Ці тварини мають статус других за величиною наземних істот. Досягаючи довжини 6 м та ваги 5 тонн індійські слони (Elephas maximus) лише трішки поступаються габаритами своїм африканським колегам.

Хобот та зуби

Вони відомі своїм дуже чутливим та гнучким хоботом. Вправність цій частині тіла надають 40 тисяч м’язів та сухожиль. Хобот – чудова штука, адже вона допомагає дихати, здобувати їжу, приймати душ з піску чи води та навіть пестити своїх малюків. У середині цього пристрою вміщається трішки менше відра води.

А які у індійських слонів зуби! Бачите ці ікла? Ні, Ви їх, звісно не бачите, адже в вухатих велетнів вони відсутні. Натомість два різці перетворилися на велетенські бивні довжиною до 1,5 м та вагою 20-25 кг. Але мати цю прикрасу – прерогатива самців. Але не поспішайте слонів без бивнів вважати самками. Що за гендерні стереотипи? Деякі слони-самці також позбавлені таких потрібних гаджетів для розкопування землі в пошуках неймовірно смачного коріння.

І хоч Ваші сусіди поверхом вище безперечно «тупають як слони», але, насправді на підошві Elephas maximus є спеціальна пружина – желеподібна маса для приглушення ходи і для того, щоб не вскочити в грузьку халепу на болотах.

Не зовсім експерти з травлення

Не зважаючи на те, що кишечник індійських слонів завдовжки 40 м, експертами з перетравлення цих тварин не назвеш. Вони засвоюють лише 40 % їжі, яку з’їдають. Саме тому потребують понад 200 кг харчів на день. І ще 100 літрів води, будь ласка, додайте до замовлення.

Скорочення популяції

На відміну, від африканських слонів індійські легко приручаються. Їх в давнину експлуатували і на лісозаготівлі, і навіть на війнах. Бойові слони – це лише Elephas maximus. Їх навіть використовували для того, щоб грати своїх африканських родичів у фільмах. Для цього були розроблені спеціальні накладки на вуха, щоб їхня форма не розконспірувала актора.

Таких помітних та вразливих тварин зараз ретельно рахують. І тут тенденції, на жаль невтішні. За останніми даними чисельність індійських слонів скоротилася з 47 427 до 39 463 осіб. Третина всіх тварин цього виду зараз мешкає в неволі.

Туберкульозна загроза

Основна причина скорочення популяції – це активність людини зі знищення слонячих оселищ, провокування до агресії та браконьєрство. Але є ще одна загроза – туберкульоз.

Так, той самий мікроорганізм Mycobacterium tuberculosis атакує також й індійських слонів. Лише в неволі в США описано 60 випадків захворювань на цю хворобу. Відомі також подібні інцеденти в Непалі, Таїланді, Швеції, Австралії та Швейцарії.

А зовсім нещодавно виявили спалахи хвороби у вільноживучих слонів в Індії та на Шрі-Ланці. Для вчених спосіб передачі туберкульозу в даних випадках лишається загадкою, жодних свідчень про контактування хворих слонів з людьми знайдено не було. Якщо збудник поширюється вільно поміж дикими особинами – це значна небезпека для існування виду.

Навіть в умовах неволі важко діагностувати захворювання. Шкірна туберкулінова проба не є точною, а могутня статура слонів не дозволяє їх просвітити рентгенівськими променями.

Як і в людей, носій захворювання може десятиліттями не проявляти його жодних ознак, але успішно розповсюджувати збудника поміж іншими особинами це не заважає. Що ж сподіваємось, що тривожні заклики вчених реалізуються у міжнародну програму щодо обмеження поширення туберкульозу в популяції індійських слонів.

(Science, 2019)