Фантастичні зуби Anomalomys grytsivensis та де їх шукати

Коли найкращий у світі природничий музей тимчасово зачинено, а місто скували суворі карантинні обмеження – нам особливо приємно читати новини зі світу наук, до створення яких причетні наші колеги.

У сьогоднішньому дописі ми представляємо результати свіженької статті від наукових співробітників природничого – Олександра Ковальчука та Валентина Несіна. Вони опублікували свої дані у журналі Historical Biology (https://doi.org/10.1080/08912963.2020.1742711).

Що ще за гризуни?

Їхня робота стосувалася вимерлих гризунів з роду Anomalomys. Ознаки цих загадкових істот настільки оригінальні, що їх виокремлюють в окрему родину, а щодо походження таких тварин є дві версії. Одна з них вважає предками Anomalomys гризунів Argyromys aralensis з олігоценових відкладів Казахстану, а інша виводить їхнє родове дерево з Західної Азії та представників роду Eumyarion.

За будовою зубів Anomalomys надзвичайно схожі на сучасний рід риючих ссавців – Сліпаків. І хоча ці тварини б цілком могли б ходити до одного стоматолога – відповідно до сучасних даних вони не є близькими родичами, а подібність цих ознак лише поверхнева.

сліпак східний Spalax microphthalmus
Сліпак кричить про те, що Anomalomys йому не близький родич. Фото: Kudinov 

Що ще за скам’янілості?

Більшість викопних решток досліджуваних гризунів походять з Південної Європи. Саме тому знахідки Anomalomys із Західної України є вкрай важливими. Мало того, якщо у більшості відомих локацій було розшукано куці скам’янілості, кількість яких рідко досягає кількох десятків зразків, то в проаналізованому Олександром Ковальчуком та Валентином Несіним місцезнаходженні кількість знайдених решток перевалює за 5 сотень, що робить досліджену колекцію по роду Anomalomys найбільшою у світі.

Figure
Розташування місцезнаходження Гриців (а) та його геологічний профіль. Джерело: Несін, Ковальчук, 2020 по Vasilyan et al. (2013).

Ці чудові зразки представляють переважно залишки щелеп та зубів, які були зібрані у пізньоміоценовому місцезнаходженні Гриців у Хмельницькій області, яке датується віком приблизно в 11 мільйонів років.

Що ще за новий вид?

Проаналізований авторами матеріал не лишив їм іншого вибору окрім опису нового виду. Він був названий на честь місцезнаходження – Anomalomys grytsivensis.

Зуби верхньої щелепи Anomalomys grytsivensis . Джерело: Несін, Ковальчук, 2020

Усередині його популяції був розподіл на дві групи особин – масивніших та тендітніших, причому переважали більші гризуни. Як вважають автори дослідження, це є наслідком відокремлення та ізольованості популяції Anomalomys grytsivensis та процесів видоутворення, які почали відбуватися в таких умовах. Що ж сподіваємось наша самоізоляція через пандемію не буде настільки тривалою!

Зуби нижньої щелепи Anomalomys grytsivensis . Джерело: Несін, Ковальчук, 2020

Потаємні подробиці життя цих гризунів все ще лишаються загадкою. І хоча раніше припускали, що представники цього роду були риючими тваринами, але детальне дослідження їхніх різців вказує на те, що вони були мало пристосованими для захопливого проводження часу у безперервному ритті землі. Олександр Ковальчук та Валентин Несін вважають, що описаний ними вид був поміркованим копачем і риття не було його основною роботою, а скоріше хобі.

Ну, а в наш вільний від основної роботи час ми скористалися своїм службовим положенням та задали кілька питань одному з авторів цього дослідження – Олександру Ковальчуку:

Світлина від Oleksandr Kovalchuk.
Фото Олександра Ковальчука, підступно поцуплене з його Фб-сторінки.

͟-͟ ͟О͟л͟е͟к͟с͟а͟н͟д͟р͟е͟,͟ ͟м͟и͟ ͟ш͟у͟к͟а͟л͟и͟ ͟х͟у͟д͟о͟ж͟н͟ю͟ ͟і͟л͟ю͟с͟т͟р͟а͟ц͟і͟ю͟ ͟д͟л͟я͟ ͟ц͟ь͟о͟г͟о͟ ͟д͟о͟п͟и͟с͟у͟,͟ ͟а͟л͟е͟ ͟ц͟я͟ ͟м͟і͟с͟і͟я͟ ͟б͟у͟л͟а͟ ͟п͟р͟о͟в͟а͟л͟е͟н͟а͟.͟ ͟Ц͟е͟ ͟я͟к͟а͟с͟ь͟ ͟у͟п͟е͟р͟е͟д͟ж͟е͟н͟і͟с͟т͟ь͟ ͟щ͟о͟д͟о͟ ͟д͟р͟і͟б͟н͟и͟х͟ ͟г͟р͟и͟з͟у͟н͟і͟в͟?͟ ͟Ч͟о͟м͟у͟ ͟д͟и͟н͟о͟з͟а͟в͟р͟і͟в͟ ͟т͟а͟ ͟п͟р͟е͟с͟т͟а͟в͟н͟и͟к͟і͟в͟ ͟м͟е͟г͟а͟ф͟а͟у͟н͟и͟ ͟м͟а͟л͟ю͟ю͟т͟ь͟ ͟т͟а͟к͟ ͟ч͟а͟с͟т͟о͟,͟ ͟а͟ ͟с͟а͟м͟о͟б͟у͟т͟н͟і͟х͟ ͟м͟а͟л͟е͟н͟ь͟к͟и͟х͟ ͟т͟в͟а͟р͟и͟н͟ ͟о͟м͟и͟н͟а͟ю͟т͟ь͟ ͟у͟в͟а͟г͟о͟ю͟?͟

Справді, реконструкції зовнішнього вигляду аномаломісів (що, до речі, у дослівному перекладі з латини означає “аномальна (незрозуміла) миша”) значно поступаються за кількістю не лише динозаврам чи іншим відомим крупним вимерлим тваринам, а й представникам інших груп гризунів.

Причина – та ж сама: все, що залишилося від цих чудових істот – це щелепи, окремі зуби, зрідка трапляються кістки посткраніального скелета (наприклад, плечові). Дуже специфічна будова зубів, що характеризуються складною поверхнею оклюзії, не дозволяє співвіднести цих аномаломісів із якоюсь конкретною сучасною моделлю.

Тому їх якщо і зображують, то схожими на сліпаків, хом’яків чи представників інших груп гризунів.

͟-͟ ͟С͟к͟і͟л͟ь͟к͟и͟ ͟ч͟а͟с͟у͟ ͟з͟а͟й͟н͟я͟л͟о͟ ͟д͟о͟с͟л͟і͟д͟ж͟е͟н͟н͟я͟ ͟ц͟і͟є͟ї͟ ͟в͟е͟л͟и͟к͟о͟ї͟ ͟к͟о͟л͟е͟к͟ц͟і͟ї͟?͟ ͟

Дослідження колекції решток Anomalomys, яка справді є на сьогодні найбільш повною і репрезентативною у світі і входить до складу фондів відділу палеонтології Національного науково-природничого музею НАН України, проводилося протягом тривалого часу переважно Валентином Антоновичем Несіним.

Я долучився до дослідження уже на пізньому етапі. Зуби цих гризунів крихітні (до 2 мм завбільшки), їх треба було акуратно описати і зняти проміри, але найскладніше – це порівняти наші зразки з усіма відомими раніше видами цього роду (а їх чимало) і розібратися у перипетіях їхньої непростої будови.

͟-Н͟а͟с͟ ͟п͟о͟с͟т͟і͟й͟н͟о͟ ͟з͟а͟п͟и͟т͟у͟ю͟т͟ь͟ ͟ч͟и͟т͟а͟ч͟і͟ ͟н͟а͟ш͟о͟ї͟ ͟с͟т͟о͟р͟і͟н͟к͟и͟ ͟–͟ ͟Ч͟и͟ ͟п͟р͟а͟в͟д͟а͟,͟ ͟щ͟о͟ ͟в͟ ͟п͟а͟л͟е͟о͟н͟т͟о͟л͟о͟г͟і͟ї͟ ͟в͟ж͟е͟ ͟в͟с͟е͟ ͟д͟о͟с͟л͟і͟д͟ж͟е͟н͟о͟ ͟і͟ ͟ш͟а͟н͟с͟і͟в͟ ͟з͟р͟о͟б͟и͟т͟и͟ ͟в͟і͟д͟к͟р͟и͟т͟т͟я͟ ͟н͟а͟ ͟т͟е͟р͟и͟т͟о͟р͟і͟ї͟ ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟и͟ ͟д͟о͟р͟і͟в͟н͟ю͟ю͟т͟ь͟ ͟а͟б͟с͟о͟л͟ю͟т͟н͟о͟м͟у͟ ͟н͟у͟л͟ю͟ ͟з͟а͟ ͟К͟е͟л͟ь͟в͟і͟н͟о͟м͟?͟

Як показує практика, на палеонтологічній мапі Україні ще залишається багато білих плям. Причому для того, аби зробити відкриття, не обов’язково треба їхати в поле і брати з собою лопату. Часто цілком пристойне відкриття можна зробити завдяки розкопкам у … музеї.

Багаті палеонтологічні колекції, зібрані упродовж тривалого часу з відкладів різного віку і з різних регіонів України та інших країн, є частиною національного надбання і безцінним матеріалом для нинішніх і майбутніх дослідників.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі https://www.youtube.com/watch?v=Z-d_b5prhNs&t=165s
3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
4. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika