Зізнайтеся – бути чарівником круто! Закастував файєрбола й не має проблем з приготуванням їжі в поході. “Окулюс репаре” – й проводь далі свої досліди в лабі.

Я звісно теж хотів бути магом, тому коли полярна сова принесла мені лист про зарахування на біофак я був дуже щасливий та чекав моменту, коли можна вже буде нарешті вступити на кафедру травознавства (для маглів ми використовували термін ботаніка).

Тому, коли на Книжковому арсеналі я пішов клянчити у стенда Nasha Idea наліпки з Крутою Адель та побачив помаранчеву книжечку “Естер і Мандрагор. Чаклунка та її кіт” я її оперативно купив.

-Так-так, це для дочки, звісно.

Раптом, що пам’ятайте – брехати погано!

Автором історії є Софі Дьйоед, а за ілюстрації тут відповідає Марі-П’єр Одду.

Історія нас закидає у жорстоке суспільство з гендерною сепарацією, де чоловіки кудись усі пішли, а жінки живуть окремо і прокачують в магічних школах свій запас мани та арсенал заклять латинською мовою. Сподіваюсь таємниця такого “дівчатка на ліво, хлопчики направо” проясниться в інших книгах серії. Інакше дизлайк та відписка, мені потрібне пояснення.

А ще тут є коти й вони розумні. Вибачте за відсилку, але важке минуле нагадує мені про якихось радянських персонажів, які говорили, що був би в мене такий кіт, то й дружина не була б потрібна. Сподіваюсь, що це буде ніяк обіграно у Всесвіті Естер.

Сюжет досить стандартний, добра героїня, але трішечки ходяча біда, отримує можливість потрапити у наш світ та дослідити його. Ви читали про це мільярд разів, але чеснотою сюжету є те, що юна чарівниця не починає з ходу рятувати світ та вершити долю континентів, а тихо й мирно шукає зниклу тварину, чаклує собі кишенькові кошти та використовує закляття, щоб не ходити в душ (відключення гарячої води дістали, егеж?)

Мандрагор тут стереотипна Гарфілдоподібна атмосферна котяра. Такий персонаж завжди плюс для історії та джерело усіх цих жартиків про лінощі та їжу. Я вкотре повторюю, що важливо навчати дітей двом речам 1) критичному мисленню та 2) почуттю гумору. ̶Р̶е̶ш̶т̶у̶ ̶ї̶х̶ ̶і̶ ̶в̶у̶л̶и̶ч̶н̶а̶ ̶б̶а̶н̶д̶а̶ ̶н̶а̶в̶ч̶и̶т̶ь̶.

+ ботанічна назва цього вусатого створіння робить свою справу. Чи хочу я слухати історії про кота Мурка, того ж Гарфілда? Та не дуже! Мандрагор? О, так, замовкни й забирай всі мої 2 гривні.

Книга читається на одному подисі. Рандомна вибірка з представниками трьох поколінь Коваленків від бабусі до внучки прочитала її за один раз, а це непоганий плюсик до заліковки майже будь-якої книги. Окрім таблиць Брадіса, звісно.

Букви великі, як картоплини, малюнки стильні – коротше для пірнання з головою в історію є все необхідне.

Тому приємного занурення!