Три неймовірні фотографії природи: диско-восьминіг, шкідлива їжа ягуара та поїдачі кісток

У цій добірці ми представляємо Вам три найкращі наукові фотографії минулого місяця.

Диско-восьминіг

Здається, що на світлині якась позаземна істота відривається на вечірці з танцями та стробоскопом. Але насправді перед нами милий малюк восьминога Octopus bimaculoides, а точніше навіть його ембріон.

Ці головоногі є завсідниками Тихого океану, а в їхньому меню переважають двостулкові та черевоногі молюски з делікатесним додаванням дрібних крабів.

Гігантом його не назвеш – тільце до 17,5 см, а разом із щупальцями восьминіг трішки більший за півметра
.
Щоб убезпечити себе від нападників цей морський житель має неяскраве забарвлення, яке до того ж може змінюватися. Цікавим додатком до камуфляжу є фальшиві очі, а точніше дві великі білі плями під справжніми органами зору. Таке пристосування допомогло б восьминогам імітувати бадьорість на не дуже цікавій лекції та ефективно заплутувати своїх ворогів.

Це зображення зробили Мартина Лукосевічуте з Оксфордського університету, Великобританія, та Керрі Альбертін з Морської біологічної лабораторії в Вудс-Холі, штат Массачусетс. Воно стало одним з 20 переможців конкурсу фотографій мікрофотографій Nikon’s Small World

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Шкідлива їжа ягуара

Всіх нас час від часу приваблює «шкідлива їжа». Молодий ягуар (Panthera onca) теж не втримався перед її принадами.

У водно-болотних угіддях Пантаналу в Бразилії цю тварину помітили за грою з пластиковою пляшкою. Дійство підгледів британський фотограф дикої природи Пол Голдштейн, який описав видовище як «лихо».

Для цієї кішки пошматувати пляшку простіше простого. Стандартна стратегія нападу цього хижака – проламати зубом череп жертви. Укус ягуара може пробити навіть панцир броньованої черепахи.

Народність ольмеків глибоко шанували звіра та в їхньому пантеоні богів йому віддавали провідну роль, а майя навіть вважали його за першопредка.

Найкраща шана, яку може зараз робити людина ягуара – зберегти цей зникаючий та вразливий вид, а також позбавити його від сумнівної приємності чищення зубів пластиковим непотребом.

Поїдачі кісток

За таємною вечерею було застукано ціле збіговиське глибоководних істот. Їх привабив сюди вишуканий делікатес – туша мертвого кита.

За обидві щоки наминають свою страву глибоководні восьминоги. Компанію їм складають бельдюгові риби. Серед цих затятих любителів глибин популярне живородіння, що досить таки дивний спосіб утворення свого потомства для мовчазної риб’ячої братії.

Не погребували шматочками поживного кита й черви роду Osedax, щоправда цікавить їх тут далеко не стухле м’ясо. Латинська назва цього роду буквально перекладається як «Поїдачі кісток» і якщо Ви створюєте якусь метал-групу придивіться до цього бренда уважніше. Ба більше – тривіальна назва цих істот «черви-зомбі» і, як Ви розумієте, треба таки бути справді химерним організмом, щоб отримати таке прізвисько.

Всі види цього роду мешкають на дні моря у комфортабельних апартаментах китових кістяків. Ці симпатичні тваринки харчуються саме поживними речовинами в кістках гігантських водних ссавців, але все виглядає так, що черви – лише іграшка в неіснуючих руках ляльководів-бактерій.

«Поїдачі кісток» не мають ні рота, ні кишечника, тому фактично вони нікого не їдять. На задньому кінці тіла є розширення – яйцевий мішок, у якого є вирости, які нагадують корені. Ними черви заякорюються на своїй єдиній страві в житті – грубих кістках.

У виростах мешкають ендосимбіотичні бактерії ряду Oceanospirillales. Саме вони дістають з кісток поживні жири та використовують їх для власних потреб. І для своїх затишних скафандрів-червів бактерії теж кидають з панського столу трішечки поживи.

Щоб підвищити градус божевільності “поїдачів кісток” варто звернутися до гендерного питання. Самці червів за будовою та розміром мало відрізняються від власних личинок і проживають вони своє насичене нічим життя у тому ж яйцевому мішку самки.

Бенкет був зафіксований поблизу узбережжя Каліфорнії. Дослідники Національного морського заповідника Монтерей-Бей та неприбуткової організації Ocean Exploration Trust зробили ревізію цього гурманського столика на глибині 3000 метрів під час останнього занурення судна Nautilus у 2019 році.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.