Ботанічні проекти Гранту Друзів Довколаботаніки 2019 року

Кроткий гайд по проектам наших учасників.

Проект_01. Лещенко Юлія Сергіївна ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ: МОНІТОРИНГ ВЕСНЯНИХ ГРИБІВ ДІБРОВ

Титульна установа: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

Назва: ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ: МОНІТОРИНГ ВЕСНЯНИХ ГРИБІВ ДІБРОВ

Мета проекту – дослідження чисельності, динаміки утворення плодових тіл, та впливу ряду факторів навколишнього середовища на гриби з роду Sarcoscypha та Urnula craterium.

Завдання проекту:
1) Провести обліки плодових тіл видів Urnula craterium, Sarcoscypha austriaca та Sarcoscypha coccinea у трьох лісових масивах Харківської області.
2) Доповнити дані щодо поширення, чисельності, екологічних особливостей, фенології та динаміки плодоношення цих видів грибів.
3) Проаналізувати созологічну цінність знахідок ранньовесняних дискоміцетів району дослідження, на основі отриманих даних створити рекомендації щодо розробки природоохоронних заходів на територіях, де поширені індикаторні види.

Для збору даних (точки, треки) під час обліків будемо користуватися гаджетами на системі Android з програмним забезпеченням Qfield. Для аналізу та візуалізації даних будемо використовувати геоінформаційну систему Quantum GIS. Також для аналізу даних будемо використовувати середовище та мову програмування R.
Методи обліків. Обліки Urnula та Sarcoscypha будемо проводити двома методами: маршрутним методом та методом лінійних трансект (distance sampling).

Облік плодових тіл на маршрутах буде застосовуватися для обчислення кількості плодових тіл на 100 м маршруту. Під час проходження маршрутів будемо записувати треки, які потім можна буде накласти на мапу лісовпорядкування і отримати дані щодо віку лісу та його породного складу.
Для обчислення густоти плодоношення (кількості плодових тіл на одиницю площі) Urnula та Sarcoscypha буде застосований метод лінійних трансект, або distance sampling (Buckland et al., 2001). Обліки проводитимуться на 8 трансектах у двох пробних ділянках дібров молодого і старого лісу у НПП «Гомільшанські ліси». Обліки плодових тіл проводитимуться у час максимального плодоношення, до початку активного розвитку листя на деревах, у період масового розвитку первоцвітів.

Для отримання даних щодо експозиції схилу, висоти над рівнем моря будемо використовувати існуючі цифрові моделі рельєфу частини території Харківського Лісопарку та НПП “Гомільшанські ліси”.

У автора є детальний план досліджень, кошторис, а також отакий от чудовий постер.

Світлина від Довколаботаніка.

Проект_02. Мусієнко Ірина

Назва: Анатомо-морфологічні дослідження видів медунки
на території України

Титульна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Метою досліджень є:
• вивчення анатомо-морфологічних ознак різних видів Медунки, які проростають на території України;
• визначення локалізації біологічно активних речовин (слизу, флавоноїдів, ефірних олій, танінів, сапонінів) у різних органах рослин роду Медунка для розробки нового показника при стандартизації сировини за мікроскопічними ознаками.

Світлина від Довколаботаніка.

Проект_03 Бондаренко Георгій

Титульна установа: Харківський національний
університет імені В. Н. Каразіна

Далі пряма мова:

“Починаючи з ІІ-го курсу я досліджую ділянку крейдових відслоненьпоблизу м. Вовчанськ (Вовчанський р-н Харківської обл.). Здавалося б, вже усе відомо про ті крейди, але як би не так! Мої літературні пошуки привели
мене до того, що цю велику ділянку з розвинутим шаром крейди останнім часом не досліджували. Наукові роботи по крейдовим відслоненням Вовчанського району проводились за 30 км від місця наших досліджень – в
межах ландшафтного заказнику місцевого значення «Вовчанський» (відомий знахідками ендеміку Daphne sophia Kalen.). Чому цю територію не вивчали –
навіть Дарвін не знає. А ця ділянка виявилась дуже цікавою.

За Радянського Союзу тут велося видобування крейди та глини для виготовлення цегли. Звичайно, що після цього там усе розворотили. Після того цій ділянці не
приділялася увага науковців. Тим часом фітоценоз поступово почав повертатися до вихідного стану, на що вказує велика частка кретофілів та типових крейдових видів рослин, але для більшої точності потрібні ще
виїзди.

Минулорічні дослідження показали наявність щонайменше 139 видів із 30 родин вищих судинних рослин. Також тут зосереджена досить велика кількість рідкісних видів рослин, а саме 9 видів виявились червонокнижнижними. Тут є гісоп крейдовий! Це ж ендемік та типовий
елемент так званої «Гісопової флори», а ці угрупування зустрічаються лише на крейдових відслоненнях відрогів Середньоруської височини. Але це не все
(додаю список рідкісних видів) – 13 видів виявились рідкісними для Харківської області.

Мої завдання: дослідити ступінь трансформації цього фітоценозу;
виявити закономірності розподілу рослин в залежності від екологічних умов;
провести картографування рідкісних видів рослин та зареєструвати нові місця зростання тих видів, що занесені до Червоної Книги України;
спробувати запропонувати внесення описаної території до Смарагдової мережі.”

Світлина від Довколаботаніка.

Проект_04 Федоренко Валерія

Назва: Морфолого-анатомічне дослідження різних видів роду Ельшольція

Титульна установа: Національний медичний університет
імені О.О.Богомольця

Актуальність: Розширення сировинної бази нових вітчизняних ефіроолійних рослин для створення нових фітопрепаратів залишається актуальним на сьогоднішній день. Культивований вид Ельшольція Стаунтона Elsholtzia stauntonii Benth., а також дикорослі види Ельшольція війчаста Elsholtzia ciliata (Thunb.) Hyl. та Ельшольція густоквіткова Elsholtzia densa Benth. є перспективними рослинами, оскільки мають високий вміст ефірної олії.

Мета: Провести морфолого-анатомічні дослідження дикорослих рослин роду Ельшольція з метою впровадження трави Ельшольції в фармацевтичну практику як нової лікарської рослинної сировини. Дослідити морфолого-анатомічні особливості різних видів Ельшольції, встановити характерні морфологічні й мікроскопічні ознаки для ідентифікації видів, провести мікрохімічні реакції для підтвердження локалізації ефірних олій в різних органах рослин.

Отримані результати можуть бути використані для розробки методів контролю якості нової лікарської рослинної сировини – Ельшольції трава.
Також для розширення сировинної бази плануємо детально вивчити морфолого-анатомічні особливості різних видів роду Ельшольція, які проростають на території України і можуть бути введені в культуру.

Світлина від Довколаботаніка.

На цьому з ботанічними проктами минулого року все!

До речі, цього року ми теж збираємо кошти на Грант Друзів Довколаботаніки – 2020

На нашому грантовому рахунку вже 2199 грн. Нагадуємо, що ціль нашого першого етапу 21 000 грн. Впевнено прямуємо далі!

Якщо хочеш допомогти майбутнім вченим-зоологам та ботанікам – ми приймаємо вклади 5168 7573 9483 8249 (О. Коваленко). Відзначайте в примітках, будь ласка, що це на грант. Якщо хочете лишитись анонімним – вкажіть це також.

Про умови минулорічного конкурсу:http://bit.ly/2NOrcAF
Про склад ботанічного жюрі:http://bit.ly/2NNMWgg
Про склад зоологічного жюрі: http://bit.ly/2NMGRkT

Новий вид та рід котячих акул був описаний за єдиним відомим зразком

Котячі акули – це дуже різноманітна, але така ж таємнича група хрящових риб. Зовсім нещодавно був описаний у їхньому складі цілий новий рід!

Зразок акули, по якому описали новий вид та рід

Що ти таке?

Вільям Уайт з Австралійської національної колекції риб CSIRO та його колеги дослідили зразок акули, яка зберігалась у Центрі глибоководних досліджень в Індонезії. Будова хвостового плавника, забарвлення та інші характерні ознаки тварини вказували на те, що до жодного відомого роду котячих акул його віднести неможливо.

Та ж акула лише в профіль, і не лише в профіль

На честь кого назвали?

Тому було вирішено описувати новий рід – Akheilos. Це моторошне ім’я вшановує міфічного морського демона, який насправді раніше був хлопчиком, але настільки гарним, що йому почала заздрити богиня краси Афродіти. І тут краса не рятувала світ, а перетворила бідолаху на акулу.

На прийомі у стоматолога

Зараз рід включає єдиний вид Akheilos suwartanai, який величає в назві А. Савартана першого директора Центру досліджень та розвитку океанології в Індонезії. Єдиний відомий зразок виду представляє собою дорослу акулу трішки більшу за півметра.

Загадкова група

Сподіваємось таємнича справа з цим видом розплутається. Адже поки що це єдиний представник підродини Scyliorhinidae, який був знайдений поза межами обох Америк. Можливо, саме опис Akheilos suwartanai стане стимулом для спеціальних досліджень цієї групи самобутніх котячих акул.

DOI: 10.11646/zootaxa.4691.5.2

А може щось колись стале для Вас стимулом підтримати
Довколаботаніку тут (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Окрім того, можна подивитись наш випуск Довколаботанічних новин:

Дракон Таргарієнів – вчені описали нового птерозавра

Думали гайп по «Грі Престолів» вже в минулому? Якби не так! По-перше – Ви ще не дивились нашу лекцію по флорі та фауні того регіону – пора виправлятися:

Світлина від Довколаботаніка.

Нова рептилія

Насправді, ряд науковців, проходячи горнила peer-review не встигли до завершення серіалу опублікувати нові види з присвятами легендарному фентезійному сеттингу.

Фрагменти скелету кінцівок нового виду птерозврів. Джерело: Pegas, 2019

От, 10 днів тому був опублікований новий рід птерозаврів з красномовною назвою Targaryendraco – дракон Таргарієнів. Родріго Пегас з Universidade Federal do ABC у Бразилії та його колеги висмикнули із «сміттєвого кошика» роду Ornithocheirus вид Ornithocheirus wiedenrothi та описали на його основі новий рід та нову кладу літаючих ящерів, яка до того ж мала космополітне поширення в крейдяний період.

Представники цієї клади справді були всюдисущі. Джерело: Pegas, 2019

Сам досліджений зразок птерозавра походить з Ганновера, а зберігається у Штутгарському природничому музеї. На основі фрагментарного скелету. Який включає щелепи та елементи будови крил й був виокремлений новий рід .

Фрагменти щелепи та реконструкція рептилії. Джерело: Pegas, 2019

Власне присвята в назві стосується не самого серіалу, а книжкової саги «Пісня Льоду та Полум’я”. Як зазначають автори вона підкреслює класичну асоціацію між птерозаврами та драконами та те, що ряд птерозаврячих рис надихнули Джорджа Мартіна на перенесення їх у реалії Вестероса та Есоса.

Нова клада птерозаврів. Джерело: Pegas, 2019

Окрім того, в книгах дракони мали чорні кістки й Targaryendraco wiedenrothi також має такі ж у скам’янілому стані? Невже Ви думаєте, що це співпадіння? Як і Ваше бажання подивитись наш випуск,Довколаботанічних новин, де ми теж говоримо про цього дракона:

DOI: 10.1080/08912963.2019.1690482

Співпадінням є те. що Довколаботаніку можна підтримати (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Парк ссавців юрського періоду-3: суперздібності давнього світу

Ссавці, які жили поряд з динозаврами мали бути справжніми супергероями! Спробуй бути успішним чи хоча б вижити у світі, яким правлять холоднокровні чи навіть теплокровні рептилії! Минулого разу ми Вам розповіли про справжніх бетменів юрського періоду, які своїм особливим способом спробували опанувати повітряний простір http://bit.ly/2Ned1Wr.

Але в Лізі Справедливості чи команді Месників мезозойської ери було ще чимало дивовижних істот.

Шаблезубий (Sabretooth)


Ось наприклад, чим Вам не Шаблезубий (Sabretooth) – суперлиходій з всесвіту Marvel?

Результат пошуку зображень за запитом "Sabretooth"
Шаблезубий в інтерпретації Marvel. Джерело: Marvel

Vintana – Істота завбільшки з бабака, що мала мадагаскарську прописку та вправні зуби для подрібнення рослинних коренів та насіння. Цей вегетаріанець мешкав у крейдяному періоді та вирізнявся гарним слухом та нюхом.

Пов’язане зображення
Vintana у режимі споглядання тебе. Джерело: Paleontology

Жінка-Кішка

А ось і Жінка-Кішка – неймовірно граційний Agilodocodon scansorius, який вправно лазить по гілках зі своїми мініатюрними габаритами – 13 см у довжину та вагою 27 г. За гнучкістю суглобів ліктів, зап’ясть та голіностопів агілодокодон легко може дати фору сучасним ссавцям, які вже 165 мільйонів років не можуть перевершити його суперсил. Вони ж допомагали цій невеличкій істоті видиратися на верхівки дерев та впиватися своїми лопаткоподібними зубами у кору, щоб смоктати поживні соки. Якби в юрському періоді існували дзеркала, то невідомо ще чи відображався там Agilodocodon.

Результат пошуку зображень за запитом "Agilodocodon scansorius"
Рослинний вампір? Як мінімум Agilodocodon scansorius . Джерело: Rachel Goates

Аквамен

Був у цій ссавцевій компанії і свій Аквамен. Звали його Castorocauda, а розміром він був із качкодзьоба. З останнім його поєднують також перетинчасті лапи, але тварина була ще щасливим власником хвоста, який дуже нагадував аналогічний бобровий гаджет. Саме тому, відповідно до латинської назви його цілком можна називати Боброхвостом.

Результат пошуку зображень за запитом "Castorocauda"
Боброхвіст. Джерело: Encyclopedia Britannica

Людина-кріт (Mole Man)

Ще один марвелівській персонаж Людина-кріт (Mole Man) має свій мезозойський прообраз.

Результат пошуку зображень за запитом "Mole Man"
Людина-кріт, а ти ні. Джерело: Marvel

Docofossor – дев’ятисантиметровий ссавець з лапами та кігтями, які були пристосовані до риття нір та тунелів.

Результат пошуку зображень за запитом "docofossor"
Типовий супергерой докофосоор. Джерело: Neander

Росомаха

Ну й, звісно, настала черга Росомахи. А на якого ще супергероя схожий ссавець розміром з росомаху? Його ім’я Repenomamus і він був настільки брутальним створінням, що в його кишково-шлункому тракті були знайдені кістки маленького динозавра. Ось як виявляється деякі ссавці жили в тіні динозаврів! Дехто ховав собі цю тінь у шлунок!

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Біля початку родинного дерева ссавців

Але що ж до наших найближчих родичів? Чи відомі рештки плацентарних ссавців? Як у латиноамериканському серіалі науковці відшукали нашого давнього родича Juramaia, з яким ми розминулися в часі на якихось 160 мільйонів років тому.

Результат пошуку зображень за запитом "Juramaia"
Юрамая – плацентарний ссавць. Джерело: CMNH

Розміри деяких ссавців виявились суттєво більшими, ніж вважали до цього. Та ж Vintana на дієті з коренів та насіння набирала цілих 9 кг, а гроза «нанорозмірних» динозаврів Repenomamus був навіть 12–14 кілограмовим громилою.

Знахідки давніх ссавців роблять не лише з Китаю. Важливі викопні рештки також надходять із США, Іспанії, Бразилії, Аргентини, Мадагаскару та Монголії. Деякі найбільш інтригуючі та найдавніші скам’янілості стосуються південних материків, звідки відомо лише п’ять родів мезозойських ссавців.

Порівняно з понад 70 родами представників нашого з Вами класу з північних широт – це справді не солідно. Наздогнати та перегнати північну півкулю спробувала Бразилія. За останні два десятиліття на території цієї країни було знайдено ряд неймовірно цікавих тріасових скам’янілостей, яким більше 200 мільйонів років.

Гільєрмо Рузьє, палеонтолог з Університету Луїсвілля в штаті Кентуккі, описує їх як перехідні форми між ссавцями та їх предками цинодонтами. На нашому родинному дереві ще чимало сюрпризів!

(Nature, 2019)

Не забудьте також переглянути наш палеонтологічний випуск довколаботанічних новин про залізного динозавра:

Довколаботаніку можна підтримати (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Новий вид дерев з гігантськими листками Coccoloba gigantifolia описали з Бразилії

Вчені довго полювали за суцвіттями цієї рослини та нарешті описали новий вид, проростивши насіння.

Що ще за Coccoloba?

Що Вам відомо про рід Coccoloba? Нам, мешканцям помірних широт він малознайомий, адже його коріння заховане переважно в тропіках Нового Світу, а більшість його видів зустрічаються лише в Південній Америці (Howard 1961). До складу роду належить близько 120 видів (Maas і Westra 1988).

 У Бразилії Coccoloba почуває себе, як риба у воді. Тут налічується аж 45 його видів, які обжили вологі оселища Амазонії, а також напівпустелі та саванни.

Але Ефігенія де Мело та Карлос Ферейра додали до переліку бразильських кокалоб ще 1 харизматичного представника.

Вид трапився їм далеко не в одній місцевості, були відомі також зразки зібрані іншими дослідниками.

Відомі місцезнаходження нового виду. Джерело: Efigenia et al., 2019

Новий вид

Отже, відчиняйте своє ботанічне серце новому виду Coccoloba gigantifolia. Це дерево заввишки 10-15 м. Хоча найвидатніша риса цієї рослини – це листя завбільшки 1,5 м. Тому й не дивно, що видова назва рослина перекладається як гігантолиста.

Вражаючі листки нового виду. Джерело: Efigenia et al., 2019

Проблеми з гербарієм

Вперше вид зафіксували ще в 1982 році на річці Канума під час експедиції проекту “Projeto Flora Amazônica”. Учених відвисла щелепу від здоровецьких таких листків рослини, але через те, що квіток чи плодів на рослині не було ботаніки навіть не зібрали гербарій. Можливо, вони просто гадки не мали, як ці видатні вегетативні органи всунути у гербарний прес!

Прилистки та генеративні органи довго не потрапляли на гербарний стіл. Джерело: Efigenia et al., 2019

Через 4 роки цей вид знову зустрінуть в експедиції і вже хоча б зфотографують. Але науковці тоді також не знайшли генеративних органів і не заморочувались зі збором зразка.

У період 1989 – 1993 один з авторів статті під час експедицій розшукає 14 зразків рослини й нарешті зробить перший гербарій ще неописаного виду. У серпні 2005 року нарешті вдасться знайти насіння й проростити його.

Плоди нововідкритого виду. Джерело: Efigenia et al., 2019

Опис рослини був здійснений вже по культивованим зразкам.

Наше відео з новиною про опис Coccoloba gigantifolia

Coccoloba gigantifolia – це ендемік річки Мадейра. Поки що невідомо як часто він там трапляється, але точно відомо, що треба добряче постаратися, щоб в запалі освоєння природи регіону не знищити його. А то, дідько, соромно буде провтикати вид з листками завбільшки в цілий паркан!

Довколаботаніку можна підтримати (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Три неймовірні фотографії природи: диско-восьминіг, шкідлива їжа ягуара та поїдачі кісток

У цій добірці ми представляємо Вам три найкращі наукові фотографії минулого місяця.

Диско-восьминіг

Здається, що на світлині якась позаземна істота відривається на вечірці з танцями та стробоскопом. Але насправді перед нами милий малюк восьминога Octopus bimaculoides, а точніше навіть його ембріон.

Ці головоногі є завсідниками Тихого океану, а в їхньому меню переважають двостулкові та черевоногі молюски з делікатесним додаванням дрібних крабів.

Гігантом його не назвеш – тільце до 17,5 см, а разом із щупальцями восьминіг трішки більший за півметра
.
Щоб убезпечити себе від нападників цей морський житель має неяскраве забарвлення, яке до того ж може змінюватися. Цікавим додатком до камуфляжу є фальшиві очі, а точніше дві великі білі плями під справжніми органами зору. Таке пристосування допомогло б восьминогам імітувати бадьорість на не дуже цікавій лекції та ефективно заплутувати своїх ворогів.

Це зображення зробили Мартина Лукосевічуте з Оксфордського університету, Великобританія, та Керрі Альбертін з Морської біологічної лабораторії в Вудс-Холі, штат Массачусетс. Воно стало одним з 20 переможців конкурсу фотографій мікрофотографій Nikon’s Small World

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Шкідлива їжа ягуара

Всіх нас час від часу приваблює «шкідлива їжа». Молодий ягуар (Panthera onca) теж не втримався перед її принадами.

У водно-болотних угіддях Пантаналу в Бразилії цю тварину помітили за грою з пластиковою пляшкою. Дійство підгледів британський фотограф дикої природи Пол Голдштейн, який описав видовище як «лихо».

Для цієї кішки пошматувати пляшку простіше простого. Стандартна стратегія нападу цього хижака – проламати зубом череп жертви. Укус ягуара може пробити навіть панцир броньованої черепахи.

Народність ольмеків глибоко шанували звіра та в їхньому пантеоні богів йому віддавали провідну роль, а майя навіть вважали його за першопредка.

Найкраща шана, яку може зараз робити людина ягуара – зберегти цей зникаючий та вразливий вид, а також позбавити його від сумнівної приємності чищення зубів пластиковим непотребом.

Поїдачі кісток

За таємною вечерею було застукано ціле збіговиське глибоководних істот. Їх привабив сюди вишуканий делікатес – туша мертвого кита.

За обидві щоки наминають свою страву глибоководні восьминоги. Компанію їм складають бельдюгові риби. Серед цих затятих любителів глибин популярне живородіння, що досить таки дивний спосіб утворення свого потомства для мовчазної риб’ячої братії.

Не погребували шматочками поживного кита й черви роду Osedax, щоправда цікавить їх тут далеко не стухле м’ясо. Латинська назва цього роду буквально перекладається як «Поїдачі кісток» і якщо Ви створюєте якусь метал-групу придивіться до цього бренда уважніше. Ба більше – тривіальна назва цих істот «черви-зомбі» і, як Ви розумієте, треба таки бути справді химерним організмом, щоб отримати таке прізвисько.

Всі види цього роду мешкають на дні моря у комфортабельних апартаментах китових кістяків. Ці симпатичні тваринки харчуються саме поживними речовинами в кістках гігантських водних ссавців, але все виглядає так, що черви – лише іграшка в неіснуючих руках ляльководів-бактерій.

«Поїдачі кісток» не мають ні рота, ні кишечника, тому фактично вони нікого не їдять. На задньому кінці тіла є розширення – яйцевий мішок, у якого є вирости, які нагадують корені. Ними черви заякорюються на своїй єдиній страві в житті – грубих кістках.

У виростах мешкають ендосимбіотичні бактерії ряду Oceanospirillales. Саме вони дістають з кісток поживні жири та використовують їх для власних потреб. І для своїх затишних скафандрів-червів бактерії теж кидають з панського столу трішечки поживи.

Щоб підвищити градус божевільності “поїдачів кісток” варто звернутися до гендерного питання. Самці червів за будовою та розміром мало відрізняються від власних личинок і проживають вони своє насичене нічим життя у тому ж яйцевому мішку самки.

Бенкет був зафіксований поблизу узбережжя Каліфорнії. Дослідники Національного морського заповідника Монтерей-Бей та неприбуткової організації Ocean Exploration Trust зробили ревізію цього гурманського столика на глибині 3000 метрів під час останнього занурення судна Nautilus у 2019 році.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Новий вид динозавра знайшли на залізничній колії

Науковці описали новий вид динозаврів з незвичного місцезнаходження. Його знайшли просто на залізничній колії, при чому в тому регіоні Канади, де як вважалось раніше вони не мешкали! Що це значить для науки?

У пошуках давніх рептилій

Шукати рештки динозаврів у лісовій зоні складнувато, але не неможливо. У далекому 1971 році в горах Британської Колумбії, що в Канаді, були знайдені кістки давньої рептилії. Трапились вони геологу Кенні Ларсону, який взагалі-то намагався розшукати уран, але на безуранні й динозавр згодиться.

RBCM P900, the holotype of Ferrisaurus sustutensis, was collected along the BC Rail line near the intersection of Birdflat Creek and the Sustut River in 1971, in the Sustut Basin of northern British Columbia, Canada.
Канада – теж батьківщина для динозаврів. Джерело: Arboure et Evans, 2019

Розпізнати динозавра

Цей скелет припадав пилом у фондах кількох музеїв й ніхто їх до певності не міг визначити, аж доки 7 листопада Вікторія Арбор та Девід Еванс не опублікували результати своїх досліджень.

Відповідно до їхніх даних перед нами не те, що новий вид, а й новий рід Ferrisaurus! Буквально це перекладається, як залізний ящер, адже відшукали тварину вздовж залізничних колій. Видова назва sustutensis вшановує місцеву річку.

Preserved elements of RBCM P900, holotype of Ferrisaurus sustutensis, in white (gray represents missing parts of incomplete bones).
Реконструкцыя зовнышнього вигляду Феррізавра. Джерело:
Arboure et Evans, 2019

Дослідження 2017 року підтвердили, що матеріал для залізниці брався за кілька сотень метрів поблизу ріки, тому потяги у смерті цього динозавра не винні.

Звички нововідкритого динозавра

За маркерним таксоном Pseudoaquilapollenites bertillonites було навіть встановлено приблизний час смерті – 68.2–67.2 мільйонів років.

Ця істота була завбільшки з вівцю, важила до 150 кг та ходила на 2 ногах. Науковці запідозрюють її у схильності до риття, але поки це лиш припущення.

Таким чином, це перший непташиний динозавр описаний з Британської Колумбії. Він належить до досить рідкісної групи лептоцератопсид, що говорить про те, що можливо невдовзі будуть знайдені й інші представники динозаврячої братії.

 
Щоб не пасти задніх у світі новин природничих наук ти можеш підримати інформаційно чи навіть фінансово (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Команда суддів-зоологів Гранту Друзів Довколаботаніки 2019

Навіть продовжений дедлайн сплив і настав час оцінювати заявки, які надійшли від молодих досліднків, що попри все роблять свої перші кроки в царині Їх Наукових Величностей Ботаніки та Зоології. Нагадуємо, що цього року завдяки неймовріним вам і трішечки посереднім нам ми маємо 2 премії.

Адміни Довколаботаніки ретельно відсортували зоологічні заявки від ботанічних. Іноді доводилось підкидати монетки догори, гадати на колекційних картках футболістів та користуватись сайтом рандом.орг.

Двійки, трійки та нулі учасникам розставлять чудові люди та фахівці у галузі науки про тварин. Як завжди (ну, два роки підряд, добре) ми обирали експертів не за їхніми регаліями, а за імпакт-фактором нашої поваги та захопленням до того, що вони роблять у науковому та довколанауковому житті. Щиро дякуємо за те, що у Вашому графіку та чотирикамерному серці знайшлось місце для нашої затії та те, що ви всі не будете жбурляти каміння у нас за поцуплення фоток з фб-профілей (ну, правда, ж?).

Роботи оцінять:

Atamas Natalia – людина, яка на спостереження за птахами в Павлівський сквер зібрала більше людей, ніж ми, яка цікаво пише про природу от прямо для всіх, а про орнітологію як для всіх, так і для кола обраних фахівців. Ну, ви й так все це знаєте, що ми тут кілобайти псуємо.

Nazar Smirnov – людина, яка напевно знає все про земноводних, а якщо не знає, то напевно скоро все з’ясує. От як і з сучасними знахідками в Україні карпатського тритона (Lissotriton montandoni). До речі, якщо Вам щось відомо про явки та паролі цих амфібій – обов’язково напишіть йому.

Ганночка Кузьо (Hanna Kuzyo) – людина, яка перевела спостереження за птахам на новий космічний рівень, на лекції якої про живу природу Нової Зеландії ми сиділи з відкритим ротом та настовбурченими вухами. Знавець орнітофауни, фахівець з великої літери “Ф”, всі справи.

Alexander V. Martynov – людина, яка заввиграшки може і відкрити новий вид, і дослідити життєвий цикл якоїсь таємничої істоти, і гостросюжетну демонстрацію для дітей провести, і нову вітрину для природничого музею сконструювати. Захоплюємось талантом та професійністю, і задовбуємо проханням визначити невідомих нам комах, звісно.

Severyn Korneyev – людина, яка написала монографію. Все крапка. Що тут ще додати? Ну, хіба те, що це талановитий вчений, фанат своєї справи та ще й знаходить час, щоб поставити якогось пальця вгору під нашими постами. Дякуємо!

Звісно, можна було б детально вказати, які роди та на яких територій досліджують світ тварин ці неймовірні люди. Але ми як завжди винесемо це за дужки, ці професіонали настільки відомі, що читайте про це в найближчій енциклопедїї. Чекаємо на оцінки від них до 15 червня.

Світлина від Довколаботаніка.

До речі, цього року ми теж збираємо кошти на Грант Друзів Довколаботаніки – 2020

На нашому грантовому рахунку вже 2199 грн. Нагадуємо, що ціль нашого першого етапу 21 000 грн. Впевнено прямуємо далі!

Якщо хочеш допомогти майбутнім вченим-зоологам та ботанікам – ми приймаємо вклади 5168 7573 9483 8249 (О. Коваленко). Відзначайте в примітках, будь ласка, що це на грант. Якщо хочете лишитись анонімним – вкажіть це також.

Про умови минулорічного конкурсу:http://bit.ly/2NOrcAF
Про склад ботанічного жюрі:http://bit.ly/2NNMWgg

Нова знахідка кістки плезіозавра із Швейцарії – ще один ключ до розуміння еволюції водних рептилій

Ми дуже мало знаємо про плезіозаврів середини юрського періоду, а саме пре-Каловіанського віку. Лише двох представників групи було знайдені в куцих відкладах – ромалеозавриду Maresaurus coccai з Аргентини та скоріш за все плезіозавриду Simolestes keileni з Франції.

Стара нова кістка

Проте, нещодавно команда науковців під керівництвом Свена Заха описала шматок здоровецької плезіозаврячої щелепи із Швейцарії (DOI: 10.1007/s13358-019-00200-9). Загалом, ця країна славиться багатьма речами на кшталт нейтралітету, годинників, шоколаду, сиру та банків, але плезіозаврів у цьому переліку точно не було. Тепер є!

Місце знахідки нового плезіозавра. Джерело: Sachs et al., 2019

Кістки давньої істоти відшукав мисливець за викопними рештками Ганс Голенвег на пагорбі Ейлетен на висоті 625 м над рівнем моря. Він відкразу передав їх науковцям, за що він заслужено відгріб подяки у кінці статті.

Знайдений шматок нижньої щелепи. Джерело:
Sachs et al., 2019

До рук дослідників потрапили фрагменти нижньої щелепи, по яких встановити видову належність неможливо. Довжина цілої щелепи могла становити до 1,5 м, а значить сам власник був у розмірній лінійці плезіозаврів довжиною від 9 до 13 м.

Милота! Плезіозавряча голова. Джерело:
Sachs et al., 2019

Це вказує на те, що плезіозаври, відомі за свої гігантські розміри в крейдяному періоді і в юрському не пасли задніх.

Щоб не пасти задніх у світі новин природничих наук ти можеш підримати інформаційно чи навіть фінансово (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.

Парк ссавців юрського періоду-2. Підкорювачі повітря

За вікном 1824 рік. У аудиторії славетного Лондонського геологічного товариства натураліст Вільям Бакленд представляє свою знахідку.

Наукова спільнота з захватом слухає результати дослідження решток першого з відомих динозаврів – мегалозавра. Власне, про улюбленців малюків віком від 4 до 104 років в той час взагалі нічого не було відомо та й до появи слова «динозавр» потрібно було чекати ще 18-ліття, але здоровецький ящер – це й в геологічному товаристві здоровецький ящер.

Ілюстрація зі статті Бакленда про мегалозавра

Він так захопив уяву поважної компанії, що розповіді Вільяма Бакленда про знайдені в тих же відкладах кістки ссавців вони пропустили повз вуха. Подумаєш, ці любителі молока мають дуже давні корені! Наукоці на засіданні певно легко могли б процитувати кожного з перших зустрічних дошкільнят у природничому музеї: «А коли вже будуть динозаври?»

У тіні слави динозаврів

За наступні 150 років колекція кісток давніх ссавців мляво поповнювалася. Існування цього класу в юрський та крейдяний періоди почало обростати легендами та бородатими анекдотами.

Але в 1997 році стався невеличкий прорив. Дослідники описали першого справді давнього ссавця з багатих на викопні рештки відкладів Ляонін на північному сході Китаю. Немов гаряча вода в холодні труби київських квартир ринули нові знахідки. Понад 50 майже повних скелетів ссавців виринули з небуття – усі невимовно гарні та загадкові, як і квест «20+1 таємниця природничого», який ти можеш запитати при вході до природничого музею.

Місцеві жителі, які знаходили кістки ссавців почали торгувати ними, як кістками динозаврів. Але останні все одно тягнули на себе гумову ковдру уваги палеонтологів та любителів викопних тварин.

Більшість скам’янілостей ссавців на території Китаю, мов на замовлення виготовлялися, дбайливим похованням тварин у вулканічний попіл. Типові викопні рештки ссавців епохи мезозою (252 мільйони – 66 мільйонів років тому) – це куці фрагменти зубів та щелеп, тоді ж як екземпляри made in China часто представлені цілими скелетами, з залишками хутра, шкіри та внутрішніми органами.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Це спровокувало переворот, ні, справжню революцію у палеонтологічних реконструкціях. Розбито кайдани стереотипів, які зображали ссавців епохи динозаврів як одвічних лузерів, сіреньких ні на що не здатних мишок, які у сподіванні кращої долі чекають на доставку 10-кілометрового метеорита.

Ссавці вперше з’явилися щонайменше 178 мільйонів років тому. Вони співіснували з динозаврами, аж доки більшість з них, за винятком птахів, не вимерли 66 мільйонів років тому. Але ссавці не були статистами в еволюційній грі. Вони й до знищення добрячої частини світу глобальним катаклізмом мали значні успіхи в освоєнні буремного довкілля.

Ссавці на льотних курсах

Ну, по-перше, ще до виникнення соколів ссавці гадали думку про те, як би освоїти повітряний простір. У 2006 році команда К. Менґ повідомила про першого ссавця Volaticotherium, який ще 164 мільйони років тому відростив собі перетинки з вкритої шерстю шкіри. Цей винахід по цей день використовують білки-летяги і щось не роблять жодних відрахувань за використання цього патенту, посилаючись на коеволюцію.

У 2017 році науковий колектив під керівництвом З. Луо відкрив світу два роди давніх ссавців Vilevolodon та Maiopatagaium, які проживали приблизно в той же час. Ці тварини борсалися на гілках поряд з першими літаючими динозаврами, які теж хотіли дістатися харчових ресурсів, які були недоступними без використання льотних технологій.

The fossil of gliding mammaliaform Maiopatagium furculiferum
Рештки Maiopatagium furculiferum – літуна юрського періоду. Джерело:

(Nature, 2019)

Якщо хочеш дізнатися більше про те, як проводили свій вільний час ссавці- сучасники динозаврів, то підтримай цю публікацію вподобанням, поширенням та коментарем.

Якщо не знаєте кому дарувати подарунки – у нас є одна ідея. Ви можете підтримати Довколаботаніку тут: (5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika.