Гігантський вірус перетворює амеб на камінь (ну, майже)

Вчені розшукали велетня зі світу вірусів, який може змушувати амеб обертатися на камінь. Ім’я йому не легіон, але Medusavirus, що звучить не менш жахаюче. Розбирайте назву на нікнейми допоки це не стало мейнстрімом.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Гість родом з гнилого листя

Команда дослідників під керівництвом Масахару Такемура з Токійського університету науки та Хіроюкі Огатиа з Університету Кіото в Японії виділили гігантський вірус із зразка бруду та гнилих листків. Цей романтичний та запашний зразок був добутий з гарячого джерела у Японії. Щоб вірусу не було сумно йому підселили компанію з сотень амеб Acanthamoeba castellanii.


Acanthamoeba castellanii у повсякденному житті. Джерело: A. Neved


Вірусові звички

Вірус робив те, що вміє найкраще. Заражав амеб, перепрограмовував їхній геном та на базі нещасного хазяїна створював нові армії гігантських вірусів. 

Проте, деякі амеби пристосувалися. Вони захищались від вторгнення вірусних часток, формуючи тверду оболонку довкола своєї клітини. Амеби переходили в спочиваючий стан – утворювали цисту. 
Тобто буквально – кам’яніли. Тому не дивно, що науковці назвали вірус на честь грецької міфічної Медузи Горгони, яка володіла подібним вміннями.

Cyst of Acanthamoeba castellanii under transmission electron microscopy. 
Циста амеби. Джерело: Estelle Cateau

У цього вірусу також незвичайна будова. На варті його генетичного матеріалу стоять 2660 шипів зі сферичною головкою.

Оскільки подібних вірусів дослідники ще не зустрічали, їм не лишилось нічого іншого як описати нову родину Medusaviridae.

J. Virol. (2019)

Грант друзів Довколаботаніки 2019

Таємничі друзі “Довколаботаніки” та “Довколаботаніка” оголошує відкритий та абсолютно прозорий конкурс на отримання мікроскопічного гранту на польові та анатомо-морфологічні дослідження у царинах Їх Величностей Ботаніки та Зоології!

Світлина від Довколаботаніка.

У світі трапляється купа неприємних речей, серед них і різноманітні прямі та завуальовані утиски природничих спеціальностей. Дехто каже це світова тенденція, інші додають, що так і має бути – ми ж цим миритися не збираємось. Робимо маленький крок, невелике повідомлення для тих, хто вирішив присвятити свій дослідницький талант ботаніці чи зоології. Кошти були зібрані повністю за рахунок небайдужої спльноти. Тому знайте – Ви не одні, Ви виконуєте соціальний запит.

Що ми пропонуємо:

10500 українських гривень, які можна використати для своїх досліджень, щоб втерти носа всім гейтерам класичних напрямків природничих наук. Як бонус всі учасники отримують незаангажоване та небюрократизоване журі, яке вболіває за наукову істину, флору та фауну. Щоб ботаніки не били горщики з зоологами номінацій – 2. Тобто один мікрогрант отримають дослідники абстрактних тичинок з маточками, а інший не менш абстрактних жуків та черв’яків. 

Що для цього слід зробити:

• бути студентом вищого навчального закладу з твердим принциповим бажанням досліджувати та зберігати дику природу попри всі труднощі на своєму шляху;
• надіслати опис проекту польових чи морфолого-анатомічних досліджень довільного змісту. Ви можете вказати мету, завдання, наукову новизну та теоретичне впровадження майбутніх результатів, а можете сформулювати свій намір у вигляді римованого вірша чи верлібра (прим. Довколаботаніки – використання синекдохи та оксиморонів дають додаткові бали) (прим. Друзів Довколаботаніки – насправді, ні!). Нам важливо знати, що Ви хочете досліджувати, де і чому?;
• разом з описом слід було відправити нам свою анкету на електронну адресу corydalis.kovalenko@gmail.com з кількома простими пунктами: Ваше ім’я та прізвище, номер телефону, назва ВНЗ, курс та кафедра.

Дедлайн:

початок польового сезону. Насправді, чекаємо Ваших проектів до 19 травня.

А судді хто?

Журі у класичній кількості 5 осіб абсолютно таємно та максимально прозоро, але дуже суб’єктивно оцінить Ваші проекти. Ми виведемо середнє значення, й воно, лише воно, визначить переможця. Склад суддів ми оголосимо пізніше.

Успіхів!

Будемо дуже вдячні у поширенні цієї інформації як у соцмережах, месенджерах так і в офлайновому просторі.

Мікогетеротроф Thismia kobensis: новий для науки вид та скоріш за все вимерлий

Минулий рік був щедрим на знахідки нових видів. Проте серед них є одна неймовірна рослина, яку відкрили та якій майже відразу присвоїли статус зниклого виду.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

На фоні для кращого розуміння вигляду рослини представлений австралійський родич Thismia rodwayi, а єдине фото новоописаного виду у верхньому лівому кутку. Джерело: ННПМ

Рослини завдають удару у відповідь

Мова про мініатюрну Thismia kobensis (Burmanniaceae). З першого погляду вона нагадує рослину не більше, ніж Ваш кіт (чи собака, чи улюблений мікроб у кишково-шлунковому тракті). 

Перш за все з пантелику збиває те, що в неї навіть натяку немає на зелений колір. А якщо рослина не зелена, то вона позбавлена благородної здатності фотосинтезувати, самостійно створювати поживні вуглеводи з води та вуглекислого газу під впливом світла. 

Такі організми, як і ми вимушені бігати до абстрактного холодильника за готовими бутербродами. Власне, для рослин це найчастіше означає опанування професії паразита. 

Деякі з них, тягнуть соки із свої колег рослин, а інші ласо дивляться на гриби. Саме останніх називають мікогетеротрофами. Вони, мов би завдають удару у відповідь численним грибним захворюванням, які виснажують тіла рослин. Хоча насправді – скоріше гриб милосердно дозволяє поживитися частиною своїх припасів.

Єдине фото новідкритого виду. Джерело: Suetsugu, 2018

З якого ти роду?

Рід Thismia об’єднує близько 80 видів з мікогетеротрофною стратегією живлення. Більшість з них потрапляли до рук ботаніків лише раз, оскільки відшукати прихильників грибної дієти дуже складно. Й, очевидно, в найближчому майбутньому з терен Азії буде описано ще не одного представника з роду Thismia. Але сподіваємось, що не з такою сумною долею, як Thismia kobensis.

Єдиний відомий науці зразок цього виду був знайдений 10 липня 1992 року у місті Кобе, що в Японії http://dx.doi.org/10.11646/phytotaxa.369.2.6. Рослина була помічена у дубовому лісі. Повторні пошуки протягом 1992-1999 рр. зазнали фіаско. А завершились взагалі катастрофою – місцезростання виду було повністю знищене заради будівництва індустріального комплексу. Якщо надії на повторну знахідку й були мізерні, то тепер їх не розгледіти навіть в потужний мікроскоп.

Єдине, що нам лишається на пам’ять про Thismia kobensis – кількаміліметрова рослина у колбі зі спиртом. Мікогетеротрофи дуже залежать як від гриба, так і від асоційованих з ним дерев. Найменші порушення рівноваги в екосистемі призводять до зникнення цих вразливих крихіток. Важко оцінити скільки видів цієї самобутньої групи рослин ми втратимо, так з ними й не познайомившись.

Наша лекція про нові види рослин описаних у 2018 році: https://www.youtube.com/watch?v=aiRC-7N5Q5s&t=2004s

Мікроскопічні ігри 2019: перша десятка учасників

Довколаботаніка знову кидає виклик всім дослідникам мікроскопічного світу!

Забудь про сірість макросвіту – вирушай у подорож мікроскопічним Всесвітом разом з нами. Як і минулого року – ми чекаємо на Ваші фото у трьох діаметрально протилежних жанрах :
1) Ваші неймовірні фото мікрооб’єктів, які Ви отримали під час професійних чи любительських досліджень;
2) Ваші неймовірні фото себе, колег та інших звірів поряд з мікроскопом, бінокуляром чи в крайньому випадку лупою;
3) відео з мікросокпічного світу, але вони будуть змагатися за окремий секретний приз.

Світлини для конкурсу надсилайте на адресу corydalis.kovalenko@gmail.com чи ж публікуйте на власній сторінці й кидайте нам посилання – ми їх потім опублікуємо чи переопублікуємо на Довколаботаніці. Надсилання фото в директ сторінки, на жаль, зводить якість Ваших шедеврів до мікроскопічних величин. Бажана невеличка вказівка, що це зображено на Вашій світлині.

Голосування триватиме з моменту публікації фото першого учасника й до кінця доби 28 лютого.

На Мікроскопічних іграх-2019 – діє єдине правило – кількість вподобань на нашій сторінці.

Цього року у нас 3 – призи:
1) адаптер для Вашого вірного друга смартфона, який можна приєднати до мікроскопа чи навіть бінокуляра. Будьте технологічні та наповнюйте свої аккаунти в соцмережах дійсно цікавими фотографіями. 
2) лупа з світлодіоідною підсвіткою, щоб роздивлятися власний індекс Гірша навіть вночі на 40-кратному збільшенні;
3) книга Джесіки Снайдер Сакс «Мікроби гарні та не дуже».

+ секретний приз для найкращого мікроскопічного відео.

Вподобання, репости та участь дуже-дуже вітаються!

То ж нехай почнуться мікроскопічні ігри!

Світлина від Довколаботаніка.

Учасник 1

Бон вояж! Починаємо з надзвичайного зображення – мікросвіт мигдалин як на долоні. Якщо довго дивитися на цей знімок – то можна почати знаходити сузір’я видимі в Південній півкулі та навіть гадати по формі ядер клітин!

Світлина від Довколаботаніка.

Дякуємо Денис Саква (Dennis Sakva) за початок наших змагань.

Підтримати світлину можна тут: https://www.facebook.com/dovkolabotanika/photos/a.1074390382658719/1977528392344909/?type=3&theater

Учасник 2

Ні це не витвір Пікассо й навіть не Ван Гог – малосезії у мазку зі НСП. Щоб це НСП не значило!

Світлина від Довколаботаніка.

Вікторія Березовська (Viktoriia Berezovska) зізнавайся вже, що це за такі 3 літери!

Підримати учасника потрібно тут: https://www.facebook.com/dovkolabotanika/photos/a.1074390382658719/1977613319003083/?type=3&theater

Учасник 3

Це гра світла і тіні, 
пісня азур-еозина, 
сповідь клітин з мигдалин, 
твоя ротова порожнина.

Світлина від Довколаботаніка.

Щира подяка Денис Саква (Dennis Sakva) за чудову світлину.

Голосувати за зображення слід тут: https://www.facebook.com/dovkolabotanika/photos/a.1074390382658719/1978261818938233/?type=3&theater

Учасник 4

Атака клонів? Ні.. коки, палочки, сегментноядерні нейтрофіли та ядерний епітелій.

Світлина від Довколаботаніка.

На розвідку у стан цитологів та мікробіологів ходила Вікторія Березовська (Viktoriia Berezovska)

Підняти рейтинг світлини можна тут: https://www.facebook.com/dovkolabotanika/photos/a.1074390382658719/1978272792270469/?type=3&theater

Учасник 5

У змагання втручається учасник та один з переможців минулорічних мікроскопічних ігор. Цього разу Шон представляє результати своїх досліджень жителів київських калюж. До речі, у кінці літа та початку осені половина Довколаботаніки теж належить до цієї фауни, бо шукає там свої загадкові об’єкти.

Світлина від Довколаботаніка.

Дякуємо за світлину Valeria Huang.

Підтримати учасника можна тут: https://www.facebook.com/dovkolabotanika/photos/a.1074390382658719/1978278122269936/?type=3&theater

Учасник 6

У ранкових променях метиленового синього ніжиться епітеліальна клітина ротової порожнини. Її потурбували ще до чищення зубів та змусили позувати для цієї світлини.

Світлина від Довколаботаніка.

Подяка Денис Саква (Dennis Sakva) за участь.

Вподобати світлину: https://www.facebook.com/dovkolabotanika/photos/a.1074390382658719/1978287742268974/?type=3&theater

Учасник 7: відео 1

На цьогорічних мікроскопічних іграх окрема номінація присвячена відео-сюжетам з мікроскопічного світу. І ось перший з них.

Inside of a living hydra – п’ять хвилин з життя гідри – дивовижної кишковоорожнинної тварини, яку донька Денис Саква (Dennis Sakva)виловила в акваріумі. На відео можна побачити як загальний вид гідри, так і деталі тіла, щупалець, а також жалкі клітини (мініатюрні гарпуни, якими гідра паралізує свою жертву).

Учасник 8: відео 2

Діючий переможець мікроскопічних ігор Ihor Dankovych прийшов на захист свого титулу з відео https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2136036339943172&id=100006104805316

І серйозне гносеологічне питання: Тут є кардіоравликолог? У равлика, здається, тахікардія!

Учасник 9: відео 3

Неймовірні пригоди амеби у об’єктиві мікроскопа. Від цього неможливо відірвати погляд – неймовірний сюжет та спецефекти.

Чудова робота від Денис Саква (Dennis Sakva).

Учасник 10: відео 4

А тут справжній горрор! Підступний консумент першого порядку павутинний кліщ пожирає базилік. Вам не покажуть цього по ТБ.

Трипс, що жив на листочку нашої Туласі (Базилік священний), щойно знятий звідти. Перетравлює те, що з'їв. Збільшення у 125 разів.

Опубліковано Maryna Voloshyna Середа, 12 грудня 2018 р.

Дякуємо за сюжет Марині Волошиній.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=984382268416196&id=100005332962918

Проміжні результати перших учасників:

Світлина від Довколаботаніка.

Окремий рейтинг відео:

Слони хворіють на туберкульоз і це лякає

Ці тварини мають статус других за величиною наземних істот. Досягаючи довжини 6 м та ваги 5 тонн індійські слони (Elephas maximus) лише трішки поступаються габаритами своїм африканським колегам.

Ареал Азійського слона (коричневий - рідний ареал, чорний - походження невизначене)
Сучасне поширення індійських слонів. Джерело: wikipedia

Хобот та зуби

Вони відомі своїм дуже чутливим та гнучким хоботом. Вправність цій частині тіла надають 40 тисяч м’язів та сухожиль. Хобот – чудова штука, адже вона допомагає дихати, здобувати їжу, приймати душ з піску чи води та навіть пестити своїх малюків. У середині цього пристрою вміщається трішки менше відра води.

А які у індійських слонів зуби! Бачите ці ікла? Ні, Ви їх, звісно не бачите, адже в вухатих велетнів вони відсутні. Натомість два різці перетворилися на велетенські бивні довжиною до 1,5 м та вагою 20-25 кг. Але мати цю прикрасу – прерогатива самців. Але не поспішайте слонів без бивнів вважати самками. Що за гендерні стереотипи? Деякі слони-самці також позбавлені таких потрібних гаджетів для розкопування землі в пошуках неймовірно смачного коріння.

Слон використовує свій хобот відповідно до інструкції. Джерело: Barbara Piuma

І хоч Ваші сусіди поверхом вище безперечно «тупають як слони», але, насправді на підошві Elephas maximus є спеціальна пружина – желеподібна маса для приглушення ходи і для того, щоб не вскочити в грузьку халепу на болотах.

Не зовсім експерти з травлення

Не зважаючи на те, що кишечник індійських слонів завдовжки 40 м, експертами з перетравлення цих тварин не назвеш. Вони засвоюють лише 40 % їжі, яку з’їдають. Саме тому потребують понад 200 кг харчів на день. І ще 100 літрів води, будь ласка, додайте до замовлення.

Слон проводить обряд поїдання кори. Джерело: Yathin S Krishnappa

Скорочення популяції

На відміну, від африканських слонів індійські легко приручаються. Їх в давнину експлуатували і на лісозаготівлі, і навіть на війнах. Бойові слони – це лише Elephas maximus. Їх навіть використовували для того, щоб грати своїх африканських родичів у фільмах. Для цього були розроблені спеціальні накладки на вуха, щоб їхня форма не розконспірувала актора.

Таких помітних та вразливих тварин зараз ретельно рахують. І тут тенденції, на жаль невтішні. За останніми даними чисельність індійських слонів скоротилася з 47 427 до 39 463 осіб. Третина всіх тварин цього виду зараз мешкає в неволі.

Експлуатація слонів туристами. Джерело: Benjamint444

Туберкульозна загроза

Основна причина скорочення популяції – це активність людини зі знищення слонячих оселищ, провокування до агресії та браконьєрство. Але є ще одна загроза – туберкульоз.

Так, той самий мікроорганізм Mycobacterium tuberculosis атакує також й індійських слонів. Лише в неволі в США описано 60 випадків захворювань на цю хворобу. Відомі також подібні інцеденти в Непалі, Таїланді, Швеції, Австралії та Швейцарії.

А зовсім нещодавно виявили спалахи хвороби у вільноживучих слонів в Індії та на Шрі-Ланці. Для вчених спосіб передачі туберкульозу в даних випадках лишається загадкою, жодних свідчень про контактування хворих слонів з людьми знайдено не було. Якщо збудник поширюється вільно поміж дикими особинами – це значна небезпека для існування виду.

Навіть в умовах неволі важко діагностувати захворювання. Шкірна туберкулінова проба не є точною, а могутня статура слонів не дозволяє їх просвітити рентгенівськими променями.

Чи є майбутнє в інл\дійських слонів? Джерело: Khunkay

Як і в людей, носій захворювання може десятиліттями не проявляти його жодних ознак, але успішно розповсюджувати збудника поміж іншими особинами це не заважає. Що ж сподіваємось, що тривожні заклики вчених реалізуються у міжнародну програму щодо обмеження поширення туберкульозу в популяції індійських слонів.

(Science, 2019)

Зустрічайте новий вид високогірних їжаків

Що може бути кращим гір? Гірські їжаки, звісно! Про них, наша цивілізація дізналася лише минулого року, адже колючі істоти чудові гравці в хованки !

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Розконспірований їжак. Джерело: Kai He

Вангує, але не так

Цю тварину нарекли ім’ям Mesechinus wangi. Названа вона на честь професора Ванга, відомого фахівця у галузі зоології. Блискучий дослідник фауни Китаю надав слову «вангувати» справжній сенс.

External morphs and spines of Mesechinus wangi sp. nov. (Type KIZ 022028) (A), M. miodon (Type BM 9.1.1.9) (B), M. h. hughi (KIZ 027029) (C), and M. d. dauuricus (KIZ 027005) (D) 

Роздрукуйте цю пам’ятку з собою, щоб впевнено визначати їжаків при зустрічі з ними. Mesechinus wangi sp. nov. (Type KIZ 022028) (A), M. miodon (Type BM 9.1.1.9) (B), M. h. hughi (KIZ 027029) (C), and M. d. dauuricus (KIZ 027005)

Де їх шукати

Нововідкриті їжаки трапляються в горах Гаолігунь на півдні Китаю, що поблизу кордону з М’янмою. Ці верхолази чудово себе почувають на висоті 2200-2600 м. Більше ніхто з їжаків не підкорював таких висот!

Habitats of Mesechinus wangi sp. nov. within Gaoligongshan National Nature Reserve 
Оселище нововідкритого виду. Джерело: Kai He

Але це не єдина чеснота альпіністів з голками. Ретельний огляд їхніх зубів показав, що вони є власниками 4 верхнього моляра, особливого зуба, який не так часто зустрічається в сучасних ссавців.

Очевидно, тривала географічна ізоляція дозволила зберегти тваринам цю давню морфологічну рису.

Прочитати про новий вид у всіх деталях можна тут:http://www.zoores.ac.cn/EN/abstract/abstract3891.shtml

Суперечку між алозавром та ютараптором владнали в сенаті штату Юта

Окремі штати США полюбляють визначати власні символи: офіційна квітка, офіційна тварина та навіть офіційна скам’янілість.

Дилема Юти

У штаті Юта останньою давно був величний та дуже хижий аллозавр. Але оскільки у 1993 році був описаний ютараптор, то ініціативна група наполегливо лобіювала звільнення аллозавра та заміну його новознайденим «мислевцем з Юти». Конфлікт полюбовно вирішили минулого року. І аллозавр зберіг свою почесну посаду, і ютараптор отримав свій статус офіційного динозавра Юти. Що ж, будемо чекати на офіційних амоніта чи белемніта штату.

Utahraptor ostrommaysorum leg.jpg
Кінцівка ютараптора вражає Джерело: James St. John

Перші рештки

Вперше рештки ютараптора були відкопані в далекому 1975 році. Зробив це Джим Йенсен у кар’єрі Далтон-Веллс у східній частині штату Юта. Загалом, він відшукав багатьох неймовірних рептилій з минулого, за що й отримав показне прізвисько «Динозавр Джим». Але саме ця знахідка довго незаслужено лишалась без уваги.

Все змінюється у листопаді 1991 року, коли Карл Лімоні знайшов великий кіготь. Цього ж року ще більше щастить Джеймсу Керкленду, Роберту Гастону і Дональду Бержу, які дшукують значно щедріший набір із кісток невідомого динозавра. Радіометричне датування показало, що цим викопним решткам орієнтовно 124 мільйони років.

Кіготь, що все змінив. Джерело: BYU Museum of Paleontology

Спілберг – скнара

Єдиний відомий вид ютарапторів був названий Utahraptor ostrommaysorum, на честь американського палеонтолога Джона Острома з Єльського університету та Кріса Мейса з компанії спец ефектів Dinamation International. Цікаво, що динозавр міг отримати ім’я “Utahraptor spielbergi” на честь режисера Стівена Спілберга в обмін на фінансування палеонтологічних досліджень. Але тут дві сторони не зійшлися в ціні.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Хто такі ютараптори?

Ютараптор за довжиною трішки не дотягував до 6 метрів, а важив добрячих 500 кг. Існують також аргументи (Kirkland, 2001) на користь того, що ці динозаври були суттєво важчими.

Ютараптор більший за тебе. Джерело: Matt Martyniuk

Чи були вони вкриті пір’ям? Це ще те питаннячко. Власне, жодних слідів оперення поки не знайдено, тому якщо хочете уявляти ютараптора, як класичну рептилію – це поки що Ваше право. Але один із найпримітивніших дромезаурид мікрораптор точно мав пір’яний покрив, деякі його просунутіші колеги по родині також, тому виходячи з міркувань філогенетики тепер треба доводити, що ютараптор був позбавлений оперення, а не навпаки. Презумпція невинності тут не діє!

Ютапраптор був головним хижаком свого регіону у ранній Крейдяний період. Очевидно, він нападав на здобич більшу за себе, а для зграї навіть маленьких особин була б по зубам тварина вагою від одної до двох тонн.

Ось де собака зарита -відкрито найдавніші поховання псів в Америці

Жодних мемів з котиками! Сьогодні ми говоримо лише про собак! Так, саме цих «хороших хлопчиків та дівчаток», які є й символами вірності, і причиною нещасть. Заради справедливості скажемо, що для псів ми точно такі ж біполярні створіння.

Світлина від Довколаботаніка.
Просто мемчик з собакою

Кількасантиметрові, метрові, твої

Ми з цими тваринами розділяємо одну домівку дуже давно. Колись довірливі тварини вирішили, що людина не такий уже й поганий компаньйон й потрапили в лещата штучного добору. Його результат можна помітити на вулицях Вашого населеного пункту – безліч порід від кількохсантиметрових чихуахуа до метрових ірландських вовкодавів.

Чихуахуа у поважному віці 1 тижня. Джерело: Toronja Azul

Найдавніші рештки собак у Америці

Нещодавно в Сполучених Штатах Америки були знайдені скелети трьох собак віком 10 000 років. Це робить їх найбільш давніми відомими рештками псів в Америці.

Ангела Перрі з університету в Даремі, Великобританія, та її колеги проаналізували два скелети, розкопані на археологічній локації Костер в штаті Іллінойс, а третій – у сусідній ділянці Стілвел. Дослідники виявили, що дві собаки з Костера мають вік від 9,700 до 10,100 років; тварина Стілвела є майже їхнім однолітком. Знайдені тварини були ритуально поховані, що свідчить про особливі співвідношення між людиною і твариною. Відкриті місцезнаходження є найстарішими у світі похованнями окремих собак.

Ancient dog burial site at Koster
Один із знайдених скелетів. Джерело:
Del Baston/Center for American Archeology

Хоча три собаки жили одночасно і в одному місці, вони були різноманітні за зовнішнім виглядом. Собака зі Стілвелла була розміром з «маленького, сучасного англійського сеттера», пишуть автори, тоді як дві собаки Костера були коротшими і легшими. Ізотопний аналіз показав, що всі три тварини за життя споживали багато риби та вели дуже активний спосіб життя.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Am. Antiq. (2018)

Чи загрожує людині нововідкритий родич вірусу Ебола з Китаю?

Смертельний вірус Ебола – це насправді 5 різних видів роду Ebolavirus, яких відносять до родини філовірусів. Як мінімум, 4 з них викликають в людей швидкоплинну гарячку з летальним фіналом.

Перша фотографія вірусу Ебола була отримана в 1976 році. Джерело:
CDC/ Dr. Frederick A. Murphy

Подібну дію має й вірус Марбурга, який налякав європейців невеликими спалахами в Німеччині та Сербії у 60-х роках минулого століття. Результат зараження той же – сильна кровотеча та пошкодження внутрішніх органів.

Кур’єрська доставка вірусів

Вчені здавна стежать за можливими переносниками цих небезпечних збудників. Щонайменше один вид кажанів був визнаний переносником вірусу Марбурга в Африці, а ще цілий ряд рукокрилих підозрюються у розповсюджені вірусу Ебола.

Далі – більше. Зовсім нещодавно був знайдений родич вірусу Ебола у Китаї. Його також зафіксували в тілі кажана. Чи небезпечно це для інших ссавців, зокрема й людей?

Електронна мікрографія вірусу Марбург
Вірус Марбург. Фото: CDC/Dr. Fred Murphy; J. Nakano

Фруктовий сік, нектар та трішки вірусів

Все почалося з бажання сингапурсько-китайської команди вчених на чолі з Lin-Fa Wang та Zheng-Li Shi дізнатися більше про роль кажанів у поширенні філовірусів. Науковці обстежили кажанів з роду Rousettus на півдні Китаю. Ці тварини відомі як ласуни фруктовими соками та квітковим нектаром. Справжні кровожерні вампіри для царства рослин!

У печінці одного з кажанів був знайдений новий тип філовірусу, який дослідники назвали вірусом Менгла, на честь округу, в якому знайшли його рукокрилого носія.

Вірус істотно відрізняється як від вірусу Ебола, так і від вірусу Марбург та суттєво доповнює картину різноманіття філовірусів.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Кажан з роду Rousettus

У ході експериментів науковці виявили, що вірус може інфікувати клітини мавп, хом’яків, собак і людей. Саме тому, необхідні термінові дослідження, щоб визначити, наскільки великим є ризик втечі вірусу Менгла за межі кажанових популяцій.

Nature Microbiol. (2019)

Що приховують крихітні істоти під льодовиковим щитом Антарктиди?

До Південного полюса якихось 600 км! Під потужною ковдрою криги тут поховане давнє озеро Антарктиди. Саме тут на глибині більше тисячі метрів знайдені рештки крихітних організмів, про що науковці повідомили світ нещодавно (doi: 10.1038/d41586-019-00106-z).

The borehole and hot water drill
Романтика теплового буріння. Джерело:
Billy Collins/SALSA Science Team

Що ти таке?

Хто ж міг бути знайденим в таких суворих умовах? Ракоподібні та тихоходи – істоти менші за макове зернятко поки що єдині відомі високоорганзовані мешканці озера Мерсер.

Цю водойму раніше людство бачило лише за допомогою радара та інших методів дистанційного зондування. Але все змінилося 26 грудня, коли у кризі вдалося проплавити невеликий тунель, що вів до поверхні озера.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Насправді, ніхто не очікував знайти там тварин. Але градус інтриги зріс, коли науковці з’ясували, що ряд решток організмів належать істотам, для яких домівкою є вологі грунти. Спочатку навіть повідомляли про знахідки червів, але виявилось, що це уламки вусиків ракоподібних та ниточки грибів.

Дослідники вважають, що ці істоти населяли ставки і потічки озера Мерсер, протягом коротких теплих періодів, коли льодовики відступали. Поки що є два варіанти датування решток цих істот – 10 000 років, або 120 000 років тому. Нічогенький такий інтервал, звісно!

Чекаємо на відповіді, які нададуть радіовуглецевий аналіз та розшифрування послідовностей ДНК істот. Якщо ці аналізи вдадуться, то ми дізнаємось більше про те, коли і як далеко, льодовики Антарктиди відступили тисячоліття тому.

І хоча в 2013 році на озері Уілланс, за 50 кілометрів від нинішньої знахідки були знайдені бактерії, але це перша знахідка більш високоорганізованих організмів.

Поховані в мулі

Коли ми з Вами складали плани на святкування Нового Року 30 грудня, вчені підняли з проплавленого тунелю пристрій, який вимірював температуру води, і зішкрябали з нього сіро-коричневий озерний мул.

The gravity core returns with sediment
Вишуканий спосіб брати проби мулу. Джерело:
Kathy Kasic/SALSA Science Team

Під мікроскопом вдалося знайти броньовані панцирі діатомових водоростей, які мешкали тут ще мільйони років тому, коли Антарктида була теплішою. Але разом з цими очікуваними організмами в поле зору потрапили фрагменти хітинових екзоскелетів ракоподібних.

Зразки води в озері містили достатньо кисню, щоб підтримувати життя водних тварин, і буквально кишіли мікробами. Їх нарахували принаймні 10 000 клітин на мілілітр.

Крижана пастка

У давнину поступове підняття континенту перетворило дрібні океанічні затоки на окремі озера. І крихітні морські ракоподібні опинилися в пастці під кількома метрами постійного льоду. Якщо здогадки вчених правильні, то вони виживали у крижаній пастці протягом тисяч років.

Near the Whillans drill site toward the Trans Antarctic mountains along the edge of the ice shelf
Озера десь на кілометр нижче. Джерело:
J. T. Thomas

Не всі розділяють таку думку навіть у команді дослідників озера Мерсер. Дехто вважає, що мікроорганізми під кригою не могли забезпечити кормової бази для дрібних ракоподібних, а також побоюється того, що ці знахідки – лиш результат забруднення приладу.

Але пристрій ретельно очистили й опустили на глибину знову. І решток організмів у новій пробі виявилось ще більше!

Дослідники закрили свердловину 5 січня й зараз чекають на результати ретельного аналізу отриманих зразків. Якщо рештки організмів недавні, то на це вкаже радіовуглецевий аналіз. Також науковці покладають надію на те, що вдасться виділити та проаналізувати ДНК заморожених організмів.

Якщо ж хочете стати учасником цієї антарктичної пригоди, то ми наполегливо рекомендуємо переглянути це відео: