Вчені описали вимерлий вид гігантських пінгвінів

Чи можна бути чудовим птахом і не вміти літати? Звісно!
Пінгвіни ламають ці стереотипи більш ніж 60 мільйонів років. Вважається, що саме в цей час існували їхні безпосередні предки. Деякі з них були зростом з людину. Вони займалися дайвінгом та підводною рибалкою поблизу Нової Зеландії, коли це ще не стало забавкою для туристів.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Імператорський пінгвін думає про своїх величних предків. Джерело: the telegraph

Пінгвіни з неспортивною статурою

Джеральд Майр з Дослідницького інституту імені Сенкенберга та Природничого музею Франкфурта в Німеччині та його колеги проаналізували скам’янілі залишки гігантського вимерлого пінгвіна (Kumimanu biceae). Команда вважає, що птах мав висоту 1,77 метра і важив більше 100 кілограмів. Не надто спортивна статура, чи не так?

Саме з цих кісток вчені склали пазл вимерлого пінгвіна. Джерело: Nature Comm.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Великі пінгвіни виникли ще раз

Вчені вважають, що ці велетні пізніше поступились своїм місцем дрібнішим родичами. Але абстрактна мрія пінгвінів про велич втілилися в сучасних гігантів – імператорських пінгвінів – 1,2 метри заввишки. Тобто високорослість у родоводі пінгвінів розвивалась неоднократно.
Nature Commun. (2017)
doi:10.1038/s41467-017-01959-6

Молюсків вбивають голосні звуки

Наступного разу, коли влаштовуватимите гучну вечірку –
пам’ятайте, що шум шкодить не лише Вам та сусідами, а й іншим живим організмам. До переліку тварин, чутливих до звукових хвиль нещодавно віднесли молюсків морських гребінців.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Під водою слід зберігати тишу! Джерело: Rudie Kuiter/OceanwideImages

Хто шумить під водою?

Хоч під водою ніхто й не влаштовує дискотек, а риби мовчать, як риби, шум все одно проникає в Посейдонові володіння. Звукові сенсори допомагають людям обстежувати морське дно з метою пошуку корисних копалин. Ці розвідки використовують вибухи стисненого повітря для віднайдення нафтових і газових родовищ. Незважаючи на те, що ця техніка, як відомо, завдає шкоди деяким морським організмам, реальний вплив на безхребетних незрозумілий.
Джейсон Семменс в Університеті Тасманії та його колеги дослідили вплив звукових вибухів на морських молюсків (Pecten fumatus). 

Катування звуками

Гребінці виявились дуже чутливими до таких гучних речей. Вони залазили назад у свої затишні мушлі та зменшували нормальну життєдіяльність. Тварини під впливом звукових імпульсів менше пересувалися й мали вищий рівень смертності. У гемолімфі (крові з травними соками) зменшувалась кількість клітин, які переносять кисень. Вчені зафіксували також довготривалі біохімічні зміни та порушення функцій імунітету.
Proc. Natl Acad. Sci. USA (2017)

 

Чергова невдача у пошуку снігової людини!

 Нещодавно досліджений генетичний матеріал, який ряд любителів надприродного класифікували як рештки Єті, насправді належить ведмедям.
У 2014 році дослідники розшифрували ДНК із волосся, яке приписували сніговим людям та іншим таємничим вигаданим істотам. Послідовність ДНК, отримана з двох зразків, нагадувала зразки геномів білого ведмедя, але співпадіння не було ідеальним. Невже бігфути насправді існують?
Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Хто б не хотів заселфитись зі сніговою людиною? Джерело: hawkv

ДНК надає відповіді

Щоб розставити паранормальні здогадки по своїх місцях у відділі фентезі за справу взялася команда Шарлотти Лінквіст в Університеті Буффало, Нью-Йорк. Дослідники вивчили волосся та інші матеріали від гімалайських ведмедів і від нібито снігової людини. 
Зразок ноги єті виявився кісткою ведмедя. Джерело: Icon Films Ltd.

Вчені з’ясували, що ні білими ведмедями, ні єті тут навіть не пахне.
Вісім з дев’яти зразків снігових людей відповідали гімалайському бурому ведмедю (Ursus arctos isabellinus). Дев’ятий зразок був з Canis lupus familiaris – домашньої собаки. 

Тепер вчені зможуть продовжити свою роботу над з’ясуванням еволюційних взаємовідношень підвидів бурого ведмедя й не боятися натрапити на страхітливу снігову людину під час експедиційного виїзду.
Proc. R. Soc. B (2017)

 

Стародавні європейці також користувалися битками не для гри в бейсбол

На багатьох мікрорайончиках свято шанують традиції неоліту. Особливо затяті консерватори навіть вдаються до реконструцій доісторичних поєдинків, ретельно підходячи до вибору примітивної зброї.
Чимось подібним займалися й Меган Дайер і Лінда Фібігер в Единбурзькому університеті, Великобританія. Вони намагалися з’ясувати причину пошкоджень черепів багатьох давніх європейців. І всі підозри пали на особливий вид зброї. Вона схожа на сучасні бейсбольні битки, але використовувалася зовсім не для спортивної гри (як і багато інших бейсбольних биток).

Десятки годин стругання дерева й вчені опанували технологію своїх предків. Джерело: Meaghan Dyer

Артефакт з минулого

Період неоліту, що тривав від 7000 до 2000 р. до н.е. був буремним часом. Багато викопних кістяків того періоду мають переломи, що свідчить про насильство.
Меган Дайер і Лінда Фібігер в Единбурзькому університеті, Великобританія, намагалися визначити вид зброї, яка могла б завдати такої шкоди.
Вчені зробили точну копію важкої дерев’яної палиці ‘Thames Beater’, яка була знайдена у р. Темза. Асистент-чоловік наносив нею удари по багатошарових синтетичних сферах, які успішно імітували людські голови.

Вчені наочно демонструють, що краще їх не переводити на 0,8 ставки. Джерело: Meaghan Dyer)

Злочин розкрито!

Тріщини, зроблені палицею вагою 1,2 кілограма співпадали з пошкодженнями на неолітових черепах. Це перше дослідження, що пов’язало конкретні травми доісторичних людей з певним видом зброї.

Тріщини від пошкоджень синтетичної півкулі та стародавнього черепа співпали. Джерело: Meaghan Dyer


Не зважаючи на те, що це наука, просимо не повторювати таких експериментів вдома.
Antiquity (2017)
https://doi.org/10.15184/aqy.2017.189
Фото: Meaghan Dyer/M. Dyer & L. Fibiger/Antiquity

Супергерої зі світу науки: хто змінив нашу планету минулого року за версією Nature

Останні піщинки 2017 року впали у прірву зі скла. Пора підводити підсумки року. І як чудово, що це за нас зробив журнал “Nature”. Його шановна редакція визначила десять найбільш значимих постатей у цьому році. Спробуємо з’ясувати, що це за надзвичайні люди

1. Девід Ліу: Коректор генів

Біолог розробив інструменти для редагування генів, які є новими для природи і можуть одного дня позбавити людей хвороб.

Перенесемося на 25 років назад. Молодий і перспективний аспірант Девід Ліу приносить своєму науковому керівнику чорновий варіант своє дисертації. Хімік-номінант Нобелівської премії Е. Дж. Корей, нині заступник професора Гарвардського університету в Кембриджі, штат Массачусетс уважно читає текст та здивовано хмурить брови. Мова викладу – чітка та логічна, речення побудовані досконало. Що тут взагалі можна правити? Дисертація – ідеальна! Але сам аспірант навпаки – марить редагуванням. Редагуванням геномів.
Уже більше десяти років Девід Ліу перебуває у авангарді дослідників, що заглиблюються в таємниці спадкового матеріалу живих організмів. Він працює з широковідомою технікою CRISPR. Проте ця методика корекції геному ще не є досконалою. CRISPR не зможе надійно переписати фрагменти ДНК у деяких клітинах та здійснити ряд змін, які вчені хотіли б зробити. Проте, чи може це зупинити справжнього дослідника?
Звісно, ні. Уже у жовтні цього року команда Ліу в Загальному інституті в Кембриджі, штат Массачусетс, опублікувала результати сміливої спроби налаштування системи CRISPR. В умовах лабораторії вони створили фермент. який може змінювати пари азотистих основ аденін (А) та тимін (Т) в гуанін (G) та цитозин (С). Уявіть собі – близько 4 мільярдів років молекулярної гри, мутацій та природного добору, а такого ферменту не існувало! Саме тому дослідницьку команду Ліу мучили сумніви: «Чи все вийде так як треба?».
Але весь нсвій науковий шлях Ліу не цурається ризику. Коли він був аспірантом в Університеті Каліфорнії, Берклі, він працював над способами включення неприродних амінокислот у білки живих клітин. Ліу добре пам’ятає як презирливо дивилися на нього інші аспіранти та доктори наук, називаючи його затію божевільною.
На останньому році аспірантури Корей запросив Ліу відвідати Гарвард, щоб провести семінар. Члени хімічного факультету там були настільки вражені, що запропонували йому роботу, як тільки він отримав свою докторську ступінь. З того часу Ліу працює там. Й не даремно їсть свій хліб!
Його лабораторія розробляла піонерні методи для створення штучних ферментів, а потім додала корекцію геному до денного асортименту досліджень. У 2013 Ліу заснував Editas Medicine, для розробки технологій, що базуються на CRISPR.
Впровадження новітніх технологій у медицину має ряд обмежень. Значним недоліком є деяка непередбачуваність втручань. Незважаючи на те, що фермент Cas9 скорочує ДНК у потрібному місці, дослідники вимушені покладатися на власні системи відновлення ДНК в клітині, які б з’єднала розірвану нитку нуклеїнової кислоти знову. Теоретично – ця змінна може стати джерелом значних неприємностей для дослідників.
Лабораторія Ліу якраз шукала шляхи вдосконалення методу редагування. У 2016 році наукова школа Ліу повідомила про своє перше успішне редагування ДНК, яке могло перетворити C в T або G в A. Вперше дослідники мали надійний, передбачуваний спосіб зробити одиничну заміну нуклеотидів у живій клітині.
Далі цей підхід апробували на інших організмах, від пшениці до мишей. Дочекавшись вересня, китайська команда генетиків повідомила про свій прорив. Вони використали редактор геному Ліу для виправлення точкової мутації, що викликала хворобу крові в ембріонах людини.
Інша постдок в лабораторії Ліу, Ніколь Гаделлі, продовжила роботу Ліу, вивернувши її навиворіт. Вона прагнула створити фермент, який здатний перетворити A і T в G і C. Так, звісно вона порушувалп основне правило лабораторії Ліу: ніхто не бере участі в проекті, якщо першим кроком є створення нового ферменту. Адже купа часу може бути витрачена впусту й феноменальний прогрес лабораторії піде нанівець.
Але саме Ліу наполіг на проведенні такої ризикованої справи. Місяці наполегливої праці дали білок, який, теоретично, може полагодити 48% відомих хвороботворних точкових мутацій у людей. У жовтні команда повідомила, що новий фермент діє набагато надійніше, ніж класична система CRISPR-Cas9. Такі інструменти можуть допомогти у подальшому розвитку підходів до генної терапії.
Цілком очевидно, що скоро ми ще неоднарозово прочитаємо про неймовірні відкриття лабораторії Ліу.

Світлина від Довколаботаніка.

Ми не будемо говорити, що за кожним великим відкриттям стоять звичайні люди. Адже вони надзвичайні!
Зустрічайте:

2. Маріка Бранчезі: голос злиття нейтронних зір

Згадаймо серпень 2017 року. У цей час напевно кожен телескоп на нашій планеті та у космосі дивився у один бік. Причина цього була надзвичайно хвилююча – було підтверджено реєстрацію гравітаційних хвиль. Одразу близько 70 команд астрономів прикипіли до своїх приладів, щоб зафіксувати перші прямі спостереження після зіткнення двох нейтронних зірок. Те, що вони побачили, вирішило відразу кілька астрофізичних загадок.
Успіх був би неможливі без Маріки Бранчезі. Ці зусилля були результатом багаторічної підготовки та координаційної роботи з лабораторією Virgo, яка використовує детектор гравітаційних хвиль поблизу Пізи, Італія.
Бранчезі зуміла подолати прірву між описовою астрономією та сучасною фізикою гравітаційних хвиль. Ці дві області як Ромео та Джульєтту мало, хто уявляє разом. Маріка була ключовим перемовником між астрономами та фізиками.
Науковиця приєдналася до Virgo в 2009 році, коли отримала роботу в Університеті Урбіно, у своєму рідному містечку. Якраз тоді Virgo і LIGO об’єднали свої зусилля, і стало зрозуміло, що їм потрібен хтось, хто виконує обов’язки посла в астрономії.
Здавалося, навіщо ця морока? Адже гравітаційні хвилі, які розрізняються в тканині простору-часу, виявляють бік космосу, який не можна бачити звичайними телескопами. Але у випадку злиття нейтронних зір, LIGO та Virgo зможуть зафіксувати лише остаточні хвилини перед настанням цієї грандіозної події. Більшість інформації про далеку сутичку світил – і елементи, вироблені в процесі зіткнення- будуть доступні лише звичайним телескопам.
Брачезі перша змусила фізиків сповіщати астрономічну спільноту про можливі події, навіть якщо б вони не були абсолютно впевнені, що вони дійсно стануться. Окрім того, слід було переконати астрономів перевіряти всі ці повідомлення.
Багато людей скептично ставилися до такої співпраці. Virgo і LIGO тривалий час тримали на голодному пайку любителей наукових відкриттів.
Ставлення до цієї майже безнадійної затії змінилося лише в 2013, коли оновлення детекторів гравітаційних хвиль збільшило шанси на прорив у дослідженнях тисячократно.
Дипломатичні навички Бранчезі трапилися в нагоді, коли настав час опублікувати результати з відкриття нейтронних зірок. З десятків звітів астрономів було відбрано найвартісніші матеріали, які стали основою короткої статті. Але вона може похвалитися більш ніж 3500 авторами! Бранчезі відігравала важливу роль у забезпеченні того, щоб усі важливі результати були представлені.
Коли фізики вирішили побудувати LIGO і Virgo, виявлення зіткнень із нейтронними зірками видавалось нездійсненним бажанням людської цивілізації. Всесвіт відкрив свої таємниці значно раніше, ніж очікувалося. Але Маріка не спочиває на лаврах. Вона з нетерпінням чекає подальших відкриттів.

Світлина від Довколаботаніка.

Цей ранок – чудовий час для відновлення своїх сил після напруженої роботи не лише протягом тижня, а й всього шаленого 2017 року. Й наступна оповідка – про іскру нової протиракової терапії, що запалить вогник надії для тисяч хворих по всьому світу.

3. Емілі Уайтхед: дівчинка, що стискає руку

Іноді звичайнісінький жест стає надзвичайно могутнім. Спекотного липня 2016 року відбувалося засідання Комітету з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA). 12-річна Емілі Уайтхед піднялася з свого крісла й впевнено прокрокувала до трибуни. Вона просто взяла доповідача за руку…
Пізніше вона пояснить свій вчинок тим, що так хотіла продемонструвати свою підтримку. Підтримка дитини, яка п’ять років тому була першою людиною в світі, що отримала експериментальне лікування під назвою CAR-T терапія, багато чого вартує..
Промовцем на трибуні, був її батько, Том. Він закликав FDA схвалити терапію, в якій імунні клітини пацієнта генетично перепрограмовуються для розпізнавання та атаки ракових клітин. Коли він побачив вчинок дочки, то почав плакати. Як і багато інших присутніх в залі.
Група експертів одноголосно прийняла рішення про схвалення терапії – першої такого роду – для дітей та молодих людей з гострим лімфобластним лейкозом; FDA погодився. Протягом кількох місяців інший тип CAR-T терапії отримав зелене світло, на цей раз для неходжкинської лімфоми, роблячи 2017 рік історичним роком для цього класу онкотерапії.
Це водорозділ, який вдалося подолати. Перші дві схвалені терапії є початковими кроками до того, що може зробити CAR-T.
Деякі академічні команди та біотехнологічні компанії працюють над терапією CAR-T, прагнучи зробити існуючі процедури безпечнішими та більш контрольованими.
І все ж, незважаючи на досягнутий прогрес, межа між успіхом та невдачею може бути дійсно, дуже тонкою. Через кілька днів після початку терапії CAR-T в Емілі була важка імунна реакція, відома як синдром вивільнення цитокінів. Якби не швидка реакція лікарів скоріш за все Емілі ніколи б не була на липневому засіданні FDA.
Така трагедія не тільки спустошила сім’ю Емілі, вона також могла призвести до руйнування розробки CAR-T-терапії.
Емілі повністю одужала і взяла на себе роль плаката дитини, що агітує за протиракову революцію. 

Світлина від Довколаботаніка.

Серед десятки значимих постатей минулого року є й адепти темного боку сили. Вони системно працюють проти збереження довкілля й їхня діяльність може вилізти боком нашій ніжній планеті уже найближчими часом.
Зустрічайте історію №4.

4. Скотт Пруіт: Руйнівник природи

Коли десять тисяч людей вийшли на вулиці в квітні цього року на Марш за Науку, багато протестуючих не злим тихим словом згадували Скотта Пруіта, відомого скептика кліматичних змін, який нещодавно перейшов на посаду керівника Американського агентства захисту навколишнього середовища (EPA).
Пруіт був одним із перших критиків EPA, допоки президент Дональд Трамп не покликав його очолити цю інституцію. Як генеральний прокурор штату Оклахома, він подавав до суду на EPA щонайменше 14 разів. От дійсно, щоб припинити якусь благу справу – її слід очолити.
Він, як керівник EPA, лякає кожного адекватного науковця. Пруіт володіє всіма необхідними знаннями й владою, щоб принести людству багато шкоди.
Відразу як ця цинічна людина дісталась керма екологічної агенції вона негайно приступила до блокування або скасування десятків екологічних законів, включаючи правила щодо викидів, видобутку корисних копалин та викидів небезпечних відходів (підозрюємо також, що він він робить це з демонічним реготом). А от хто вітав Пруіта на новій посаді – так це видобувачі нафти та хімічні промисловці.
У жовтні Пруітт оголосив, що науковцям, які мають гранти EPA, більше не буде дозволено виступати в незалежних консультативних комітетах агентства через те, що він назвав конфліктом інтересів.
У результаті агентство звільнило половину членів кількох науково-консультативних рад.
Більшість позицій з того часу були заповнені нинішніми співробітниками галузі та вченими, які мають галузеві зв’язки.
Але багато науковців відчувають неухильний занепад установи, і співробітники EPA, зокрема, турбуються про своє майбутнє. Адміністрація Трампа запропонувала скоротити бюджет на 40% для бюро досліджень та розвитку агентства, що, в основному, призведе до усунення робочих місць працівників-вчених.
Всі знали, що Пруіт не буде адміністратором, який підтримує науку, але таких масштабів деструктивного впливу політика не очікував ніхто.

Світлина від Довколаботаніка.

А ми дісталися до середини рейтингу осіб, що змінили нашу планету у 2017 році.

5. Пань Цзяньвей: Татко квантів

На безкраїх просторах Китаю його називають Liàngzĭ zhī fù: “Татко квантів”. Це ім’я дуже пасує Паню Цзяньвею. Адже саме він вивів Китай на передові позиції у квантової комунікації на великі відстані: фантастичній галузі, що знаходить застосування квантових законів для надійної передачі інформації. Після навчання в Європі Пань повернувся в Китай у 2008 році, і з тих пір ця країна стабільно дивує наукову спільноту своїми досягненнями.
У липні Пань та його команда в Науково-технічному університеті Китаю в Хефей повідомили про прорив у своїх дослідженнях. Вони побили рекорд з квантової телепортації, передаючи квантовий стан фотона на Землі на 1400 кілометрів до фотона на орбітальному супутнику. А в вересні команда використовувала цей супутник для передачі фотонів у Пекін і Відень, створюючи квантові ключі шифрування, що дозволило командам у цих містах спілкуватися в чаті з повною безпекою. Оскільки виявлення фотонів змінює їхні квантові стани, потенційні хакери не можуть перехопити ключі, поки їх діяльність не буде помічена.
Ця демонстрація була історичною подією. Але група Паня має амбітнішу мету. Вона працює над розвитком квантового інтернету: мережі супутників і наземного обладнання, які могли б поділитися квантовою інформацією по всьому світу.
Це дозволило б створити надійне шифрування в усьому світі. Окрім того, нові експерименти вчених намагаються об’єднанати випромінювання від детекторів по всій планеті для створення телескопу з надзвичайною роздільною здатністю. Наразі команда Паня планує запустити другий супутник, а також виконує ще один квантовий експеримент у космосі на борту китайської космічної станції Tiangong-2. Як говорить сам Пань: “У найближчі 5 років буде багато чудових результатів. Це дійсно нова епоха “. Скромненька заява, нічого не скажеш. Але приводів не вірити їй немає.
Хоча пан Пань керує групою з 50 вчених, які є дослідниками у безлічі дисциплін – включаючи квантове моделювання, обчислення та оптику – саме він органічно поєднує всі зусилля науковців.
Пань також відомий як оптиміст з нескінченним ентузіазмом. Він як завжди впевнений, що китайський уряд підтримає його наступний великий план: 5-річна ініціатива, орієнтована на квантове спілкування, метрологію та обчислення, коштує 2 мільярди доларів США. Квантовий татко на мільярди доларів? А чому б і ні?

Світлина від Довколаботаніка.

Новий планетарний цикл – чудовий привід, щоб виправити помилки минулого й не наступати на граблі повторно. Людина, що бореться проти помилок у науці – це шоста значима постать нашого рейтингу.

6. Дженіфер Бірн: мисливець на помилки

Удень Дженіфер Бірн досліджує генетику раку. Але коли на місто падає темна ніч вона полює за помилки в генетичних наукових працях. Доки її діти та чоловік дивляться фільми, Бірн проводить незліченні вечори у пошуках недоліків та потенційно шахрайських статтей.
Бірн, яка працює в дитячій лікарні Westmead у Сіднеї, Австралія, виявила десятки статей з помилками у розшифруванні послідовностей ДНК. Більшість з них мають інші підозрілі риси, такі як неякісні зображення та фрагменти тексту, які запозичені з інших публікацій без жодних посилань.
Її ретельна робота не лишилася непоміченою. Журнали скасували публікацію дев’яти статей в результаті роботи Бірн – сім з них були аннульовані цього року. А в жовтні вона та француз Кіріл Лаббе випустили онлайн-програму “Seek & Blastn”, яка допоможе автоматично виявити подібні проблеми.
Бірн вперше виявила системні помилки у п’яти статтях, у яких йшлося про ген, який вона вивчала. Всі публікації стверджували, що спостерігаються ефекти інактивації гена в ракових клітинах, але Бірн бачила інше. Дженіфер помітила, що вчені вказали неправильні послідовності ДНК. Чотири статті були відкликані; ні редактори, ні автори п’ятої статті не відреагували на виявлені помилки.
Бірн об’єдналася в 2016 році разом з Лаббе, який має досвід розробки програмного забезпечення для виявлення неякісних рукописів. Ми сподіваємось, що редактори журналів та видавці зможуть використовувати вишукану версію програми, яку вони випустили цього року, щоб перевірити рукописи перед публікацією.
Багато вчених божеволіють від низькопробних або шахрайських статей, які забруднюють наукову літературу, але мало хто щось робить для виправлення ситуації. 

Світлина від Довколаботаніка.

Не зважаючи на темні сили цього світу ще існують сміливці, які на своїх мужніх руках тримають хиткий баланс рівноваги. Ми за крок від катастрофи. Але такі люди як Лассіна Зербо не дають його ступити.

7. Лассна Зербо: антиядерний геофізик

Телефон Лассіни Зербо розірвав тишу сонного будинку. 6 година ранку у казковому Відні й такий раптовий дзвінок. Пройшло лише 30 хвилин після того, як Північна Корея провела своє шосте ядерне випробування, в неділю, 3 вересня. Сейсмічні дані показали, що це найпотужніша бомба, яку коли-небуть використовувала ця країна. Магнітуда струсу була на рівні 6,1 балів.
“Це було страшно”, – говорить Зербо, який очолює Організацію договору про цілковиту заборону ядерних випробувань. Вона контролює ядерні випробування у всьому світі.
Незабаром він закінчив переговори з японськими та південнокорейськими послами в Австрії і готувався до напруженої прес-конференції на тему нової ядерної провокації.
Це був складний рік для Зербо та інших прихильників нерозповсюдження ядерної зброї. Лідер Північної Кореї Кім Чен Ін і президент США Дональд Трамп постійно підвищують температуру напруження. Чи виллється агресія слів у військове зіткнення?
Хоча Північна Корея є єдиною країною, яка провела ядерні випробування за останні 20 років, нові геополітичні загрози можуть змінити цю ситуацію дуже швидко.
Зербо народився в Буркіна-Фасо в 1963 році. Він переїхав до Франції, щоб отримати докторську ступінь з геофізики і працював у промисловості добування корисних копалин, перш ніж вступити до Організації договору про цілковиту заборону ядерних випробувань у 2004 році.
Однією з перших його ініціатив було створення системи для обміну інформацією, зібраною станціями моніторингу організації з науковою спільнотою. (Виявляється, що дані, зібрані гідроакустичними, інфрачервоними, сейсмічними та радіонуклідними датчиками, корисні для багатьох інших цілей, включаючи виявлення цунамі та відстеження міграції китів.)
Зербо став виконавчим секретарем в 2013 році, і зараз він витрачає більшу частину часу на подорож по світу, під час якої працює над завершенням мережі мереж станцій моніторингу. Що більш важливо, він виступає за ратифікацію Договору про цілковиту заборону ядерних випробувань, який був створений 1996 року, але так і не вступив у дію.
Незважаючи на виклики, Зербо каже, що немає нічого такого приємного, як робота в науці та дипломатії. Він часто рекомендує молодим дослідникам врахувати подібний крок: “Наука повинна бути одружена з політикою, щоб світ ставав кращим “.

 

 

 

 

 

 

 

Людина відчуває себе володарем цієї планети до першого-ліпшого природного катаклізму. Ще один надзвичайний вчений намагається зробити так, щоб наслідки від впливу землетрусів були мінімальними.

8. Віктор Круз-Атіенза: дослідник землетрусів

Віктору Круз-Атіенза було 11 років, коли його дім відчув поштовхи потужного землетрусу. Це сталося 19 вересня 1985 року, коли землетрус магнітудою 8.0 балів на Тихоокеанському узбережжі Мексики сколихнув всю країну. Круз-Атіенза жив з батьками та братом на південь від Мехіко, у двоповерховому будинку, побудованому на твердій породі. Це було безпечне місце. Значна частина Мехіко побудована на м’яких відкладах, які під вппливом коливань повели себе, як велика миска з желе. Сотні будинків було зруйнувано. Тисячі людей померли.
Цей день запам’ятав Крус-Атіенза на все життя. Він захопився геофізикою, з якої отримав ступінь бакалавра в Національному автономному університеті Мексики (UNAM) в Мехіко, і продовжував навчання у Франції та Сполучених Штатах, зосереджуючись на механізмах формування розломів земної поверхні.
Уже 2016 року він очолив відділення сейсмології Інституту геофізики UNAM, повернувшись назад до свого рідного міста. У першій доповіді він розповів, як сейсмічна енергія землетрусу впливає на старовинний басейн озера, в якому розташоване Мехікао. Його комп’ютерна симуляція показала, які частини будуть найвразливішими до струсів.
19 вересня цього року Круз-Атіенза вийшов на конференцію в Портленді, штат Мен, коли почув звістку про землетрус у 7,1 бали, що стався приблизно за 120 км від Мехіко. Його прогнози виявилися правильними: завдяки структурі басейну, м’які породи відчували поштовхи значно довше.
Завдяки більш жорстким будівельним нормам, які були введені після землетрусу у 1985 році, і відносно короткій тривалості землетрусу цього року, кількість загиблих людей була значно нижчою. Але Круз-Атіенза закликає не лишати пильності. Підвищення рівня поінформованості людей є для нього вирішальним.
У 2013 році він опублікувала популярну книгу Los Sismos: Una Amenaza Cotidiana (про “щоденну загрозу”, яку становлять землетруси. І він продовжує дивитись вперед. Минулого місяця, працюючи з японськими співробітниками, він здійснив куспедицію, щоб дослідити інший сейсмічний ризик із західного узбережжя Мексики, де стикаються дві пластини земної кори. Вчені встановили сейсмічні та геодезичні інструменти на морському дні, з метою прогнозування наступного великого землетрусу.
“Кожен землетрус – це інша істота”, – каже Круз-Атіенза. “Кожен має свою іст
орію та спогади”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дев’яту позицію рейтингу журналу “Nature” неочікувано посіла юристка. Здається, що це не зовсім відповідає профілю журналу. У чому ж причина?

9. Енн Оліваріус: за здорову атмосферу в академічних установах

Енн Оліваріус вимушена була найняти до своєї фірми на 20% більше співробітників, щоб вони встигали реагувати на телефонні дзвінки. Цього року її юридична практика мала неабиякий попит серед жінок, які просили у неї консультації у питаннях про сексуальні домагання. Масштаб цієї проблеми у світі можна оцінити по хештегу#MeToo у соціальних мережах.
Протягом десятиліть Оліваріус займалася критичними випадками сексуального несправедливості. Але події 2017 року – з відомими людьми в науці, культурі, журналістиці та інших галузях навіть для неї стали несподіванкою.
“Я думаю, що зараз ми визнали цю проблему”, – каже вона. “Тепер ми маємо більше шансів вилікувати цю хворобу суспільства”.
Оліваріус працює над цією проблемою з 1970-х років. Будучи студенткою в Єльському університеті в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, вона була шокована, дізнавшись про подібні випадки з-поміж професорського складу.
Після Єлю Оліаваріус працювала у галузі права та фінансів у корпоративних гігантах, включаючи Goldman Sachs. Потім, заробивши достатньо грошей, вона створила юридичну фірму для боротьби з сексуальним насильством. У 1996 році вона заснувала компанію МакАллістер Оліваріус разом з чоловіком, колишнім журналістом Джефом МакАллістером. Вони представляють позивачів у деяких найвідоміших випадках сексуальних домагань у наукових установах, зокрема в Єлі, Університеті Рочестера в Нью-Йорку та Університеті Оксфорда, Великобританія.
Для Оліваріус зараз питання полягає в тому, щоб перетворити шум у ЗМІ на зміни в законодавстві, які б дієво боролися з проявами цього явища у сучасному суспільстві.

 

 

 

 

 

 

Наш останній герой робить дійсно неймовірні речі у досить непростій геополітичній ситуації.

10. Халед Тукан: відкриває SESAME.

У травні 2010 р. планове засідання з приводу створення першого синхротрона Близького Сходу пройшло добре. Але невдовзі виникла новина про те, що ізраїльський флот штурмував турецький корабель, який представляв частину флотилії, що надає допомогу Газі. Ця подія цілком могла б знищити синхротронний проект. У ньому бере участь просто неймовірна комбінація країн: Ізраїль, Туреччина та Палестинськїа адміністрація, а також Кіпр, Єгипет, Іран, Йорданія та Пакистан.
Те, що проект пережив кризу, було значною мірою заслугою Халеда Тукана, його засновницькому директору, який розмовляв з кожною делегацією та згладив кути.
The Synchrotron-light for Experimental Science and Applications in the Middle East чи SESAME відкрився в цьому році після 20 років створення. Це перший великий міжнародний дослідницький центр такого роду на Близькому Сході. Він дійсно робить регіон вагомою плямою на картф світової науки.
Протягом усього часу Тукан, шанований фізик, колишній президент університету і триразовий державний міністр, був постійним очільником проекту. Без його ентузіазму та організаторських здібностей SESAME ніколи б не відбувся.
Інститут вартістю 110 мільйонів доларів, розташований за межами Аммана, Йорданія. У середині нього циркулюють електрони високої енергії, які розганяються навколо 133-метрового кільця. Це створює інтенсивне випромінювання, яке може бути використане для проведення передових фізичних експериментів. Але машина – це не тільки джерело часточок атома, це світло наді\ в конфлікті наших держав.
Протягом багатьох років Тукан вгамовував політичну напруженість між партнерами SESAME. І він допоміг забезпечити фінансове виживання проекту, коли внески країн-членів скоротились. Нещодавно він переконав уряд Йорданії використовувати кошти Європейського Союзу для будівництва сонячної енергетичної установки на 7 мільйонів доларів для SESAME. Це скоротить витрати на інститут вдвічі.
З 2003 року Тукан працював в SESAME без заробітної плати. На своїй нинішній посаді голови Комісії з атомної енергії Йорданії Тукан керував початком другого історичного проекту – першого ядерного реактора країни.
Тукан сподівається, що успіх SESAME призведе до збільшення співпраці з більшістю країн. Деякі з них скептично ставилися до того, що проект буде успішним. Але тепер SESAME реальний. І можливості, які він відкриває – безмежні.

 

 

 

 

 

 

 

(Nature, 2017)

Жарти науковців: 5 найактуальніших мемів доби

Часто важко зрозуміти з чого сміються науковці. Але ми спробуємо. У сьогоднішній підбірці ми зібрали для Вас кілька актуальних мемів, які прикрасять Вашу обідню перерву.

1. Побачення з ботаніком

Якщо Вам набридло, коли улюблену програму переривають теревенями чи навіть поцілунком, то ця світлина про саме для Вас.

Світлина від Довколаботаніка.

2. Якою рукою ти писав свою дисертацію?

І дійсно у Вас не буде проблем з дисертацією, якщо Ви не будете її писати.

Світлина від Довколаботаніка.

3. Лишіть в спокої нейтронні зорі!

У своєму прагненні дізнатися все і вся вчені перегинають палку! Небесні світила також хочуть усамітнення, в решті-решт.

Світлина від Довколаботаніка.

4. Ви дивитесь не ті новини.

Вам часто здається, що улюблений телеканал чи газета показують не ті новини? Тоді читайте нас, адже лише ми збираємо Все актуальне, важливе. І жодних перекручувань!

Світлина від Довколаботаніка.

5. Про аспірантів  або добре, або нічого. Їм і так дістається!

Світлина від Довколаботаніка.

Бажаємо Вам залишатися у веселому довколаботанічному настрої!

 

Найкращі наукові фотографії минулого року: хіт-парад Nature

Наш улюблений журнал “Nature” (після “Українського ботанчного журналу”, звісно) опублікував перелік найкращих наукових фотографій 2017 року. Саме тому, пропонуємо Вам не пропустити ці фантастичні світлини (насправді нам потрібні лайки).

1. Сонячне затемнення

Відкриває хіт-парад знімок повного сонячного затемнення, який зробив для нас космічний апарат NASA Solar Dynamics Observatory у крайньому ультрафіолетовому спектрі.
Зловісна тінь місяця на розпеченому сонці – це тривожно, поетично та просто прекрасно. Й порівняти її можна хіба що з виступом першого опонента на захисті твоєї дисертації.
На іншій світлині ми бачимо як один відомий президент відкалібровує свій зір для спостереження за затемненням у потрібному спектрі.

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: NASA/SDO

А в цей час Дональд Трамп:

Світлина від Довколаботаніка.

2. Моторошний паразит

Зараз Вашій увазі пропонуємо пекельне створіння Taenia solium. Жахливий свинячий ціп’як був сфотографований на двохсоткратному збільшенні й це саме той випадок, коли до цієї істоти краще не торкатися й двохсотметровою палицею.

Джерело: Teresa Zgoda/Nikon Small World

Але разом з тим ми знаємо, що основна мета цього черва зовсім інша:

3. Піраміди під  мікросопом

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: David Green/RPS Images for Science

Ще одне фото з мікросвіту. Стрілкоподібний рельєф кристалу кальциту був знятий за допомогою сканівного електронного мікроскопа. Ростом кристалу управляє білок, що зв’язується з його поверхнею й визначає характер його розростання. Захоплююча мікроархітектура! Нарешті таємниця будови єгипетських пірамід розкрита! Шок, сенсація! Готуйте публікацію до журналу “Алергія та астма”.

Світлина від Довколаботаніка.

4. Під ультрафіолетом

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Craig Burrows

Як переконані ботаніки раді появі в хіт-параді зображення рослини. Фотограф Крейг Берроуз використав ультрафіолетове світло, щоб показати приховані відтінки квітки Anemona (на мові простих смертних – вітеринка).

Світлина від Довколаботаніка.

5. Восьминогове таксі

Джерело: Michael B. Hardie/Smithsonian

Допоки Ви чекаєте на маршрутні таксі та автобуси, восьминоги не втрачають часу та подорожують на морських черепахах. Дешево, екстремально та екологічно. Наші заздрощі фотографу, адже Майкл Харді зробив цю світлину у теплих водах поблизу Гаваїв.

Світлина від Довколаботаніка.

6. Підслуховувати супутник

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Reuben Wu

На північному норвезькому острові Свальбард сонячне світло підсвічує антену, яка завантажує дані з Об’єднаної Полярної Супутникової Системи-1 (Joint Polar Satellite System). Апарат було запущено в листопаді як перший з нових наборів американських метеорологічних супутників. Таким чином США виконує свої зобов’язання по глобальним спостереженням за нашої планетою. Твій плагіат не залишиться непоміченим!

Світлина від Довколаботаніка.

7. Мікрофеєрверк

Джерело: Robert Lamberts/Plant & Food Research

Атмосферу різдвяних свят нехай для Вас підтримає цей крихітний феєрверк. Електричний заряд, як затятий імпресіоніст, малює волокна з рідини.

Світлина від Довколаботаніка.

8. Далекі далекі родичі

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Jian Han

Зустрічайте Sacorhatus coronarius, міліметрові за масштабом скам’янілості віком щонайменше 529 мільйонів років. Цей вид було знайдено у січні цього року. Він може бути найдавнішим представником групи вторинноротих. До речі, ми з Вами теж до неї належимо. Тому можна сміливо вклеювати Sacorhatus coronarius до сімейного фотоальбому.

Світлина від Довколаботаніка.

9. Прозора жаба

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Delia/Boston Univ.

Наш хіт-парад продовжує неймовірний інтимний знімок. На ньому ми можемо побачити яйця всередині вагітної “скляної жаби” (Hyalinobatrachium colymbiphyllum). Адже їх чітко видно через прозорий живіт. Дуже чесні тварини!

Світлина від Довколаботаніка.

10. Самотня клітина

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Martin Oeggerli/micronaut.ch/ETH Zurich/University of Basel

Як виглядає самотня клітина людини? У жовтні дослідники у Швейцарії дали відповідь на це питання, коли вивчали незначні коливання маси живих клітин. Сподіваємось, що ви не настільки самотні цього зимового дня, адже, як мінімум, у Вас є Довколаботаніка.

Світлина від Довколаботаніка.

11. Повернення з небес

Хто нас дивував минулого року, так це американська компанія SpaceX. Надзвичайні успіхи з багаторазовою ракетною системою дають надію на те, що людина повноцінно повернеться до освоєння космосу.

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: SpaceX

Світлина зображає тріумфальне повернення ракети Falcon 9 на корабель у Тихому океані в січні, після виконання своєї місії. Помпезніше поветрається лише здобувач наукового ступеню у рідний відділ після успішного захисту.

Світлина від Довколаботаніка.

12. Місячні тренування

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Ju Huanzong/Xinhua

До завершення хіт-параду наукових фотографій залишились лічені світлини!
Одна з них повертає нас у теплий травень 2017 року. Саме тоді волонтери були закриті у дослідницькому центрі Китайського Місячного Палацу-1 в Пекіні, призначеному для тестування систем життєзабезпечення для бази на Місяці. Чого не зробиш, щоб нарешті звалити з цієї планети?

Світлина від Довколаботаніка.

13. Підводна печера

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Tom St George/Caters News

Потужні дощі та стоки води із навколишніх лісів наповнюють цю підводну печеру – Cenote Carwash на узбережжі Карибського моря. Кольорова палітра сяйва робить її дуже моторошним та прекрасним місцем. Як і Вашу вчену раду.

Світлина від Довколаботаніка.

Завершуємо наш огляд фотографією, що сповнена надії.

14. Ферма коралів

Понад 400 коралових “дерев” зростають у розпліднику біля узбережжя Таверньє, штат Флорида. Ця “плантація” має на меті підтримати корали, які в природних умовах все більше страждають від загроз, таких як потепління води та окислення океану.
Дякуємо Вам за те, що дивились фотографії з нами! До нових зустрічей!

Світлина від Довколаботаніка.
Джерело: Spencer Lowell/Trunk Archive


Ну й тут ніяких жартів, корали мають жити!

(Nature 2017)

Що приховують зуби акул?

Серед палеонтологів є традиційний жарт. У ньому йдеться про те, що експерти по викопних ссавцях проводять своє життя за дослідженням того, як одні зуби пов’язані з іншими, як зуби відтворювалися, як зуби еволюціонували. Дійсно, багато ссавців лишили по собі купу загадок і єдиний ключ до їхньої розгадки – це саме зуби.

Але якщо фахівці по вимерлих ссавцях найчастіше мають ще якісь знайдені додаткові кісточки, то знавцям викопних акул пощастило менше. Їх дійсно можна назвати палеостоматологами.

Акули, але не бізнесу

Дослідження акулячих решток є складною задачею. Візьмемо для прикладу знаменитого, але не марнославного мегалодона.

VMNH megalodon.jpg
Мегалодон запускає двох балістичних китів по кораблю супротивника Джерело: Karen Carr

Цей милий хижак мешкав у міоцені та пліоцені, близько 20—3 млн років тому. Вперше його описав Луї Агассіз у 1843 році. Він відніс цього мешканця сивої минувшини до одного роду з сучасною білою акулою (Carcharodon carcharias) через дещо подібний вигляд зубів і назвав Carcharodon megalodon.

1960 року бельгійський дослідник Едгар Казьє обстежив зуби уважніше й дійшов висновку, що мегалодон не є близьким родичем білої акули. Він виокремив його в новий рід Procarcharodon (тому вид стало правильним називати Procarcharodon megalodon).

Не погрожуй мегалодону, попиваючи апельсиновий сік у своєму кайнозої. Джерело: Lonfat

Пристрасті по мегалодону на цьому не скінчилися. 1964 року радянський палеонтолог Леонід Глікман відніс мегалодона з родичами до нової родини Otodontidae й нового роду Megaselachus, перейменувавши вид на Megaselachus megalodon. Але як з’ясував 1987 року французький вчений Анрі Каппетта Procarcharodon та Megaselachus є синонімами описаного ще 1923 року роду Carcharocles і, відповідно, перейменував мегалодона на Carcharocles megalodon.

Поки що крапку в цій історії поставив 2012 року Каппетта. Він розширив обсяг роду  Otodus, а Carcharocles та Megaselachus оголосив підродами цього роду. Таким чином, у цій системі мегалодон називається Otodus megalodon. Та чи надовго?

Ця занудна номенклатурна історія лише підтверджує факт, що дослідження зубів акул – складна справа. Й чим більше ми дізнаємось нового, тим більше доводиться проводити систематичні ревізії.

Окрім того, вчені постійно знаходять нових акул. Нещодавно палеонтологи Джон Эберсоле і Дана Ерет описали новий вид з крейдяних відкладів Алабами.

Стара нова акула

Як і багато інших акул з періоду Крейди, новий вид відомий лише за скромною колекцією зубів. Їх знайшли близько 30 штук й вони досить сильно відрізнялися від зубів інших відомих видів.  Саме тому й був описаний новий вид Cretalamna bryanti, який назвали в честь родини Браянтів, які фінансово піклуються про освітні та наукові заклади Алабами (будьте, як Браянти).

Чудовий приклад того як піклування про власні зуби допомагає палеонтологам у майбутньому описувати нові види. Джерело: Ebersole et al.

Вік досліджуваних решток близько 83 мільйонів років. Знайдені вони були у місці добування крейди в штаті Алабама.

Chalk
Locus classicus – місце збору зразків, на основі яких був описаний новий вид. Джерело: Ebersole et al.

Минуле приховує безліч таємниць, але будьте певні, що лопати та науковий метод палеонтологів їх розгадають.

10.7717/peerj.4229

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі https://youtu.be/8fnw7by0Nww
3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
4. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika

Під кислотою: вуглекислий газ коїть лихо у воді

Світовий океан стає все кислішим. Морська вода вбирає в себе надмір вуглекислого газу й стає все менш придатною для існування молюсків та інших харизматичних істот. А як щодо прісної води?

Такий же капець, але все ж інший

Нова стаття  в “Current Biology” відповідає на це питання. І ця відповідь, на жаль, невтішна.

Вейс та його колеги повідомили про значне збільшення вмісту вуглекислого газу та зниження pH на 0,3 бали у чотирьох водоймах у Німеччині протягом 35 років. Вони проаналізували дані, отримані з 1981 по 2015 рр.

Звісно, ці показники падіння рівня кислотності не настільки блискавичні як в океані. Загалом, моделювати зміни  хімічного складу прісноводних екосистем дуже складно. В океанах все просто як в голівудському бойовику – вуглекислий газ розчиняється на поверхні води й формує вуглецеву кислоту. Однак, такі прісні водойми як озера мають різноманітні джерела надходження вуглекислого газу. Його рівень у них часто дуже високий. Часто він залежить від таких факторів, як тип сусідньої екосистеми, особливості землекористування, розміри озера та вододілу, кількість опадів, окрім того деякі види ґрунтів та геологічних порід поглинають більше вуглекислого газу, ніж інші. Суцільний жах для прогнозиста!

large Image
Те, що вуглекислому газу добре, те живому організму смерть. Джерело: Weiss et al.

Рівень  вуглекислого газу також змінюється сезонно, у залежності від кількості опалого листя чи криги на прісноводній водоймі.  Саме тому, тиснемо мужню руку дослідникам, які врахували безліч цих факторів протягом 35-річного періоду й таки з’ясували, що підкислення прісних вод відбувається.

У озерах і водоймах надлишок вуглекислого газу  збільшує період вегетації підводних рослин. У деяких прісних водоймах вуглексилого газу утворюється так багато, що він за суворими фізичними законами просто викидаються в атмосферу, а не навпаки. Шах і мат!

Твоя внутрішня дафнія

Для дослідження проблем, пов’язаних із кислотністю прісної води, Вейс та його колеги вивчили  вплив високих рівнів вуглекислого газу на прісноводних рачків дафній.

Дафнии
Дафнія в костюмі зомбі на минулий Геловін. Джерело: Paul Hebert

Уже багато публікацій довели, що зростання вуглекислоти робить нелегку справу утворення зовнішних скелетів для тварин ще складнішими. Кілька досліджень показали  аналогічний вплив на прісноводні види в лабораторії. Але дафнії в цьому аспекті ще не вивчались.

Дослідники виявили, що під впливом більш високого рівня вуглексилого газу, дафнії гірше відчували присутність хижаків та майже не захищались від них.

Безперечно, глобальне потепління – це змова поїдачів дрібних ракоподібних!

Current Biology 2018

DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.cub.2017.12.022

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі https://youtu.be/8fnw7by0Nww
3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
4. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika

Що приховує останній обід динозавра?

Усередині кишково-шлункового тракту динозавра виявлено новий для науки вид рептилії. Це ще раз підтверджує думку про те, що варто ретельно підходити до вибору свого обіду!

Динозавр-індичка

Маленький прудкий хижак Compsognathus longipes вперше був описаний в дев’ятнадцятому столітті за скелетом, що був знайдений на безкраїх просторах Німеччини.

Compy.jpg
Колектор нового виду у всій остеологічній красі. Джерело: Zach Tirrell

Цей майстер полювання насправді не перевищував за розміром індичку. Протягом десятиліть він був знаменитий як найменший динозавр, але потім це почесне звання відібрали відважні, а головне дрібніші малюки Caenagnathasia, Microraptor та Parvicursor.

Що ж всередині?

Усього було знайдено 2 досить повні скелети Compsognathus longipes. Німецький зразок, який датується приблизно віком 150 мільйонів містить невелику ящірку у своєму кишечнику.

Повноправний житель доісторичної Німеччини. Джерело: MatthiasKabel

Останнім відкриттям Джека Конрада з Американського музею природної історії в Нью-Йорку було встановлення факту, що тварина всередині динозавра є новим для науки видом.

Конрад охрестив цю істоту латинською назвою Schoenesmahl dyspepsia. Її можна перекласти як “чудова їжа, яку складно перетравити”. Дуже романтично!

Zool. J. Linn. Soc. (2017)

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі https://youtu.be/8fnw7by0Nww
3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
4. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika