>

Твій час ще попереду. Або позаду! Аналіз гарячих смуг в кар’єрі

“У американському житті немає другого акту”, – написав Ф. Скотт Фіцджеральд. Він на цьому добре знався, скільки б не мучив бідну музу та папір, а так і не зрівнявся з романом “Великий Гетсбі”, який потрапив на вершину гайпової хвилі у 1925 році (а потім ще раз, але фільм не рахується).

Світлина від Довколаботаніка.

Коли ти найкрутіший?

Цей ефект відомий кіноманам. Хто-небудь сумнівається в тому, що “Оскар” для фільму “Відступники” 2006 року Мартіна Скорсезе був запізненим визнанням режисерської роботи між 1973 (“Злі вулиці”) та 1980 (“Скажений бик”)? Чи грав коли-небудь Роберт де Ніро краще, ніж в “Таксисті” Скорсезе (1976)? Ті ж самі історії характерні для музики: зірки Мадонни, Бьорк, Бейонсе та гурту “Тостер” сяяли найяскравіше лише у певні часи.

Світлина від Довколаботаніка.

Такі приклади демотивують. Якщо ви не зібрали у гаражі нічого видатного до середини вашої кар’єри, то вже пропустили свій шанс. Але дослідження, опубліковане цього тижня в Nature, дарує надію тим, хто впевнений, що найкращі творіння його попереду (L. Liu et al. Nature https://doi.org/10.1038/s41586-018-0315-8; 2018). У статті представлене дослідження виникнення гарячих смуг – періодів створення високоефективних робіт – у творчості десятків тисяч кінематографістів, художників та вчених. Стаття доводить, що більшість кар’єр містять щонайменше одну відносно гарячу смугу, але коли вона трапиться -невідомо ні Гуглу, ні Юрію Теслі.

Звісно, якщо Ви футболіст, то великий шанс повторити долю Артема Мілевського – трішки повиблискувати в юності й закопати талант ботанічним копачем у землю. Справді, Мері Шеллі написала Франкенштейна в 19 років, і Джоселін Белл Бернелл змінювала свій другий десяток років, коли виявила перший пульсар. Але тоді, як пояснити другий розквіт письменника Філіпа Рота?
Інші диванні експерти ставлять пік продуктивності в середину кар’єри, як у музикантів Елли Фіцджеральд та Ніна Сімоне.

Гарячі смуги

Аналіз вчених говорить, що немає ніякої певної точки кар’єри, коли має виникнути така гаряча смуга. Автори стверджують, що творчий вплив демонструє особливості “бурхливої динаміки” – як і інші людські риси. Тобто неправильно говорити, що найзвизначніші праці людини створюються випадковим чином, але в певний період часу проміжки між створенням гідних праць стають коротшими.

Світлина від Довколаботаніка.

Для 20 тисяч вчених, включених до дослідження, було показано, що деякі наукові праці привертають найбільшу увагу лише через десятиліття після публікації, але це досить рідко (все ж можливо Вашу у Гугл Сколар забутій мурзилці ще зацитують). Гарячі смуги науковців відповідають циклу статей, які цитуються значно більше, ніж їхній середній показник.

Доброю новиною є те, що близько 90% художників та вчених мали принаймні одну подібну гарячу смугу у своїй кар’єрі. Погана новина полягає в тому, що вона зазвичай не повторюється: 64% художників та 68% вчених мають лише одну, а більше двох – дуже рідко.

Пам’ятай про це, коли засунеш чергову статтю до шухляди.
(Nature, 2018)

-->