Грант на польові та анатомо-морфологічні дослідження з ботаніки та зоології

Таємничі друзі “Довколаботаніки” та “Довколаботаніка” у лютому цього року оголосили відкритий та абсолютно прозорий конкурс на отримання мікроскопічного гранту на польові та анатомо-морфологічні дослідження у царинах Їх Величностей Ботаніки та Зоології

Що ми пропонували: 10500 українських гривень, які можна використати для своїх досліджень, щоб втерти носа всім гейтерам класичних напрямків природничих наук. Як бонус всі учасники отримали незаангажоване та небюрократизоване журі, яке вболіває за наукову істину, флору та фауну.

Що для цього слід було зробити:

  • бути студентом вищого навчального закладу з твердим принциповим бажанням досліджувати та зберігати дику природу попри всі труднощі на своєму шляху;
  • надіслати опис проекту польових чи морфолого-анатомічних досліджень довільного змісту. Ви могли вказати мету, завдання, наукову новизну та теоретичне впровадження майбутніх результатів, а могли сформулювати свій намір у вигляді римованого вірша чи верлібра (прим. Довколаботаніки – використання синекдохи та оксиморонів дають додаткові бали) (прим. Друзів Довколаботаніки – насправді, ні!). Нам було важливо знати, що Ви хочете досліджувати, де і чому?;
  • разом з описом слід було відправити нам свою анкету на електронну адресу corydalis@ukr.net з кількома простими пунктами: Ваше ім’я та прізвище, номер телефону, назва ВНЗ, курс та кафедра.

Світлина від Довколаботаніка.

Довгі години та нестерпні дні очікування завершились й ми отримали 9 справді крутих заявок. “Не фантастика!” – скажете Ви. Дійсно, це сувора та прекрасна реальність!

9 заявок

Отже, коротко пройдемось по нашим конкурсантам.

Заявка № 1

Елеонора Пустовалова з Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна запланувала  дослідження  співвідношення ди- та триплоїдів серед пуголовків зелених жаб у ГПС Нижнього Добрицького ставка. Якщо Ви не знаєте, що таке ГПС – то ми будемо тикати на Вас пальцями та шельмувати (насправді – ні!).

Справа в тому, що автор проекту у складі наукової групи вивчає Сіверсько-Донецький центр різноманіття зелених жаб (Pelophylax esculentus complex). Вчені зіткнулися з незвичайним способом відтворення цих слизьких та дуже милих живих істот, який “реалізується через глибокі перебудови у процесі утворення статевих клітин”. У результаті цих, незбагненних пересічному адміну Довколаботаніки, процесів спостерігається утворення особливих біосистем, у “яких спільно розмножуються і співіснують справжні види (озерна жаба P. ridibundus) і ди- і поліплоїдні природні міжвидові гібриди (їстівна жаба – P. esculentus)”. Саме ці біосистеми називають геміклональними популяційними системами (ГПС) (Шабанов, Литвинчук, 2010) “тому, що гібриди здатні відтворюватися у схрещуваннях з батьківським видом завдяки генетичному феномену геміклонального спадкування”.

Все, тепер Ви отримали ті знання, які й не снились простим маглам й начтав час тикати на них пальцями та шельмувати (насправді – ні, не повторюйте цього на вулиці!).

Автор планує відбирати пуголовків у різних частинах ставку, щоб підтвердити одне з припущень про вибірковість місць проживання триплоїдів. Конкурсант вдосконалив методику прижиттєвого визначення плоїдності. Саме тому всі пуголовки після відбору матеріалу з хвостового плавця відправляться в свою водойму. Бон вояж, шановні амфібії, у добрий шлях!

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 2.

Наступний конкурсант – Андрій Зінченко. Він представляє КНУ імені Тараса Шевченка та його ламповий біофак з дивним ніком  ННЦ «Інститут біології та медицини».

Проект автора названо в кращих традиціях жанру горрора – “Епідермальний паттернінг пшениці”. У далекому 2015 році група молекулярних біологів з Цюріха повернула не туди розпочала проект з епідермального фенотайпінгу різнотрав’я Альпійських гір. Вони відмовились від дослідження життєвості за методикою Ю. Злобіна (й не отримають від нас за це лайку) та від дорогих лабораторних аналізів, а скористалися допомогою світлих сил світлової мікроскопії.

Відкривайте блокнот та записуйте:

Епідермальний паттернінг – це процес визначення сталих та варіабельних
морфологічних та морфометричних ознак покривної тканини рослини, який дозволяє вивчати зміни у функціонуванні цілісного організму за впливу того чи іншого стресового чинника.

Автор проекту говорить, що використання епідермального паттернінгу у якості дешевого, швидкого
та простого фенотайпінгу стресостійких сортів – це гарна штука, особливо, якщо реактиви ти купляєш за свої кошти.

Андрій Зінченко заявляє, що окрім того, що кожній людині треба побудувати дім, висадити дерево а також:

 Провести морфометричні виміри клітин епідерми листка пшениці.
 Дослідити анатомічну та фізіологічну варіабельність продихового комплексу листка пшениці за сприятливих та несприятливих умов.
 Проаналізувати трихомальний покрив листка пшениці.
 Виявити закономірності взаєморозміщення продихових комплексів, епідермальних клітин та трихом листка на одиниці площі за сприятливих умов та за умов стресу.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 3

Автором третьої заяки є Нестеренко Олег з Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Її назву ми змогли прочитати без спеціального словника: «Польові дослідження сонячного окуня Lepomis gibbosus (Linnaeus, 1758) в умовах активної інвазії у Запорізьке (Дніпровське) водосховище».

Lepomis gibbosus є одним із найпоширеніших видів-вселенців водойм Дніпропетровської області. Ця істота множиться як методологічні помилки в роботах противників ГМО. Сонячний окунь становить значну загрозу для місцевих риб, оскільки окрім того, що він “понаїхав”, він ще й всеїдний (здатен харчуватись як хижак, поїдаючи інших видів риб, і навіть харчуватись ікрою) та має порційний тип нересту.

Автор запланував комплексне дослідження біологічних властивостей виду Lepomis gibbosus та оцінку його адаптаційного потенціалу в умовах Запорізького водосховища. Він сформулював купу амбіційних задач:

  • у польових умовах зібрати матеріал для досліджень
  • Провести морфометричні дослідження різновікових особин виду
  • Вивчити процес нересту сонячного окуня в польових умовах
  • Дослідити гаметогенез статевозрілих особин сонячного окуня
  • Провести дослідження живлення дорослих особин
  • Виявити закономірності розповсюдження виду
  • Зібрати матеріали для проведення модельних експериментальних досліджень
  • Провести дослідження живлення мальків сонячного окуня
  • Відібрати зразки крові та дослідити цитологічні та біохімічні параметри крові
  • Відібрати зразки органів для проведення біохімічних досліджень фермент-синтезуючих органів
  • Оцінити адаптаційні можливості виду

 

Окрім того, безперечними чеснотами заявки є пояснення методики дослідження, матеріалів та методів та навіть графіки польових виїздів. Ех, чесно кажучи, навіть руки чешуться кинути це все, взяти ставні сітки з кроком вічка а=30-32 мм, малькову тканку, невід, мікроскоп оптичний, лінійку, цифровий штангенциркуль, формалін 4% – 10 л, спирт 96% – 3 л, фарбник за Романовсьокого-Гімзи та махнути на якесь водосховище описувати угруповання плейстофітів.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 4

Єлизавета Кришталь з сонячного Харкова та класичного Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна надіслала на нашу адресу проект “Дослідження фауни глоткових п’явок (Hirudinea: Erpobdellidae) України”.

Єлизавета пише, що “Ці п’явки є хижаками, що харчуються різними безхребетними”. Ми вже злякались. що це дослідження психологічних аспектів захисту дисертацій на кількох відомих вчених радах, але ні, – все ок! Мова справді про зоологію.

Головною метою проекту є дослідження п’явок родини Erpobdellidae півночі та півдня України. Для досягнення цієї автор пропонує збір матеріалів у захопливих експедиціях до  НПП «Деснянсько-Старогутський», Словучансько-Овручського кряжу,  НПП «Прип’ять-Стохід», дельт Дунаю, Дністра, Дніпра, Утлюкського лиману, гирла р. Молочна. Зразки будуть збиратися вручну і фіксуватися у 96% етанолі для  збереження можливості подальшого проведення ДНК-баркодингу і філогенетичного аналізу. Під час камеральної обробки даних всі гордіїві вузли систематики та біогеографії у цій групі організмів мають бути розрубані, чого ми від щирого чотирикамерного серця й бажаємо.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 5, вона ж заявка 6

Цього Вашого автора Довколаботаніки давно слід закидати помідорами за його неуважність. От і цього разу він одному учаснику присвоїв два номери й змусив наших експертів два рази читати одну й ту ж роботу. На своє виправдання скажемо, що читати справді цікаво.

Авторкою проекту є Савченко Марія, хіроптеролог кафедри екології та зоології ННЦ «Інститут біології та медицини» КНУ ім. Тараса Шевченка. У роботи шикарний вступ у вигляді чи то хокку, чи хайку, чи іншого невідомого нам виду мистецтва.

Марія займається моделюванням поширення кажанів на території України, зокрема поширенням видів Myotis nattereri (Kuhl, 1817) та Barbastella barbastellus Schreber, 1774. Вона створила моделі поширення цих видів в програмі MaxEnt.

Як підказує Вам життєвий досвід – усі кажани фауни України занесені до Червоної книги.  Для виду M. nattereri зазначено статус «вразливий», для B. barbastellus – «зникаючий».

Моделювання географічного поширення на основі вже наявних даних може допомогти у прогнозуванні вірогідних зон оптимуму за кліматичними показниками на мапі досліджуваних територій, а перевірка результатів моделювання дасть змогу оцінити валідність моделі на практиці а також поглибити знання про поширення досліджуваних видів, їх чисельність та вимоги до біотопів.

Проте, автор проекту не обмежується лише моделями, вона хоче їх протестувати й уже пакує наплічник  для дослідження території Київської та Вінницької областей влітку 2018 року. Попри факт відсутності реєстрацій кажанів досліджуваних видів в їх межах, модель визначає їх як підходящі. А, отже, є імовірність присутності особин видів M. nattererі та B. barbastellus саме тут. Автор наводить ці точки на карті, але ми їх не оприлюднюємо, щоб ніякий плагіатор не скопіпастив їх у свої докторські дисертації по всіх відомих науках.

Відповідно до проекту працюватиме невелика команда людей (3-4 особи), серед них – автор, науковий керівник та друзі кажанів. Дослідники будуть оглядати потенційні сховища, здійснювати нічні відлови кажанів за допомогою сіток та детекторні реєстрації кажанів в околицях місць відловів. Передбачені й інші активності – проживання в палатках, напружена праця вночі, відсипання вдень – все як у справжніх рок-зірок.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 7

Цю заявку ми отримали від Ползик Марії з Запорізького національного університету. Її назва – “Вивчення особливостей раціону диких копитних”.

В Україні площа природних біотопів з високими кормовими властивостями для диких копитних обмежена. Як наслідок – висока щільність популяції на обмеженій площі. Якщо корму не вистачає особливо в зимовий період – копитні можуть мігрувати, однак коли переміщення неможливо дуже швидко винищуються існуючі кормові ресурси. Вивчення раціону тварин допомагає попереджати таки ситуації шляхом введення підкормки, створення кормових полів, огороджування відтворювальних ділянок та інших заходів. Для їх успішного використання важливо отримувати актуальну інформацію про раціон тварин, для визначення найбільш актуальних заходів.

Автор пропонує гуманні дослідження мікрогістологічного аналізу решток рослинних тканин, що не перетравлюються копитними і можуть бути ідентифіковані в екскрементах.

Відпрацювання методики та оптимізацію процесу буде проводити в Національному заповіднику «о. Хортиця».

Для цього необхідно виконати наступні завдання:

  1. Визначити кормові рослини, що можуть входити до раціону копитних, виготовити мікрогістологічні препарати цих рослин.
  2. Створити фото-атлас мікрогістологічних препаратів кормових рослин, для використання під час визначення.
  3. Провести визначення рослинних решток в екскрементах оленя плямистого та козулі європейської з о. Хортиця.

Так, що тепер олені не відкрутяться, відмазки “Це не я спустошив холодильник минулої ночі” – не пройдуть!

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 8

Оскирко Олександра з ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету ім. Тараса Шевченка надіслала проект “Дослідження поширення зеленої ящірки (Lacerta viridis (Laurenti, 1768) в Одеській області, Україна”.

Отже, хто така зелена ящірка та з чим її їдять? Ну, по-перше, не їдять, адже Lacerta viridis – один з вразливих видів герпетофауни України. Він включений у третє видання Червоної книги України (ЧКУ, 2009), а також в Додаток ІІ до Бернської конвенції.

Метою дослідження буде вивчення поширення та популяційних особливостей зелених ящірок в Одеській області. Автор також поставив собі такі цілі:

1. Дослідити сучасне поширення зелених ящірок в даній області.
2. Виявити найсприятливіші біотопи для існування ящірок для даної області.
3. Проаналізувати специфіку біотопічного розподілу виду в градієнті різних факторів (біотичних та абіотичних) на території Одеської області.

Окремо, конкурсант наголошує, що вказані дослідження здійснюватимуться  без шкоди для тварин з фотофіксацією.

Наявність представників виду буде з’ясовано під час обстеження територій шляхом виявлення живих рептилій, а також ознак їх присутності (збиті особини на дорогах, тощо). Обліки чисельності буде проведено маршрутним методом, дотримуючись загальноприйнятих вимог для таких обліків (Динесман, Калецкая, 1952; Даревский, 1987; Щербак, 1989)

Що ж, оскільки дослідження не яєшня, й коли вони не потребують розбиття пари яєць – це чудово.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 9

Владислав Шуба Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна є автором “Проекту дослідження видового різноманіття наземних тихоходів (Tardigrada)”.

Тихоходи –  тип мікроскопічно малих безхребетних, що населяють різноманітні водні та наземні екосистеми. Проектом передбачено збір зразків з різних екосистем на території України.
Тихоходи – дуже малі (0,1-1,5 мм), тож їх практично не видно неозброєним оком, тому збір і безпосередній облік окремих особин в природі неможливі. Замість цього планується збирати проби субстратів, в яких тихоходи імовірно можуть знаходитися. У наземних екосистемах це можуть бути лишайники, мохи, печіночники, плауни, деякі дрібні покритонасінні, а також рослинна підстилка та верхній шар ґрунту (до 5 см).

Висушені проби зберігають цих жививх істот у стані криптобіозу. Далі Владислав використає рецепт приготування “Інвайту”: додасть води та буде досліджувати безхребетних під мікроскопом.

Мікропрепарати вивчають при збільшеннях 600-1600 світлового мікроскопа, з використанням масляної імерсії та фазового контрасту.
Вимірювання здійснюють за допомогою окуляр-мікрометра. Згодом планується порівнянняз типовими екземплярами та вивчення за допомогою електронної мікроскопії і, за необхідності, молекулярно-генетичними методами (Кіося, 2017).

Конкурсант додає також суворий план досліджень. Наскільки суворий, що нам соромно, що ми знову пропустили ранкову пробіжку.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 10

Никоненко Анастасія з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара рекомендує нам повернутися до витоків класичної етології.

Для мене на сьогодні цікавим об’єктом досліджень є сарна. Завдяки її поширеності, вивчати її простіше, ніж рідких копитних. Хтось скаже, що косуля вже вивчена вздовж і впоперек. Але вивчена тільки для потреб мисливців, які це витончене та тендітне створіння перетворюють на кроваве місиво. Ми ж хочемо вивчати їх глибоко і зосереджено, щоб краще пізнати самих себе.

Методику вивчення поведінки, перевірену на косулях, можна використовувати для дослідження рідкісних та зникаючих видах копитних та не тільки їх… Отримані дані важливі для збереження біорізноманіття в нашій рідній країні та за її межами. То ж повернемося до традиції батьків-натуралістів Дарела та Сетона-Томпсона і будемо жити з тваринами на «ти».

Світлина від Довколаботаніка.

А судді хто?

Журі у класичній кількості 6 осіб абсолютно таємно та максимально прозоро, але дуже суб’єктивно оцінить ці проекти. Ми виведемо середнє значення, й воно, лише воно, визначить переможця. Кожен експерт оцінює роботу за 5-бальною шкалою, де 1 – взагалі не фонтан, а 5 – дуже надихаюча робота. Окрім того, існує 1 екстра-бал для кожного члена журі. Ним він нагороджує учасника, який на його думку є переможцем. Якщо експерт обере 2 такі роботи, то його бал розділиться порівну між ними.

Отже, представляємо наше журі:

  1. Марія Чернишенко – ботанік, природоохоронець, популяризатор наукових знань, спеціаліст з видавничої справи та книжок взагалі, креативний генератор ідей та великий друг для Довколаботаніки та природничого музею.

Світлина від Кулі Ботаніки.

2. Олексій Коваленко – ботанік у кедах, автор природничих активностей у музейному, ботсадівських та дикоприрородному просторах, за певними даними має відношення до Довколаботаніки, при зустрічі це може як визнати, так і заперечити.

Світлина від Olexii Kovalenko.

3. Олександра Шевченко – зоолог, знавець з фауністики, екоморфології, деяких аспектів екології та практичного застосування орибатидних кліщів (Sarcoptiformes, Oribatida).

Світлина від Alex Shevchenko.

4. Анастасія Малюк – зоолог, а особливо герпетолог, знавець ящірок, змій та інших мі-мі-мішних тварин. Музейник з безцінним досвідом як куратора фондів, так і роботи з відвідувачами.

Світлина від Nastia Brovko.

5. Олександр Ковальчук – палеозоолог, еволюційний морфолог. Якщо цікавить морфологія, таксономія, історична фауністика, палеоекологія і палеобіогеографія прісноводних риб пізнього кайнозою півдня Східної Європи – то Вам до нього й ні до кого іншого.

6. Марія Каліста – ботанік, біоморфолог, спеціаліст з популяційної біології рідкісних рослин.

Оголошення результатів

Воно відбудеться 18 травня на Мінародний День Рослин та День Музеїв у стінах Національного науково-природничого музею НАН України, вул. Б. Хмельницького, 15, Київ