделей психічних розладів мозку, включаючи хворобу Паркінсона.

“Ця стаття справді означає початок нової епохи для біомедичних досліджень”, – говорить Xiong Zhi-Qi, нейрофізіолог, який вивчає хвороби мозку в Інституті нейронауки Китайської академії наук (ION) у Шанхаї. Він не був залучений в проект з клонування, тому хвалить, а не вихваляється. Окрім того, Ви помітили, що ми не транслітеруємо його ім’я кирилицею, адже нам ще ні разу не вдалося це зробити без помилок.

Клонофобія
Тема клонування здавна жахає людей. Просто, переважна більшість щасливих жителів Землі не готова побачити свої огріхи з боку (насправді, біоетичних проблем дуже багато й святі війни в мережі та реальному житті щодо перших CRISPR-дітей це доводять). Тепер, технічно, немає перешкод для клонування людини.

Дослідники, щоб їх не закидали органічними помідорами та позовами, завбачливо заявляють, що хочуть виробляти лише генетично ідентичних мавп.

“Це наша єдина мета.” – заявляють вони, ховаючи перехрещені пальці за спиною.

Де формула?
Звичайна методика клонування не приносила успіхів з приматами. Багато спроб – ще більше невдач! Китайські біологи вводили ДНК донорної клітини в яйцеклітину, яка вже має свій власний генетичний матеріал.

Щоб все вдалося команда вчених об’єднала кілька методів, розроблених іншими науковими групами. Каменем спотиканням були хімічні зміни у ДНК, які виникають, коли ембріональні клітини перетворюються на спеціалізовані. Ну, й основний інгредієнт страви змінили – брали ДНК не з дорослих організмів, а з ембріональних клітин.

Математика клонування
Усього було створено 109 клонованих ембріонів. Використали три чверті – їх імплементували до 21 сурогатної мавпи. Це призвело до шести вагітностей. І двох первістків Чжун Чжун та Хуа Хуа – Ви можете побачити на світлині, яка ввійшла до когорти кращих наукових фотографі 2018 року.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 9. Озброєні очі

A fern’s sorus
Джерело:
 Rogelio Moreno Gill/Nikon Small World 2018

Терміново знайдіть найближчу папороть! Узимку – це зробити важкувато, адже більшість з них знаходяться в стані спокою, скинувши непотрібні в холодний період року вайї (так звуть їхні листоподібні органи). Але саме на них можна знайти дивовижні зборища спор – соруси.

За десятикратного збільшення та при ультрафіолетовому освітленні вони виглядають справді неймовірно. Та вони мають неперевершений вигляд навіть без жодних дослідницьких гаджетів.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 10. Гіганти поміж крихіток. 

Scanning electron microscopy (SEM) of Tupanvirus particles.

 Фото: Abrahão et al./Nat. Commun.

У лютому минулого року було відкрито тупанвірусів, які були виділені з організмів амеб. На даний момент описано 2 види цих гігантських вірусів: Tupanvirus deep ocean та Tupanvirus soda lake.

Родова назва увіковічнює в собі ім’я богу грому Тупана у віруваннях індіанців гуарані.

Така грізна назва дуже пасує організмам з найбільшим розміром геномів та найповнішим набором генів для синтезу білків з-поміж усіх відомих вірусів

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 11. Науковий футбол

Scientists play football on the ice.

Фото: Marius Vagenes Villanger/Kystvakten/Sjoforsvaret/NTB Scanpix/Reuters

Ми не знаємо, хто там вважає науку нудною справою. Але якщо така дивна думка потрапила до Вас в голову – то тримайте протиотруту!

Так, це працівники Інституту Морських Досліджень Норвегії зійшлися в запеклій футбольній баталії проти екіпажу криголама. І так, за матчем спостерігали охоронці, які оберігали гравців не від футбольних фанатів, а від ведмедів, які, напевно, більше полюбляють хокей.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 12. Плата за супер-здібності

Gannets hunt pelagic fish like mackerel by diving into the sea from a height of 30 meters.

Фото: Greg Lecoeur/UPY2018

Перед Вами справжні спеціалісти з підводного полювання. Північні олуші пірнають у воду з висоти 30 метрів, що дозволяє їм досягти швидкості 100 км/год. 

Особлива будова крил дає змогу їм ефективно використовувати повітряні потоки й навіть у маловітряну погоду розганятися до 55-65 км/год. Й це при тому, що спортсменами їх ніяк не назвеш! Якщо у більшості літаючих птахів відносна вага м’язів становить 20 %, то в олушів їх всього 13 %.

Проте, за всі переваги доводиться платити. Цим птахам дуже складно злітати з пласкої поверхні, особливо у штиль.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 13. Підглядач за атомами

An image of a single positively-charged strontium atom, held near motionless by electric fields

Джерело: David Nadlinger/University of Oxford

Девіда Надлінгер з Університету Оксфорда, Великобританія хотів побачити атом, зізнайтеся – хто б не хотів ? Але от користуватися збільшувальними приладами він наміру не мав!

Подивіться уважно на центр цього зображення, і ви побачите один атом, який потрапив у пастку поміж двома електричними полями у вакуумній камері.Звісно, це не зовсім атом, а результат вловлення та випромінювання ним фотонів світла. Чудово, що можна зробити таку дивовижну річ тихого недільного ранку в лабораторії.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 14: Проблеми орієнтування на місцевості

Colour modified image of elevation data gathered from the Porcupine and Draanjik Rivers in Alaska
Джерело: Daniel Coe

Тримайте трішки фарб для нового 2019 року. Це психоделічне мереживо – насправді є мапою, яка показує рельєф у місці зустрічі річок Поркупін, Драаїк та Юкон на Алясці. 

Зображення було отримано з радіолокаційних даних від департаменту природних ресурсів Аляски в Анкоріджі. 

Темніші кольори показують підняття рельєфу. Це справді приголомшливий і захоплюючий спосіб візуалізувати потоки води. 

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 15. Вогнеборці

Firefighters tackle a wildfire on Winter Hill near Bolton.
Джерело: Danny Lawson/PA

Вогонь – нестримна сила, яка безжальна до всіх живих організмів на цій планеті. 

Значна кількість фотографій з місця пожеж дивували нас та жахали протягом всього минулого року. 

Ця світлина, ніби вирвана з позачасся. Її вдалося зробити поблизу Болтона, що у Великобританії. І здається, що ці відважні борці з вогнем могли б так само вгамовувати полум’я як 100 років тому, так і в далекому утопічному майбутньому.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 15. Вижив! 

An owl sits on the beach in Malibu as the Woolsey Fire approaches

Джерело: Wally Skalij/Los Angeles Times via Getty

Продовжуємо тему пожеж, адже на черговій світлині з добірки кращих наукових фотографій минулого року від журналу “Nature” представлений саме втікач від стихії вогню поблизу Малібу, що у США.

На перший погляд, найгірше для віргінського пугача вже позаду. Втомлений та гордий він присів перепочити на вологому піску. Але не все так райдужно на цьому мальовничому пляжі.

Заграва заходу сонця та неспинної пожежі на задньому плані нагадують про те, що оселище цього птаха зруйноване й попереду небезпечні та, можливо, марні пошуки нового прихистку.

Ми часто підраховуємо шкоду від вогню у доларах чи гривнях, але для живих істот полум’я може завдати збитків, які не оцінити в друкованих папірцях з водяними знаками.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 16. Перекус із павуків

2 Mud-rolling mud-dauber wasps, right - rolling mud, left - flying with mud ball. Credit Georgina Steytler/WPY 2018
Джерело: Georgina Steytler/WPY 2018

Риючі оси з роду Sceliphron – турботливі матусі. Вони не відкладають яйця з новими поколіннями свого виду задля годиться. Кожен майбутній нащадок бережно упаковується всередину архітектурної споруди із бруду. 

Усередині затишної камери залишається також достатньо місця для перекусу після пробудження. Оси кладуть сюди свою здобич – паралізованих павуків. 

Після цього камери із бруду ущільнюються та закупорюються. Оси зробили все, що було в їхніх силах для продовження свого роду.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 17. Припадати пилом

Houses and trees are seen covered in thick ash
Фото: Ezra Acayan/NurPhoto/Getty

Ми довго роздивлялися це фото й не могли зрозуміти, чим же воно зачепило редакцію журнала “Nature”, яка внесла його у топ кращих наукових фото минулого року.

Вся справа в сірому кольорі. Одна справа побачити усі відтінки сірого з вікна своєї багатоповерхівки у Києві, а інша справа зустріти ландшафт у таких барвах на Філіпінах. 

У чому ж причина? Минулого року, саме в січні від тривалого сну прокинувся вулкан Майон. Та напевно встав не з тієї ноги! Фонтани з лави піднімалися на 700 м вгору – і це точно найгірше місце для святкування свого випускного.

Хмари попелу пішли ще далі, а саме на висоту 3 км. Вони затулили сонце й настала локальна темрява. Далі вони впали товстим шаром на поселення, перефарбувавши їх у стилістику чорно-білого телебачення.

Світлина від Довколаботаніка.

Фото 18. На дні

An 11th century village and church, which are usually covered by water, are partially exposed in a reservoir in Spain
Джерело: Emilio Morenatti/AP/Shutterstock

Іноді людям заважають власні величні витвори. 

У 1960-х роках уряд Каталонії вирішив створити водосховище на місці села Сан-Рома-де-Сау. Тут люди мешкали протягом останнього тисячоліття. У населення був єдиний вихід – пакувати валізи, забирати з собою всі коштовні речі і навіть тіла родичів з кладовищ. 

Як і передбачалося, створення водосховища затопило Сан-Рома-де-Сау і повністю затопило будівлі. Однак, коли рівень води падає, будівлі-привиди виходять з води, а в купі з ними триповерхова церква 11 століття.

Її маленький, гострий шпиль церкви все ще можна побачити з будь-якої точки довколишніх пагорбів. Коли вода стоїть високо можна побачити лише вершину шпиля, але в періоди посухи вся церква з’являється на суші. Її в цей період стабілізували бетонними конструкціями, щоб це архітектурне творіння могло ефективніше опиратися руйнівні дії води.

На фото можна помітити, як відображення неба у воді формують ілюзії того, що церква сягає верхнього пологу хмар.

Світлина від Довколаботаніка.

Бонусні гіфки

Фейєрверк морського огірка

Перед Вами класична гототурія. Але з легкої руки античного вченого Плінія до цих тварин пристало ім’я “морські огірки”.

Цей психодилічний вибух барв створює істота Pannychia moseleyi. Таким чином вона ласкаво пропонує всім довкола йти куди подалі та не заважати у двох найважливіших справах кожної пристойної тварини – харчуватися та розмножуватися.

Окрім біолюмінісценції голотурії відомі володарі органів Кювьє – довгих порожніх трубочок всередині організму. Коли хтось до краю роздратує морського огірка – він викидає ці гаджети з себе через анальний отвір.

Вони сильно набухають під дією води та стають липкими, знерухомлюючи нападника. У органах Кювьє також можуть міститися токсини голутирин та голутириин. Ці речовини небезпечні навіть для людей.

Тесла летить подалі від Теслі

Минулого лютого майже весь світ слідкував за проектом керівника SpaceX Ілона Маска із запуску на орбіту одного відомого червоного автомобіля – Tesla Roadster.

Машина слугувала фіктивним вантажем на тестовому польоті ракети Falcon Heavy. Зараз вона знаходиться на орбіті навколо Сонця.

І разом з нею прямують вперед наші прагнення нових відкриттів.

Заврюха на кометі

Коли сніжить за вікном – це викликає захват у малечі та нервове напруження у комунальних служб. Але оскільки на коме́ті Чурю́мова — Герасиме́нко офіційно відсутні дороги та тротуари, то спостереження за похмурою стихією цього небесного тіла – це абсолютна радість.

Уперше комету вистежив Клим Чурюмов у 1969 році, коли аналізував фотопластинки, зняті Світланою Герасименко.

Орбіта даного об’єкту контролюється силою тяжіння Юпітера, яка разом з іншими представниками комет з родини цього газового гіганта, походить з поясу Койпера.

Ядро комети має неправильну форму, а на її поверхні вперше для цього класу небесних тіл був знайдений молекулярний азот і така органічна сполука, як амінокислота гліцин.

Гіфка, яку Ви бачите, сконструйована з множини фотографій, отриманих зондом “Розетта”, під час його 13-кілометрового зближення з цим небесним тілом. Саме в квітні минулого року була створена анімація, яка й демонструє завірюху з пилу та крижаних часток на поверхні комети.

Ходьба їжакового ската

Знайомтеся! Це їжаковий скат. Він мешкає поблизу атлантичного побережжя Північної Америки. Він невеликого розміру, для захисту від нечемних істот володіє шипами, а також вміє генерувати слабке електричне поле для пошуку своїх партнерів.

Але тепер придивіться до “ніжок” ската. Це передні лопаті черевних плавників з трьома гнучкими зчленуваннями та модифікованими кістково-м’язовими елементами. Цими органами скати відштовхуються від дна, окрім того ними ж здійснюють складні поворотні манери та, можливо, навіть зменшують турбулентність води, щоб не відлякати здобич чи не погіршити власні навики електрорецепції.

У лютому минулого року було з’ясовано, що ці скати мають нервову мережу, яка відповідає за пересування парними кінцівками. Тобто, вона виникла вперше у риб, причому, як вважають науковці (Jung, H. et al. Cell http://dx.doi.org/10.1016/j.cell.2018.01.013 (2018) не менше ніж за 20 мільйонів років до того, як перша хребетна тварина розпочала своє завоювання суші.

Супергерої зі світу науки: хто змінив нашу планету минулого року за версією Nature

Останні піщинки 2017 року впали у прірву зі скла. Пора підводити підсумки року. І як чудово, що це за нас зробив журнал “Nature”. Його шановна редакція визначила десять найбільш значимих постатей у цьому році. Спробуємо з’ясувати, що це за надзвичайні люди

1. Девід Ліу: Коректор генів

Біолог розробив інструменти для редагування генів, які є новими для природи і можуть одного дня позбавити людей хвороб.

Перенесемося на 25 років назад. Молодий і перспективний аспірант Девід Ліу приносить своєму науковому керівнику чорновий варіант своє дисертації. Хімік-номінант Нобелівської премії Е. Дж. Корей, нині заступник професора Гарвардського університету в Кембриджі, штат Массачусетс уважно читає текст та здивовано хмурить брови. Мова викладу – чітка та логічна, речення побудовані досконало. Що тут взагалі можна правити? Дисертація – ідеальна! Але сам аспірант навпаки – марить редагуванням. Редагуванням геномів.
Уже більше десяти років Девід Ліу перебуває у авангарді дослідників, що заглиблюються в таємниці спадкового матеріалу живих організмів. Він працює з широковідомою технікою CRISPR. Проте ця методика корекції геному ще не є досконалою. CRISPR не зможе надійно переписати фрагменти ДНК у деяких клітинах та здійснити ряд змін, які вчені хотіли б зробити. Проте, чи може це зупинити справжнього дослідника?
Звісно, ні. Уже у жовтні цього року команда Ліу в Загальному інституті в Кембриджі, штат Массачусетс, опублікувала результати сміливої спроби налаштування системи CRISPR. В умовах лабораторії вони створили фермент. який може змінювати пари азотистих основ аденін (А) та тимін (Т) в гуанін (G) та цитозин (С). Уявіть собі – близько 4 мільярдів років молекулярної гри, мутацій та природного добору, а такого ферменту не існувало! Саме тому дослідницьку команду Ліу мучили сумніви: «Чи все вийде так як треба?».
Але весь нсвій науковий шлях Ліу не цурається ризику. Коли він був аспірантом в Університеті Каліфорнії, Берклі, він працював над способами включення неприродних амінокислот у білки живих клітин. Ліу добре пам’ятає як презирливо дивилися на нього інші аспіранти та доктори наук, називаючи його затію божевільною.
На останньому році аспірантури Корей запросив Ліу відвідати Гарвард, щоб провести семінар. Члени хімічного факультету там були настільки вражені, що запропонували йому роботу, як тільки він отримав свою докторську ступінь. З того часу Ліу працює там. Й не даремно їсть свій хліб!
Його лабораторія розробляла піонерні методи для створення штучних ферментів, а потім додала корекцію геному до денного асортименту досліджень. У 2013 Ліу заснував Editas Medicine, для розробки технологій, що базуються на CRISPR.
Впровадження новітніх технологій у медицину має ряд обмежень. Значним недоліком є деяка непередбачуваність втручань. Незважаючи на те, що фермент Cas9 скорочує ДНК у потрібному місці, дослідники вимушені покладатися на власні системи відновлення ДНК в клітині, які б з’єднала розірвану нитку нуклеїнової кислоти знову. Теоретично – ця змінна може стати джерелом значних неприємностей для дослідників.
Лабораторія Ліу якраз шукала шляхи вдосконалення методу редагування. У 2016 році наукова школа Ліу повідомила про своє перше успішне редагування ДНК, яке могло перетворити C в T або G в A. Вперше дослідники мали надійний, передбачуваний спосіб зробити одиничну заміну нуклеотидів у живій клітині.
Далі цей підхід апробували на інших організмах, від пшениці до мишей. Дочекавшись вересня, китайська команда генетиків повідомила про свій прорив. Вони використали редактор геному Ліу для виправлення точкової мутації, що викликала хворобу крові в ембріонах людини.
Інша постдок в лабораторії Ліу, Ніколь Гаделлі, продовжила роботу Ліу, вивернувши її навиворіт. Вона прагнула створити фермент, який здатний перетворити A і T в G і C. Так, звісно вона порушувалп основне правило лабораторії Ліу: ніхто не бере участі в проекті, якщо першим кроком є створення нового ферменту. Адже купа часу може бути витрачена впусту й феноменальний прогрес лабораторії піде нанівець.
Але саме Ліу наполіг на проведенні такої ризикованої справи. Місяці наполегливої праці дали білок, який, теоретично, може полагодити 48% відомих хвороботворних точкових мутацій у людей. У жовтні команда повідомила, що новий фермент діє набагато надійніше, ніж класична система CRISPR-Cas9. Такі інструменти можуть допомогти у подальшому розвитку підходів до генної терапії.
Цілком очевидно, що скоро ми ще неоднарозово прочитаємо про неймовірні відкриття лабораторії Ліу.

Світлина від Довколаботаніка.

Ми не будемо говорити, що за кожним великим відкриттям стоять звичайні люди. Адже вони надзвичайні!
Зустрічайте:

2. Маріка Бранчезі: голос злиття нейтронних зір

Згадаймо серпень 2017 року. У цей час напевно кожен телескоп на нашій планеті та у космосі дивився у один бік. Причина цього була надзвичайно хвилююча – було підтверджено реєстрацію гравітаційних хвиль. Одразу близько 70 команд астрономів прикипіли до своїх приладів, щоб зафіксувати перші прямі спостереження після зіткнення двох нейтронних зірок. Те, що вони побачили, вирішило відразу кілька астрофізичних загадок.
Успіх був би неможливі без Маріки Бранчезі. Ці зусилля були результатом багаторічної підготовки та координаційної роботи з лабораторією Virgo, яка використовує детектор гравітаційних хвиль поблизу Пізи, Італія.
Бранчезі зуміла подолати прірву між описовою астрономією та сучасною фізикою гравітаційних хвиль. Ці дві області як Ромео та Джульєтту мало, хто уявляє разом. Маріка була ключовим перемовником між астрономами та фізиками.
Науковиця приєдналася до Virgo в 2009 році, коли отримала роботу в Університеті Урбіно, у своєму рідному містечку. Якраз тоді Virgo і LIGO об’єднали свої зусилля, і стало зрозуміло, що їм потрібен хтось, хто виконує обов’язки посла в астрономії.
Здавалося, навіщо ця морока? Адже гравітаційні хвилі, які розрізняються в тканині простору-часу, виявляють бік космосу, який не можна бачити звичайними телескопами. Але у випадку злиття нейтронних зір, LIGO та Virgo зможуть зафіксувати лише остаточні хвилини перед настанням цієї грандіозної події. Більшість інформації про далеку сутичку світил – і елементи, вироблені в процесі зіткнення- будуть доступні лише звичайним телескопам.
Брачезі перша змусила фізиків сповіщати астрономічну спільноту про можливі події, навіть якщо б вони не були абсолютно впевнені, що вони дійсно стануться. Окрім того, слід було переконати астрономів перевіряти всі ці повідомлення.
Багато людей скептично ставилися до такої співпраці. Virgo і LIGO тривалий час тримали на голодному пайку любителей наукових відкриттів.
Ставлення до цієї майже безнадійної затії змінилося лише в 2013, коли оновлення детекторів гравітаційних хвиль збільшило шанси на прорив у дослідженнях тисячократно.
Дипломатичні навички Бранчезі трапилися в нагоді, коли настав час опублікувати результати з відкриття нейтронних зірок. З десятків звітів астрономів було відбрано найвартісніші матеріали, які стали основою короткої статті. Але вона може похвалитися більш ніж 3500 авторами! Бранчезі відігравала важливу роль у забезпеченні того, щоб усі важливі результати були представлені.
Коли фізики вирішили побудувати LIGO і Virgo, виявлення зіткнень із нейтронними зірками видавалось нездійсненним бажанням людської цивілізації. Всесвіт відкрив свої таємниці значно раніше, ніж очікувалося. Але Маріка не спочиває на лаврах. Вона з нетерпінням чекає подальших відкриттів.

Світлина від Довколаботаніка.

Цей ранок – чудовий час для відновлення своїх сил після напруженої роботи не лише протягом тижня, а й всього шаленого 2017 року. Й наступна оповідка – про іскру нової протиракової терапії, що запалить вогник надії для тисяч хворих по всьому світу.

3. Емілі Уайтхед: дівчинка, що стискає руку

Іноді звичайнісінький жест стає надзвичайно могутнім. Спекотного липня 2016 року відбувалося засідання Комітету з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA). 12-річна Емілі Уайтхед піднялася з свого крісла й впевнено прокрокувала до трибуни. Вона просто взяла доповідача за руку…
Пізніше вона пояснить свій вчинок тим, що так хотіла продемонструвати свою підтримку. Підтримка дитини, яка п’ять років тому була першою людиною в світі, що отримала експериментальне лікування під назвою CAR-T терапія, багато чого вартує..
Промовцем на трибуні, був її батько, Том. Він закликав FDA схвалити терапію, в якій імунні клітини пацієнта генетично перепрограмовуються для розпізнавання та атаки ракових клітин. Коли він побачив вчинок дочки, то почав плакати. Як і багато інших присутніх в залі.
Група експертів одноголосно прийняла рішення про схвалення терапії – першої такого роду – для дітей та молодих людей з гострим лімфобластним лейкозом; FDA погодився. Протягом кількох місяців інший тип CAR-T терапії отримав зелене світло, на цей раз для неходжкинської лімфоми, роблячи 2017 рік історичним роком для цього класу онкотерапії.
Це водорозділ, який вдалося подолати. Перші дві схвалені терапії є початковими кроками до того, що може зробити CAR-T.
Деякі академічні команди та біотехнологічні компанії працюють над терапією CAR-T, прагнучи зробити існуючі процедури безпечнішими та більш контрольованими.
І все ж, незважаючи на досягнутий прогрес, межа між успіхом та невдачею може бути дійсно, дуже тонкою. Через кілька днів після початку терапії CAR-T в Емілі була важка імунна реакція, відома як синдром вивільнення цитокінів. Якби не швидка реакція лікарів скоріш за все Емілі ніколи б не була на липневому засіданні FDA.
Така трагедія не тільки спустошила сім’ю Емілі, вона також могла призвести до руйнування розробки CAR-T-терапії.
Емілі повністю одужала і взяла на себе роль плаката дитини, що агітує за протиракову революцію. 

Світлина від Довколаботаніка.

Серед десятки значимих постатей минулого року є й адепти темного боку сили. Вони системно працюють проти збереження довкілля й їхня діяльність може вилізти боком нашій ніжній планеті уже найближчими часом.
Зустрічайте історію №4.

4. Скотт Пруіт: Руйнівник природи

Коли десять тисяч людей вийшли на вулиці в квітні цього року на Марш за Науку, багато протестуючих не злим тихим словом згадували Скотта Пруіта, відомого скептика кліматичних змін, який нещодавно перейшов на посаду керівника Американського агентства захисту навколишнього середовища (EPA).
Пруіт був одним із перших критиків EPA, допоки президент Дональд Трамп не покликав його очолити цю інституцію. Як генеральний прокурор штату Оклахома, він подавав до суду на EPA щонайменше 14 разів. От дійсно, щоб припинити якусь благу справу – її слід очолити.
Він, як керівник EPA, лякає кожного адекватного науковця. Пруіт володіє всіма необхідними знаннями й владою, щоб принести людству багато шкоди.
Відразу як ця цинічна людина дісталась керма екологічної агенції вона негайно приступила до блокування або скасування десятків екологічних законів, включаючи правила щодо викидів, видобутку корисних копалин та викидів небезпечних відходів (підозрюємо також, що він він робить це з демонічним реготом). А от хто вітав Пруіта на новій посаді – так це видобувачі нафти та хімічні промисловці.
У жовтні Пруітт оголосив, що науковцям, які мають гранти EPA, більше не буде дозволено виступати в незалежних консультативних комітетах агентства через те, що він назвав конфліктом інтересів.
У результаті агентство звільнило половину членів кількох науково-консультативних рад.
Більшість позицій з того часу були заповнені нинішніми співробітниками галузі та вченими, які мають галузеві зв’язки.
Але багато науковців відчувають неухильний занепад установи, і співробітники EPA, зокрема, турбуються про своє майбутнє. Адміністрація Трампа запропонувала скоротити бюджет на 40% для бюро досліджень та розвитку агентства, що, в основному, призведе до усунення робочих місць працівників-вчених.
Всі знали, що Пруіт не буде адміністратором, який підтримує науку, але таких масштабів деструктивного впливу політика не очікував ніхто.

Світлина від Довколаботаніка.

А ми дісталися до середини рейтингу осіб, що змінили нашу планету у 2017 році.

5. Пань Цзяньвей: Татко квантів

На безкраїх просторах Китаю його називають Liàngzĭ zhī fù: “Татко квантів”. Це ім’я дуже пасує Паню Цзяньвею. Адже саме він вивів Китай на передові позиції у квантової комунікації на великі відстані: фантастичній галузі, що знаходить застосування квантових законів для надійної передачі інформації. Після навчання в Європі Пань повернувся в Китай у 2008 році, і з тих пір ця країна стабільно дивує наукову спільноту своїми досягненнями.
У липні Пань та його команда в Науково-технічному університеті Китаю в Хефей повідомили про прорив у своїх дослідженнях. Вони побили рекорд з квантової телепортації, передаючи квантовий стан фотона на Землі на 1400 кілометрів до фотона на орбітальному супутнику. А в вересні команда використовувала цей супутник для передачі фотонів у Пекін і Відень, створюючи квантові ключі шифрування, що дозволило командам у цих містах спілкуватися в чаті з повною безпекою. Оскільки виявлення фотонів змінює їхні квантові стани, потенційні хакери не можуть перехопити ключі, поки їх діяльність не буде помічена.
Ця демонстрація була історичною подією. Але група Паня має амбітнішу мету. Вона працює над розвитком квантового інтернету: мережі супутників і наземного обладнання, які могли б поділитися квантовою інформацією по всьому світу.
Це дозволило б створити надійне шифрування в усьому світі. Окрім того, нові експерименти вчених намагаються об’єднанати випромінювання від детекторів по всій планеті для створення телескопу з надзвичайною роздільною здатністю. Наразі команда Паня планує запустити другий супутник, а також виконує ще один квантовий експеримент у космосі на борту китайської космічної станції Tiangong-2. Як говорить сам Пань: “У найближчі 5 років буде багато чудових результатів. Це дійсно нова епоха “. Скромненька заява, нічого не скажеш. Але приводів не вірити їй немає.
Хоча пан Пань керує групою з 50 вчених, які є дослідниками у безлічі дисциплін – включаючи квантове моделювання, обчислення та оптику – саме він органічно поєднує всі зусилля науковців.
Пань також відомий як оптиміст з нескінченним ентузіазмом. Він як завжди впевнений, що китайський уряд підтримає його наступний великий план: 5-річна ініціатива, орієнтована на квантове спілкування, метрологію та обчислення, коштує 2 мільярди доларів США. Квантовий татко на мільярди доларів? А чому б і ні?

Світлина від Довколаботаніка.

Новий планетарний цикл – чудовий привід, щоб виправити помилки минулого й не наступати на граблі повторно. Людина, що бореться проти помилок у науці – це шоста значима постать нашого рейтингу.

6. Дженіфер Бірн: мисливець на помилки

Удень Дженіфер Бірн досліджує генетику раку. Але коли на місто падає темна ніч вона полює за помилки в генетичних наукових працях. Доки її діти та чоловік дивляться фільми, Бірн проводить незліченні вечори у пошуках недоліків та потенційно шахрайських статтей.
Бірн, яка працює в дитячій лікарні Westmead у Сіднеї, Австралія, виявила десятки статей з помилками у розшифруванні послідовностей ДНК. Більшість з них мають інші підозрілі риси, такі як неякісні зображення та фрагменти тексту, які запозичені з інших публікацій без жодних посилань.
Її ретельна робота не лишилася непоміченою. Журнали скасували публікацію дев’яти статей в результаті роботи Бірн – сім з них були аннульовані цього року. А в жовтні вона та француз Кіріл Лаббе випустили онлайн-програму “Seek & Blastn”, яка допоможе автоматично виявити подібні проблеми.
Бірн вперше виявила системні помилки у п’яти статтях, у яких йшлося про ген, який вона вивчала. Всі публікації стверджували, що спостерігаються ефекти інактивації гена в ракових клітинах, але Бірн бачила інше. Дженіфер помітила, що вчені вказали неправильні послідовності ДНК. Чотири статті були відкликані; ні редактори, ні автори п’ятої статті не відреагували на виявлені помилки.
Бірн об’єдналася в 2016 році разом з Лаббе, який має досвід розробки програмного забезпечення для виявлення неякісних рукописів. Ми сподіваємось, що редактори журналів та видавці зможуть використовувати вишукану версію програми, яку вони випустили цього року, щоб перевірити рукописи перед публікацією.
Багато вчених божеволіють від низькопробних або шахрайських статей, які забруднюють наукову літературу, але мало хто щось робить для виправлення ситуації. 

Світлина від Довколаботаніка.

Не зважаючи на темні сили цього світу ще існують сміливці, які на своїх мужніх руках тримають хиткий баланс рівноваги. Ми за крок від катастрофи. Але такі люди як Лассіна Зербо не дають його ступити.

7. Лассна Зербо: антиядерний геофізик

Телефон Лассіни Зербо розірвав тишу сонного будинку. 6 година ранку у казковому Відні й такий раптовий дзвінок. Пройшло лише 30 хвилин після того, як Північна Корея провела своє шосте ядерне випробування, в неділю, 3 вересня. Сейсмічні дані показали, що це найпотужніша бомба, яку коли-небуть використовувала ця країна. Магнітуда струсу була на рівні 6,1 балів.
“Це було страшно”, – говорить Зербо, який очолює Організацію договору про цілковиту заборону ядерних випробувань. Вона контролює ядерні випробування у всьому світі.
Незабаром він закінчив переговори з японськими та південнокорейськими послами в Австрії і готувався до напруженої прес-конференції на тему нової ядерної провокації.
Це був складний рік для Зербо та інших прихильників нерозповсюдження ядерної зброї. Лідер Північної Кореї Кім Чен Ін і президент США Дональд Трамп постійно підвищують температуру напруження. Чи виллється агресія слів у військове зіткнення?
Хоча Північна Корея є єдиною країною, яка провела ядерні випробування за останні 20 років, нові геополітичні загрози можуть змінити цю ситуацію дуже швидко.
Зербо народився в Буркіна-Фасо в 1963 році. Він переїхав до Франції, щоб отримати докторську ступінь з геофізики і працював у промисловості добування корисних копалин, перш ніж вступити до Організації договору про цілковиту заборону ядерних випробувань у 2004 році.
Однією з перших його ініціатив було створення системи для обміну інформацією, зібраною станціями моніторингу організації з науковою спільнотою. (Виявляється, що дані, зібрані гідроакустичними, інфрачервоними, сейсмічними та радіонуклідними датчиками, корисні для багатьох інших цілей, включаючи виявлення цунамі та відстеження міграції китів.)
Зербо став виконавчим секретарем в 2013 році, і зараз він витрачає більшу частину часу на подорож по світу, під час якої працює над завершенням мережі мереж станцій моніторингу. Що більш важливо, він виступає за ратифікацію Договору про цілковиту заборону ядерних випробувань, який був створений 1996 року, але так і не вступив у дію.
Незважаючи на виклики, Зербо каже, що немає нічого такого приємного, як робота в науці та дипломатії. Він часто рекомендує молодим дослідникам врахувати подібний крок: “Наука повинна бути одружена з політикою, щоб світ ставав кращим “.

 

 

 

 

 

 

 

Людина відчуває себе володарем цієї планети до першого-ліпшого природного катаклізму. Ще один надзвичайний вчений намагається зробити так, щоб наслідки від впливу землетрусів були мінімальними.

8. Віктор Круз-Атіенза: дослідник землетрусів

Віктору Круз-Атіенза було 11 років, коли його дім відчув поштовхи потужного землетрусу. Це сталося 19 вересня 1985 року, коли землетрус магнітудою 8.0 балів на Тихоокеанському узбережжі Мексики сколихнув всю країну. Круз-Атіенза жив з батьками та братом на південь від Мехіко, у двоповерховому будинку, побудованому на твердій породі. Це було безпечне місце. Значна частина Мехіко побудована на м’яких відкладах, які під вппливом коливань повели себе, як велика миска з желе. Сотні будинків було зруйнувано. Тисячі людей померли.
Цей день запам’ятав Крус-Атіенза на все життя. Він захопився геофізикою, з якої отримав ступінь бакалавра в Національному автономному університеті Мексики (UNAM) в Мехіко, і продовжував навчання у Франції та Сполучених Штатах, зосереджуючись на механізмах формування розломів земної поверхні.
Уже 2016 року він очолив відділення сейсмології Інституту геофізики UNAM, повернувшись назад до свого рідного міста. У першій доповіді він розповів, як сейсмічна енергія землетрусу впливає на старовинний басейн озера, в якому розташоване Мехікао. Його комп’ютерна симуляція показала, які частини будуть найвразливішими до струсів.
19 вересня цього року Круз-Атіенза вийшов на конференцію в Портленді, штат Мен, коли почув звістку про землетрус у 7,1 бали, що стався приблизно за 120 км від Мехіко. Його прогнози виявилися правильними: завдяки структурі басейну, м’які породи відчували поштовхи значно довше.
Завдяки більш жорстким будівельним нормам, які були введені після землетрусу у 1985 році, і відносно короткій тривалості землетрусу цього року, кількість загиблих людей була значно нижчою. Але Круз-Атіенза закликає не лишати пильності. Підвищення рівня поінформованості людей є для нього вирішальним.
У 2013 році він опублікувала популярну книгу Los Sismos: Una Amenaza Cotidiana (про “щоденну загрозу”, яку становлять землетруси. І він продовжує дивитись вперед. Минулого місяця, працюючи з японськими співробітниками, він здійснив куспедицію, щоб дослідити інший сейсмічний ризик із західного узбережжя Мексики, де стикаються дві пластини земної кори. Вчені встановили сейсмічні та геодезичні інструменти на морському дні, з метою прогнозування наступного великого землетрусу.
“Кожен землетрус – це інша істота”, – каже Круз-Атіенза. “Кожен має свою іст
орію та спогади”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дев’яту позицію рейтингу журналу “Nature” неочікувано посіла юристка. Здається, що це не зовсім відповідає профілю журналу. У чому ж причина?

9. Енн Оліваріус: за здорову атмосферу в академічних установах

Енн Оліваріус вимушена була найняти до своєї фірми на 20% більше співробітників, щоб вони встигали реагувати на телефонні дзвінки. Цього року її юридична практика мала неабиякий попит серед жінок, які просили у неї консультації у питаннях про сексуальні домагання. Масштаб цієї проблеми у світі можна оцінити по хештегу#MeToo у соціальних мережах.
Протягом десятиліть Оліваріус займалася критичними випадками сексуального несправедливості. Але події 2017 року – з відомими людьми в науці, культурі, журналістиці та інших галузях навіть для неї стали несподіванкою.
“Я думаю, що зараз ми визнали цю проблему”, – каже вона. “Тепер ми маємо більше шансів вилікувати цю хворобу суспільства”.
Оліваріус працює над цією проблемою з 1970-х років. Будучи студенткою в Єльському університеті в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, вона була шокована, дізнавшись про подібні випадки з-поміж професорського складу.
Після Єлю Оліаваріус працювала у галузі права та фінансів у корпоративних гігантах, включаючи Goldman Sachs. Потім, заробивши достатньо грошей, вона створила юридичну фірму для боротьби з сексуальним насильством. У 1996 році вона заснувала компанію МакАллістер Оліваріус разом з чоловіком, колишнім журналістом Джефом МакАллістером. Вони представляють позивачів у деяких найвідоміших випадках сексуальних домагань у наукових установах, зокрема в Єлі, Університеті Рочестера в Нью-Йорку та Університеті Оксфорда, Великобританія.
Для Оліваріус зараз питання полягає в тому, щоб перетворити шум у ЗМІ на зміни в законодавстві, які б дієво боролися з проявами цього явища у сучасному суспільстві.

 

 

 

 

 

 

Наш останній герой робить дійсно неймовірні речі у досить непростій геополітичній ситуації.

10. Халед Тукан: відкриває SESAME.

У травні 2010 р. планове засідання з приводу створення першого синхротрона Близького Сходу пройшло добре. Але невдовзі виникла новина про те, що ізраїльський флот штурмував турецький корабель, який представляв частину флотилії, що надає допомогу Газі. Ця подія цілком могла б знищити синхротронний проект. У ньому бере участь просто неймовірна комбінація країн: Ізраїль, Туреччина та Палестинськїа адміністрація, а також Кіпр, Єгипет, Іран, Йорданія та Пакистан.
Те, що проект пережив кризу, було значною мірою заслугою Халеда Тукана, його засновницькому директору, який розмовляв з кожною делегацією та згладив кути.
The Synchrotron-light for Experimental Science and Applications in the Middle East чи SESAME відкрився в цьому році після 20 років створення. Це перший великий міжнародний дослідницький центр такого роду на Близькому Сході. Він дійсно робить регіон вагомою плямою на картф світової науки.
Протягом усього часу Тукан, шанований фізик, колишній президент університету і триразовий державний міністр, був постійним очільником проекту. Без його ентузіазму та організаторських здібностей SESAME ніколи б не відбувся.
Інститут вартістю 110 мільйонів доларів, розташований за межами Аммана, Йорданія. У середині нього циркулюють електрони високої енергії, які розганяються навколо 133-метрового кільця. Це створює інтенсивне випромінювання, яке може бути використане для проведення передових фізичних експериментів. Але машина – це не тільки джерело часточок атома, це світло наді\ в конфлікті наших держав.
Протягом багатьох років Тукан вгамовував політичну напруженість між партнерами SESAME. І він допоміг забезпечити фінансове виживання проекту, коли внески країн-членів скоротились. Нещодавно він переконав уряд Йорданії використовувати кошти Європейського Союзу для будівництва сонячної енергетичної установки на 7 мільйонів доларів для SESAME. Це скоротить витрати на інститут вдвічі.
З 2003 року Тукан працював в SESAME без заробітної плати. На своїй нинішній посаді голови Комісії з атомної енергії Йорданії Тукан керував початком другого історичного проекту – першого ядерного реактора країни.
Тукан сподівається, що успіх SESAME призведе до збільшення співпраці з більшістю країн. Деякі з них скептично ставилися до того, що проект буде успішним. Але тепер SESAME реальний. І можливості, які він відкриває – безмежні.

 

 

 

 

 

 

 

(Nature, 2017)

Найкращі наукові фотографії минулого року: хіт-парад Nature

Наш улюблений журнал “Nature” (після “Українського ботанчного журналу”, звісно) опублікував перелік найкращих наукових фотографій 2017 року. Саме тому, пропонуємо Вам не пропустити ці фантастичні світлини (насправді нам потрібні лайки).

1. Сонячне затемнення

Відкриває хіт-парад знімок повного сонячного затемнення, який зробив для нас космічний апарат NASA Solar Dynamics Observatory у крайньому ультрафіолетовому спектрі.
Зловісна тінь місяця на розпеченому сонці – це тривожно, поетично та просто прекрасно. Й порівняти її можна хіба що з виступом першого опонента на захисті твоєї дисертації.
На іншій світлині ми бачимо як один відомий президент відкалібровує свій зір для спостереження за затемненням у потрібному спектрі.

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: NASA/SDO

А в цей час Дональд Трамп:

Світлина від Довколаботаніка.

2. Моторошний паразит

Зараз Вашій увазі пропонуємо пекельне створіння Taenia solium. Жахливий свинячий ціп’як був сфотографований на двохсоткратному збільшенні й це саме той випадок, коли до цієї істоти краще не торкатися й двохсотметровою палицею.

Джерело: Teresa Zgoda/Nikon Small World

Але разом з тим ми знаємо, що основна мета цього черва зовсім інша:

3. Піраміди під  мікросопом

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: David Green/RPS Images for Science

Ще одне фото з мікросвіту. Стрілкоподібний рельєф кристалу кальциту був знятий за допомогою сканівного електронного мікроскопа. Ростом кристалу управляє білок, що зв’язується з його поверхнею й визначає характер його розростання. Захоплююча мікроархітектура! Нарешті таємниця будови єгипетських пірамід розкрита! Шок, сенсація! Готуйте публікацію до журналу “Алергія та астма”.

Світлина від Довколаботаніка.

4. Під ультрафіолетом

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Craig Burrows

Як переконані ботаніки раді появі в хіт-параді зображення рослини. Фотограф Крейг Берроуз використав ультрафіолетове світло, щоб показати приховані відтінки квітки Anemona (на мові простих смертних – вітеринка).

Світлина від Довколаботаніка.

5. Восьминогове таксі

Джерело: Michael B. Hardie/Smithsonian

Допоки Ви чекаєте на маршрутні таксі та автобуси, восьминоги не втрачають часу та подорожують на морських черепахах. Дешево, екстремально та екологічно. Наші заздрощі фотографу, адже Майкл Харді зробив цю світлину у теплих водах поблизу Гаваїв.

Світлина від Довколаботаніка.

6. Підслуховувати супутник

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Reuben Wu

На північному норвезькому острові Свальбард сонячне світло підсвічує антену, яка завантажує дані з Об’єднаної Полярної Супутникової Системи-1 (Joint Polar Satellite System). Апарат було запущено в листопаді як перший з нових наборів американських метеорологічних супутників. Таким чином США виконує свої зобов’язання по глобальним спостереженням за нашої планетою. Твій плагіат не залишиться непоміченим!

Світлина від Довколаботаніка.

7. Мікрофеєрверк

Джерело: Robert Lamberts/Plant & Food Research

Атмосферу різдвяних свят нехай для Вас підтримає цей крихітний феєрверк. Електричний заряд, як затятий імпресіоніст, малює волокна з рідини.

Світлина від Довколаботаніка.

8. Далекі далекі родичі

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Jian Han

Зустрічайте Sacorhatus coronarius, міліметрові за масштабом скам’янілості віком щонайменше 529 мільйонів років. Цей вид було знайдено у січні цього року. Він може бути найдавнішим представником групи вторинноротих. До речі, ми з Вами теж до неї належимо. Тому можна сміливо вклеювати Sacorhatus coronarius до сімейного фотоальбому.

Світлина від Довколаботаніка.

9. Прозора жаба

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Delia/Boston Univ.

Наш хіт-парад продовжує неймовірний інтимний знімок. На ньому ми можемо побачити яйця всередині вагітної “скляної жаби” (Hyalinobatrachium colymbiphyllum). Адже їх чітко видно через прозорий живіт. Дуже чесні тварини!

Світлина від Довколаботаніка.

10. Самотня клітина

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Martin Oeggerli/micronaut.ch/ETH Zurich/University of Basel

Як виглядає самотня клітина людини? У жовтні дослідники у Швейцарії дали відповідь на це питання, коли вивчали незначні коливання маси живих клітин. Сподіваємось, що ви не настільки самотні цього зимового дня, адже, як мінімум, у Вас є Довколаботаніка.

Світлина від Довколаботаніка.

11. Повернення з небес

Хто нас дивував минулого року, так це американська компанія SpaceX. Надзвичайні успіхи з багаторазовою ракетною системою дають надію на те, що людина повноцінно повернеться до освоєння космосу.

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: SpaceX

Світлина зображає тріумфальне повернення ракети Falcon 9 на корабель у Тихому океані в січні, після виконання своєї місії. Помпезніше поветрається лише здобувач наукового ступеню у рідний відділ після успішного захисту.

Світлина від Довколаботаніка.

12. Місячні тренування

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Ju Huanzong/Xinhua

До завершення хіт-параду наукових фотографій залишились лічені світлини!
Одна з них повертає нас у теплий травень 2017 року. Саме тоді волонтери були закриті у дослідницькому центрі Китайського Місячного Палацу-1 в Пекіні, призначеному для тестування систем життєзабезпечення для бази на Місяці. Чого не зробиш, щоб нарешті звалити з цієї планети?

Світлина від Довколаботаніка.

13. Підводна печера

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Tom St George/Caters News

Потужні дощі та стоки води із навколишніх лісів наповнюють цю підводну печеру – Cenote Carwash на узбережжі Карибського моря. Кольорова палітра сяйва робить її дуже моторошним та прекрасним місцем. Як і Вашу вчену раду.

Світлина від Довколаботаніка.

Завершуємо наш огляд фотографією, що сповнена надії.

14. Ферма коралів

Понад 400 коралових “дерев” зростають у розпліднику біля узбережжя Таверньє, штат Флорида. Ця “плантація” має на меті підтримати корали, які в природних умовах все більше страждають від загроз, таких як потепління води та окислення океану.
Дякуємо Вам за те, що дивились фотографії з нами! До нових зустрічей!

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Spencer Lowell/Trunk Archive


Ну й тут ніяких жартів, корали мають жити!

(Nature 2017)