Американський дослідник Бен Ван Аллен уже давно невтомно досліджує світ метеликів. Коли він збирав матеріал для дисертації, то помітив, що зібрані зразки гусенець кудись зникають. Вони не могли нікуди втекти, їх не здатні були дістати птахи та інші тварини. Виявилось, що личинки метеликів їдять один одного.

Причини канібалізму

Замість того, щоб плакати над втратами своїх зборів чи звинувачувати комах у канібалізмі Ван Аллен вирішив детальніше дослідити це явище.
Взагалі, їсти собі подібних організмів вигідно з кількох причин. По-перше, в особин того ж виду містяться всі потрібні поживні речовини. По-друге, таким чином можна позбутися конкуренції за ресурси чи територію.
Ван Аллен та його колеги збирали гусениці для вивчення поширення захворювань у гусениць та метеликів. Спостерігаючи за канібалізмом, вони встановили, що поїдання хворих особин свого виду сприяє ліквідації вогнища інфекції та запобігає її поширенню.

Палка з двома кінцями

Як з’ясувала команда дослідників під керівництвом Джона Оррока, ряд біологічно активних сполук (жасмонова кислота та метилжасмонат), що виробляються рослинами, можуть примушувати гусениць їсти один одного замість рослин. Проте ця хімічна зброя має зворотній наслідок. Популяції гусениць-канібалів менше хворіють та споживають більше рослинної їжі.
Nat. Ecol. and Evol. (2017) DOI: 10.1038/s41559-017-0231-6