Ботанік у кедах 1. Мертвий ліс та веселка


Коли рано-вранці під нестримним потоком сонячних променів асфальт перетворюється у в’язке пластилінове місиво, дерева відкидають розпечену тінь, а градусник стрімко відправляється в клуб «Кому за 30» – саме час прямувати на польовий виїзд.

На Вас там будуть чекати справжні фанати – милі зграйки ґедзів та оводів, кудлаті хмарки комарів та сріблясті шалики з кілограмів павутини, яку старанно розвішали по абсолютно всім гілкам дерев восьмилапі створіння. Саме ці приємності, а також абстрактна необхідність картування біотопів НПП «Пирятинський» гнали нас батогами вперед.

Асфальт змінився щебенем, щебінь польовою вкатаною грунтівкою, яка переросла згодом у філіал піщаних дюн з пустелі Сахара. Саме тому, наша геоботанічна команда перейшла в піший режим й почала прочісувати лісовий масив під понурими поглядами юних грибів, чиї плодові тіла розривали захисну плівку грунту та лісової підстилки. Петляючі стежини довели нас до заболоченого масиву, за яким ховалися 2 необстежені ліси, й ми дуже скоро зрозуміли, чому їх ніхто не досліджував.

Шлях через болото – це завжди радість та бадьорість, це літри мурашиної кислоти з кропиви дводомної та жабрицелистої, це зашморги хмелю на шиї та ногах, а його пивний пилок у носі та ротовій порожнині. Якщо Ви – фанат американського футболу, то можу порекомендувати зарості пирятинських очеретів, у якості ефективного тренажеру для проривів насиченого захисту команди-суперника. Спочатку Ви думаєте що довкола очерет південний (Phragmites australis), через 10 хвилин приходить впевненість, що це очерет найвищий (Phragmites altissimus), а наступна п’ятихвилинка підштовхує до того, щоб описати новий для науки вид – очерет гігантсько-безкрайньо-дезорієнтуючий й рятує від цього лише поганеньке знання латини.

Найцікавіше ж коїться на навігаторі. Здається, що Ви прямуєте просто до цілі, але трек на карті замикається в коло, яке потім перетворюється у завалену вісімку – символ нескінченності. Нескінченного шляху крізь угруповання класу Phragmito-Magno-Caricetea

Але проходить нещасних півгодинки й Ви в омріяному місці. Але те, що на знімку супутника виглядало зеленою плямкою виявляється Мертвим Лісом. Незрозуміла природна аномалія висмоктала всі життєві сили з вільх й вони стоять, як хрести на старому цвинтарі. Не чути співу птахів, лише моторошна тиша та нестерпний звук ручок, які врізаються у простір польових форм та геоботанічних щоденників. Робота виконана й час повертатися. На зворотному шляху ми втрапили у заплавний широколистяний ліс.

Результат пошуку зображень за запитом "phallus impudicus"
Дуже навіть пристойний гриб Фото: FineArt

Перше, що в такому угрупованні помічаєш – діагностичні види союзу Alno-Ulmion, а друге- нестерпний запах. Здається, що Мертвий Ліс не хоче відпускати геоботаніків. Огидний, відштовхуючий гнильно-трупний запах подразнює нюхові рецептори й нарешті видно його джерело – це гриб-веселка. Його запах має важливе біологічне значення, адже він приваблює мух, які переносять спори цього організму на далекі відстані. Запашні хімікати – це метантіол, сірководень, ліналол, транс-осімен, фенілацетальдегід, диметилсульфід та диметилтрисульфід.

У молодому віці веселка виглядає як яйце й має набагато приємніший ванільно-грибний букет ароматів. Тоді його можна споживати в їжу, окрім того такі яйця мають величезну популярність в народній медицині. Пацієнти з рецидивуючою хворобою звичайно підтримують антикоагулянти протягом усього життя. Наукові дослідження показали, що екстракти веселки можуть знизити ризик розвитку тромбозу вен у хворих на рак молочної залози шляхом зменшення частоти агрегації тромбоцитів та можуть мати потенціал як допоміжне профілактичне харчування [Kuznecov, G.; Jegina, K.; Kuznecovs, S.; Kuznecovs, I. (2007).].

Яйце веселки в розрізі. Джерело: Kettelring

Проте нам веселка потрібна зовсім для іншого. Я виливаю рештки питної води з пластикової пляшки, роблю в ній надріз й поміщаю здобич у імпровізований пластиковий контейнер. Ще один експонат для наших грибних демонстрацій у природничому музеї на 1 % готовий. І ми йдемо назад втомлені та щасливі, а разом з нами – гнилісно-трупний запах веселки.

А згодом ми з веселки зробили це: