Новий вид дерев з гігантськими листками Coccoloba gigantifolia описали з Бразилії

Вчені довго полювали за суцвіттями цієї рослини та нарешті описали новий вид, проростивши насіння.

Що ще за Coccoloba?

Що Вам відомо про рід Coccoloba? Нам, мешканцям помірних широт він малознайомий, адже його коріння заховане переважно в тропіках Нового Світу, а більшість його видів зустрічаються лише в Південній Америці (Howard 1961). До складу роду належить близько 120 видів (Maas і Westra 1988).

 У Бразилії Coccoloba почуває себе, як риба у воді. Тут налічується аж 45 його видів, які обжили вологі оселища Амазонії, а також напівпустелі та саванни.

Але Ефігенія де Мело та Карлос Ферейра додали до переліку бразильських кокалоб ще 1 харизматичного представника.

Вид трапився їм далеко не в одній місцевості, були відомі також зразки зібрані іншими дослідниками.

Відомі місцезнаходження нового виду. Джерело: Efigenia et al., 2019

Новий вид

Отже, відчиняйте своє ботанічне серце новому виду Coccoloba gigantifolia. Це дерево заввишки 10-15 м. Хоча найвидатніша риса цієї рослини – це листя завбільшки 1,5 м. Тому й не дивно, що видова назва рослина перекладається як гігантолиста.

Вражаючі листки нового виду. Джерело: Efigenia et al., 2019

Проблеми з гербарієм

Вперше вид зафіксували ще в 1982 році на річці Канума під час експедиції проекту “Projeto Flora Amazônica”. Учених відвисла щелепу від здоровецьких таких листків рослини, але через те, що квіток чи плодів на рослині не було ботаніки навіть не зібрали гербарій. Можливо, вони просто гадки не мали, як ці видатні вегетативні органи всунути у гербарний прес!

Прилистки та генеративні органи довго не потрапляли на гербарний стіл. Джерело: Efigenia et al., 2019

Через 4 роки цей вид знову зустрінуть в експедиції і вже хоча б зфотографують. Але науковці тоді також не знайшли генеративних органів і не заморочувались зі збором зразка.

У період 1989 – 1993 один з авторів статті під час експедицій розшукає 14 зразків рослини й нарешті зробить перший гербарій ще неописаного виду. У серпні 2005 року нарешті вдасться знайти насіння й проростити його.

Плоди нововідкритого виду. Джерело: Efigenia et al., 2019

Опис рослини був здійснений вже по культивованим зразкам.

Наше відео з новиною про опис Coccoloba gigantifolia

Coccoloba gigantifolia – це ендемік річки Мадейра. Поки що невідомо як часто він там трапляється, але точно відомо, що треба добряче постаратися, щоб в запалі освоєння природи регіону не знищити його. А то, дідько, соромно буде провтикати вид з листками завбільшки в цілий паркан!

Довколаботаніку можна підтримати (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Мандрагора – ліки чи отрута?

Іноді, не зважаючи на всі спроби обмежити себе від ботанічних знань – вони все одно приходять до нас у поезії, літературі, фільмах та інших проявах масової культури. Мандрагора – одна з рослин, яку так люблять використовувати у фентезі чи романтичних віршах, й тому варто придивитись до неї уважніше.

Фейкові мандрагори

Під брендом мандрагори відомо кілька видів з родини пасльонових та навіть представник гарбузових – переступень білий.

Результат пошуку зображень за запитом "переступень белый"
Переступень білий косплеїть мандрагору

True мандрагора

Справжня мандрагора -це розеткова рослина, у якої під землею знаходяться потужні м’ясисті корені, які іноді нагадують собою фігурки людей. Саме їхня форма та наявність біологічно активних речовин у складі стали причинами міфологізації рослини.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Мандрагора до того як стала відомою. Джерело: ННПМ

Мандрагора була згадана в Біблії, де натякали на її здатність лікувати жіноче безпліддя. Найбільшої популярності рослина досягнула в Середні Віки, коли її записували у кожен перший ліпший магічно-лікувальний рецепт місцеві травники. Мандрагора потрапляла й на територію Київської Русі, де її називали сон-травою.

Вона знаходила своє застосування як хірургічний анестетик, сік з дрібно потертого кореня використовувася для зняття ревматичних болей. Його навіть пили внутрішньо для лікування меланхолії, конвульсій та манії. Проте, найлегше в такому випадку не вилікувати психічні розлади, а отримати нові – марення та безумство. У минулому з мандрагори робили амулети, які мали приносити щастя та лікувати безпліддя. Існував потужний забобон, що люди, які викопають коріння цієї рослини потраплять до пекла й навіть, що рослина почне кричати, вбиваючи голосом усіх, хто її почує (привіт, фільм про Гаррі Поттера). Тому в минулому люди прив’язували коріння до тварин, щоб ті витягували коріння з грунту.

Хімія мандрагори

Всі види роду Mandragora містять біологічно активні речовини, зокрема тропанові алкалоїди. Хануш та ін. (2005) розглянули фітохімію мандрагор та виявили більше 80 речовин, які присутні у свіжій рослині або в сушеному корені, включаючи атропін, гіосциамін, скополамін (гіосцин), скопін, кускогігрин, апоатропін, 3-альфа-тиглоїлокситропан, 3-альфа, 6-бетадіаглілокситропан та беладоніни. Неалкалоїдні компоненти включають ситостерол і бета-метилсуклетин (скополетин). Всі ці пречудові сполуки роблять рослину отруйною, провокують галюциногенні та гіпнотичні ефекти. Антихолінергічні властивості можуть призвести до зупинки дихання. При вживанні коренів мандрагори можливі й інші несприятливі ефекти, такі як блювота та діарея, розмитість зору, пришвидшене биття серця. Саме тому, варто лишити цю неймовірну рослину у її природньому місці зростання й лікуватися препаратами, рекомендованими зусиллями доказової медицини. А помилуватися одним з найрідкісніших представників цього роду – мандрагорою туркестанською можна у столичному Національному науково-природничому музеї НАН України. А якщо в цей час ввімкнути в навушниках пісню «Moonchild» гурту «Iron Maiden», то можна навіть почути славетний крик мандрагори, який абсолютно безпечний для Вашого здоров’я.

Рослина пахне брудними шкарпетками заради виживання

Поза всяких сумнівів Ви знайомі з найбільшою квіткою на нашій планеті. Дивовижна Рафлезія є справжньою суперзіркою у світі рослин. Але сьогодні ми поговоримо про рослину, яка тримає пальму першості у галузі “найбільше негіллясте суцвіття на цій планеті”.

Рослина з непристойною назвою

Мова йде про Amorphophallus titanum, який відомий у побуті як титанічний арум (й навіть не намагайтеся перекласти латинську назву роду дослівно). Рослина має в землі велетенську бульбу, що важить близько 50 кг. Але співробітники Королівського ботанічного саду в Единбурзі змогли виплекати за 7 років підземний запасаючий орган титанічного аруму вагою понад 153 кг.

Результат пошуку зображень за запитом "amorphophallus titanum"
Що приховує титанічний арум в землі? Ви ошаленієте дізнавшись, що ….. Джерело: Real Monstrosities

Листок як дерево

З бульби виростає єдиний листок, який для неуважного дослідника виглядає як невелике за розміром дерево. На поверхні черешка цього велетенського листка утворюються невеликі плямки, що нагадують лишайники. Скоріш за все, вони уберігають рослину від поїдання травоїдними тваринами, оскільки останні зовсім не готові споживати стовбури дерев. 

Пов’язане зображення
Листку, досить імітувати дерево! Припини це негайно! Джерело: aroid

Гидка та прекрасна квітка

Листки періодично змінюють один одного, аж доки бульба не досягне 15 кг.
Така вагова категорія свідчить про готовність до формування суцвіття. Воно прориває зовнішні покриви грунту й демонструє свою моторошну красу світу. Суцвіття цієї рослини може досягати висоти більше 3 метрів. Воно є велетенським початком як у кукурудзи, лишень чоловічі та жіночі квіти розташовуються разом. Суцвіття оточене покривалом, яке нагадує гігантський шматок м’яса. Жіночі квіти відкриваються спочатку, потім через день чи два, зацвітають чоловічі квіти. Це оберігає рослини від самозапилення. По мірі того, як покривало розкривається, рослина випускає сильні запахи для залучення запилювачів – комах, які харчуються мертвими тваринами або кладуть яйця в гниюче м’ясо. Й цей вишуканий букет запаху містить цілий ряд неймовірних складових: диметилтрисульфід (як у лімбургері – бельгійському сирі з дуже різким запахом), диметилсульфід, триметиламін (як у гниючій рибі), ізовалер’янова кислота (як брудні шкарпетки), бензиловий спирт (як солодкий квітковий аромат), фенол (як антисептик з хлором) та індол (як людські фекалії).

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Тільки не треба всі погані запахи у Вашій кімнаті спихувати на цю рослину. Джерело: ННПМ

Коли б Ви подивилися у хвилини смердіння на титанічний арум в тепловізор, то рослина б видалась Вам твариною. Вона в цей час виділяє температуру, щоб видаватися максимально подібною до свіжої мертвичини. Формується абсолютно реалістична ілюзія для комах.