Ти – не ти, коли голодний. А коли ти ще й маленький кажан, то можеш пролетіти 100 кілометрів на ніч заради ситого бенкету.
У пошуках нектару
Дрібні рукокрилі занадто слабкі істоти, щоб вішати на них прилади радіозв’язку. Тому, Родріго Медельін в Національному автономному університеті Мексики в Мехіко та його колеги застосовували витонченіші способи стеження за малими довгоносими кажанами (Leptonycteris yerbabuenae). Ці милі крихітки вагою до 25 г споживають нектар кактусів та агав на просторах між південно-західними Сполученими Штатами та Гондурасом.
Вчені використовували інертний флуоресцентний порошок, щоб позначити тисячі кажанів, що вийшли з печери після денного сну. Колеги в різних віддалених ділянках стежили за прильотом цих літаючих ссавців. Отримані результати показують, що кажани здійснювали подорожі довжиною до 98,8 кілометрів.