Дослідження геному вимерлих диких коней показує, що ці тварини ставали все темнішими за кольором шерсті перед остаточним вимиранням. Це наштовхує дослідників на думку, що цей вид тварин шукав свого останнього притулку в лісових умовах.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Робота не кінь – у ліс не втече. Хоча…. Джерело: Arctic-Images/Getty

Генетика коней

Дикі коні тарпани (Equus ferus ferus) панували на рівнинах Північної Америки та багатьох частин Євразії. Вони належали до численних великих видів степових екосистем, які стали жертвами масового вимирання близько 11 700 років тому. Окремі осередки цих коней ще зберігалися в Європі та Азії на початку ХХ століття.

Гібрид дикого коня та одомашненого. 1884 рік. Джерело: Scherer

Шлях у пітьму

Арне Людвіг з Інституту досліджень зоопарків та дикої природи ім. Лейбніца в Берліні та його колеги проаналізували гени від 27 європейських коней, які жили у період між 17000 і 5200 років тому. Вони виявили, що генетичні варіації, пов’язані зі світлим забарвленням домінували на початку цього періоду, але з часом все частіше замінювалися варіаціями, пов’язаними з чорною шерстю. 

Дикі дикі коні. Джерело: DFoidl


Ці дані відповідають моделям стародавніх ареалів, побудованих цією ж командою дослідників, і припускають, що європейські коні виживали, залишаючи рівнини та пристосовуючись до життя в лісах, де темне забарвлення надавало їм перевагу у маскуванні.
Nature Ecol. Evol. (2017)
Фото: Arctic-Images/Getty