>

Серйозний успіх на шляху лікування хвороби Гоше

А тепер про фантастику! Й не таку дику як ноосферне виховання вчителів фізкультури з епохи Київської Русі до 1947 року, а звичайнісіньке диво, яке кують у просунутих лабах люди в білих халатах та картатих сорочках.
Світлина від Довколаботаніка.

Легалізуй це

Коротше, мова про генну терапію, що проводиться в утробі матері для лікування смертельного генетичного захворювання. Дослідження на мишах були успішними й ці результати дають очко Грифіндору… Чи точніше вони відправляються до скарбнички пренатальної генної терапії як способу звести до мінімуму шкоду, завдану генетичними недугами.

Авторитетна не тільки на своєму райончику організація FDA ухвалила використання першої генної терапії для дорослих та дітей минулого року. І багато інших переспективних методів лікування на низькому старті.

Якби Сімон Ваддінгтон, провідний автор останнього дослідження, давав інтерв’ю Довколаботаніці, то б він розповів, як змінилось ставлення до напрямку його наукових звитяг за останні роки. Від “Заберіть це негайно, збоченці!” до “Чого ви так тягнете із впровадженням, кляті грантоїди!”

Дослідження на мишах, опубліковане 16 липня в Nature Medicine, використовує пренатальну генну терапію для лікування гострої нейронопатичної хвороби Гоше. Вона викликана мутаціями в гені, що називається GBA. Ці мутації порушують розщеплення жирів. У результаті, ліпіди накопичуються в клітинах головного мозку та інших частинах тіла, що викликає порушення роботи багатьох органів людського організму.

Philippe Charles Ernest GAUCHER.jpg
Філіп Гоше вперше описав симптоми цієї хвороби у 1882 році. Джерело: Shuvaev

У дослідженні розглядається можливість лікування хвороби за допомогою вірусу, щоб вставити нормальну копію гену в ембріон. Це може звести до мінімуму непоправне пошкодження мозку, яке виникає при накопиченні ліпідів.

Проблеми та вирішення

Перша проблема такої затії – це фундаментальна проблема всього ринку послуг – доставка. Необхідно було забезпечити потрапляння здорового гена в мозок. Віруси, які використовувалися в попередніх дослідженнях, повинні були вводитись безпосередньо в мозок, а потім вони розсмоктувалися лише на невеликій відстані від місця ін’єкції. Але в 2009 році дослідники здійснили прорив, сконструювавши вірус, який просто вводиться в кров, але далі він здатен досягти центральної нервової системи. А звідти відбулося розповсюдження гену по всьому мозку.

Ваддінгтон почав працювати з мишами, завантажуючи вірус з нормальною копією гену GBA. Його команда ввела вірус у ембріони мишей, що несуть мутації GBA, які викликають симптоми, подібні до нейронопатичної хвороби Гоше. Такі новонароджені миші, як правило, живуть лише 15 днів після народження. Але піддослідні жили, як мінімум, 18 тижнів і могли нормально рухатися.

Лікування ембріонів має декілька потенційних переваг. Головним з них є мінімізація шкоди, заподіяної генетичним захворюванням. Деякі захворювання, такі як нейронопатична хвороба Гоше та спинномозкова атрофія, можуть викликати незворотні симптоми ще перед народженням.

Також легше проводити деякі процедури лікування в мозку плоду, ніж у дорослого або дитини, тому що гематоенцефалічний бар’єр – мембрана, яка перешкоджає переході деяких молекул до мозку з крові – ще не повністю сформована. “Навіть через день після народження важче потрапити у мозок”, – каже Джері Чан, акушер-гінеколог Медичної школи у Сінгапурі.

Ну, й імунна система ще не настільки бриклива, менше шансів, що вона стане дибки проти введених для лікування речовин.

Чан та інші дослідники попередньо протестували генну терапію ембріона для лікування гемофілії у мишей та макак, і Чан сподівається, що це можливо буде зробити ще для кількох метаболічних захворювань, подібних до Гоше.

Світлина від Довколаботаніка.

Але є ризики. Дослідники, що розробляють пренатальну генну терапію, повинні думати не тільки про ембріон, але і про матерів, які також неминуче отримуватимуть дозу лікування, – каже Чан.

І клініцисти повинні бути абсолютно впевнені, що мутація, яку вони знайшли, є справжньою причиною захворювання, зазначає Ваддінгтон.
(Nature, 2018)

 

-->