Вчені Смітсонівського природничого музею планують дослідити генетику популяцій гігантських шершнів

Азійський гігантський шершень Vespa mandarinia вперше з’явився в США більше року тому на невеликій території у штаті Вашингтон. Ще раніше його відшукали в сусідній Канаді на початку 2019 року. З того часу ентомологи полюють на невловимі гнізда цього виду.

Нульове гніздо

У жовтні Державний департамент сільського господарства Вашингтона та Міністерство сільського господарства США (USDA) виявили “нульове гніздо” у США. Ви точно бачили ці фото, на яких ентомологи в футуристичних костюмах стоять поблизу дупла.

Гнездо гигантских шершней-убийц уничтожили в США / НВ
Що ти таке? Фото: CBC

Щоб знайти це гніздо науковці створили приманку для захоплення живих шершнів, а потім прикріпивши на них радіопередавачі, простежили за ними до гнізда. Після виявлення гнізда ентомологи відловили кілька особин цього виду шершнів на різних етапах життєвого циклу.

Зразки в музеї

Деякі зі зразків потрапили до Смітсонівського природничого музею, де їх негайно передали на зберігання в Біорепозитарій – величезну колекцію кріогенно збережених зразків, доступну як ресурс для всіх вчених, які вивчають біорізноманіття Землі.

Зразки гігантських шершнів у музеї. Фото: (Matthew Buffington, USDA-ARS

Далі дослідники Смітсонівського інституту та науковці Служби сільськогосподарських досліджень Міністерства сільського господарства США планують проаналізувати ДНК шершнів, щоб дізнатися більше про причини успіху вторгнень цих комах у нові екосистеми.

Зразки зберігають за низьких температур. Фото: Steve Ausmus, USDA

“Тепер, коли у нас є ці свіжозібрані зразки, ми можемо виконати складну генетичну роботу та визначити скільки інвазивних популяцій вже є в нашій країні і з якого регіону вони можуть походити в Азії”,

– сказав ентомолог Метт Баффінгтон.

Відповіді на ці запитання можуть допомогти Баффінгтону та його колегам зрозуміти, як азійський гігантський шершень прокрався до Сполучених Штатів.

Відстеження його шляху може дозволити їм передбачити подібні події вторгнень в майбутньому.

Хоча ці комахи відомі під назвою “шершні-вбивці”, малоймовірно, що вони будуть вбивати людей у США. Найбільшу небезпеку вони несуть для колоній медоносних бджіл, важливих запилювачів для сільськогосподарських культур та диких рослин. Саме тому протистояти можливому колапсу агроекосистем та змін в природніх рослинних угруповань вкрай важливо.

SMITHSONIAN NATIONAL MUSEUM OF NATURAL HISTORY, 2020

Купити книгу автора Довколаботаніки “Фрукти проти овочів” (вийде 23 листопада)- https://bit.ly/2HVXcnn Замовити торбинку з Туллімонстром можна тут: https://docs.google.com/forms/d/1uEnOwEq0HLg5JpvRw68PjE6foeh1WNYymBJm7WWnXjA/edit

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея. 1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости 2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі https://www.youtube.com/watch?v=G5W_dDGBFzo&t=157s 3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: https://www.patreon.com/dovkolabotanika 4. Заціни відео від в усіх сенсах дочірнього каналу Агент Маргарита https://youtube.com/watch?v=CE70nQn-EaY&t=80s.

Премія Степана Стойка

Які новини у Гранту Друзів Довколаботаніки? Ми завершуємо збір на цьогорічний конкурс та невдовзі оголосимо про його проведення. Разом з тим поряд з фондом традиційного гранту для студентів ботаніків та зоологів ми оголошуємо додатковий та терміновий збір коштів на третій фінансовий ніж у Тризубі нашої з Вами скромної системи підтримки молодих науковців.

Автором цієї ініціативи та головою оргкомітету став Тимур Бедернічек Tymur Bedernichek ͟

Степан Стойко. Фото: фільм “Многая літа. Стойко.” Режисер: В’ячеслав Бігун

Ця премія вшановує світлу пам’ять та носить ім’я видатного професора та природоохоронця.

Для кого вона?

За неї можуть позмагатись виключно видатні студенти та студентки та без сумніву видатні аспіранти й аспірантки.

Ти маєш всі шанси на перемогу, якщо твої дослідження пов’язані із природоохоронною тематикою, виконуються на території об’єктів ПЗФ або ти збираєшся готувати обґрунтування на створення нової природоохоронної території. Можливо, твоя робота стосується рідкісних і зникаючих видів рослин? Тоді ти теж у справі! А оскільки в том Червоної книги України “Рослинний світ” входять гриби – то, мабуть, і їх теж. Але це не точно. Пробачте зоологи, для вас є окремий грант!Детальні умови проведення конкурсу та склад експертів для оцінки заявок претендентів будуть оголошені пізніше.

Про нашу ініціативу Грант Друзів Довколаботаніки:

Про умови минулорічного конкурсу: http://bit.ly/2NOrcAFПро склад ботанічного журі: http://bit.ly/2NNMWggПро склад зоологічного журі: http://bit.ly/2NMGRkTПро ботанічні проекти, подані на конкурс: http://bit.ly/37g3SEqПро зоологічні проекти минулого року: http://bit.ly/2U1z0nuПро переможця в номінації “Зоологія” http://bit.ly/2vWqmNd]Про переможицю в номінації “Ботаніка” http://bit.ly/32qZl0r Бюджет цьогорічної премії невеликий 10 500 грн, але наша справа почати.

Як підтримати ?

Підтримати Премію Степана Стойка можна за реквізитами: 5168 7554 3587 8430 (О. Коваленко).

Відзначайте в примітках, будь ласка, що це на грант.

Новий рід викопних оселедців описано завдяки вченому з Національного науково-природничого музею

Без наявності машини часу досліджувати світ минулого дуже складно. Але й без «Тардіс» та інших вигаданих пристроїв зазирнути за ширму часу цілком можливо.

Це регулярно роблять неймовірні люди із надздібностями пошуку викопних решток, суперсилами їхнього детального аналізу та вмінням робити важливі висновки. І, ні, звісно це не про Доктора Хто, а про палеонтологів, яких часто можна зустріти в коридорах музею під час захопливих пошуків мамонта чи щелепи тиранозавра.

Час від часу ми намагаємось викроїти у них дещицю часу та дізнатися свіжі новини про істот, яким щонайменше кілька мільйонів років. І цього разу нам вдалося записати спеціально для Вас одну рибну історію, хоч на музейному годиннику сьогодні й аж ніяк не четвер.

Maicopiella longimana власною оселедцевою персоною. Фото: Олександр Ковальчук

Викопні риби

Родина Оселедцеві (Clupeidae) – це велика та дуже різноманітна родина, до якої зараз належать 195 видів з 55 родів. Переважно це затяті любителі солоних вод, хоча кілька видів і надають перевагу прісним водоймам. Перші знахідки представників цієї родини відомі з ранньої крейди.

Уже 113–100 мільйонів років тому такі риби плавали в океанах та морях, але найбільшого різноманіття досягли протягом міоцену (23,03–5,33 мільйонів років тому). Велике різноманіття викопних решток породило безліч дискусій щодо спорідненості та взаємозв’язків окремих оселедцевих.

Еволюційна історія родини поки що більше нагадує перипетії латиноамериканського серіалу, ніж сувору та чітку схему. Саме тому міжнародна команда науковців під керівництвом Олександра Ковальчука з Національного науково-природничого музею НАН України вирішила критично переглянути викопні рештки представників Clupeidae з відкладів олігоцену та раннього міоцену з центральної та Східної Європи.

Регіон дослідження. Зображення: Journal of Vertebrate Paleontology

Не вічно ж оселедцям зберігати таємниці про своє видове різноманіття у східній частині колишнього моря Паратетіс та Паннонського басейну!

Паратетіс – це доісторичне велике мілководне море, яке простягалося від Альп до Аральського моря на сході. Воно було відокремлене від океану Тетіс (у межах якого знаходиться Середземне море) новоутвореними горами, до яких належали й Карпати.

Новий рід

Автори опублікували результати своїх досліджень у поважному науковому журналі Journal of Vertebrate Paleontology. У своїй публікації вони описали новий для науки рід Rupelia, який траплявся лише у східній частині Паратетісу. Свою назву він отримав від геологічного віку, у якому були знайдені рештки його представників (рюпельський вік – перша половина олігоцену). До складу роду наразі включено лише один вид – Rupelia rata, який раніше вважали представником роду Сардинела.

Rupelia rata , а хто ж ще? Фото: Journal of Vertebrate Paleontology

Проте порівняльний аналіз решток скелетів показав, що ці тварини достатньо відрізнялися від типових сардинел та потребують виокремлення нового таксону надвидового рангу. Rupelia rata не назвеш гігантом із його максимальною довжиною тіла 13 см.

Ще один оселедець

Коли ця крихітка плавала у східній частині Паратетису, у межах усього океану можна було розшукати іншого оселедця – Maicopiella longimana, який полишив після себе багато щедрих деталей палеонтологічних пазлів, які й довелося складати колективу науковців.

Відповідно до даних дослідників, на початку міоцену відбулося вимирання виду Rupelia rata, а його родич Maicopiella longimana був поступово заміщеним іншими видами: M. brevicauda у східній частині Паратетису та Sardinella sardinites у межах Паннонського басейну. Причини вимирання цих видів лишаються невідомими, але в ранньому міоцені зникало багато груп організмів, що, очевидно, пов’язано з перебудовами морських екосистем Європи та Азії через руйнування зв’язку між морськими басейнами та значними змінами клімату (зокрема, похолоданням).

Це могли б бути ми з тобою, але ж ти не належиш до виду Maicopiella longimana . Фото: Олександр Ковальчук

Коментар науковця

А ми незмінно без жодних вагань, традиційно користуючись службовим становищем, запитали в Олександра Ковальчука про це дослідження:

Олександр Ковальчук – співробітник Національного науково-природничого музею НАН України. Фото: ННПМ НАН України

1. Наскільки складно розбиратися з палеонтологічними рештками оселедців? Чи часто вони представлені у музейних колекціях та чи багато скам’янілостей цих видів зберігає наша установа? І чи можна знайти котрогось з цих двох видів у експозиції?

Оселедцеві – досить складна для вивчення група морських риб. Особливо важко розібратися з морфологією окремих структур черепа. Ситуація ускладнюється ще й тим, що викопні рештки оселедцевих риб (навіть ті, що збереглися у вигляді відбитків цілих скелетів) часто важко розрізнити.

Дослідники другої половини ХІХ і ХХ століть зазвичай відносили вимерлих оселедців до нині існуючих родів – ClupeaAlosaSardinella тощо (що далеко не завжди відповідало дійсності). У результаті маємо суцільну плутанину з вимерлими таксонами, а сама родина Clupeidae стала “притулком” купи “сміттєвих” таксонів (wastebasket taxa).

Розібратися які з раніше описаних таксонів є валідними, а які – лише плід фантазії, обумовлений браком знань про тонкощі морфології оселедців, – амбітна і непроста задача, яка ще чекає на своїх дослідників. Рештки оселедцевих риб є надзвичайно численними у палеонтологічних колекціях, їх можна знайти у фондах практично всіх крупних (і не дуже) палеонтологічних музеїв Європи.

У нашому музеї є принаймні дві сотні цілих і фрагментарних скелетів оселедців олігоценового віку з Івано-Франківщини та Кавказу. Наразі є ідея створити нову тимчасову експозицію, де будуть представлені найрізноманітніші риби (від найдавніших панцирних риб із девону, палеонісків персмького періоду, маленьких рибок із місцезнаходження Золенгофен (юрський період) до відносно молодих, датованих “усього” кількома мільйонами років.

2.  У цій роботі був описаний не новий вид, а цілий новий рід родини Оселедцевих. Як часто така подія трапляється у світі дослідників викопних риб та чи довго Ваша команда вагалася над таким таксономічним рішенням?


Новий рід описаний на підставі цілої низки ознак будови скелета. Цю роботу давно пора було зробити, оскільки результати наших досліджень дозволять пролити світло на ранні етапи еволюції оселедцевих риб, а також стануть у нагоді іншим дослідникам для з’ясування різноманіття представників цієї важливої групи у геологічному минулому.

Нові роди вимерлих морських риб останнім часом описують досить часто (зокрема завдяки критичній ревізії попередніх палеонтологічних зборів). Цікавим і продуктивним у цьому відношенні є еоценове місцезнаходження Монте-Болька поблизу Верони в Італії. Звідти описана сила-силенна нових для науки таксонів, і не лише риб. Опрацьовані нами збори походять з олігоценових відкладів Польщі та України (Івано-Франківська область, басейн р. Пістинка), а також із олігоценових та міоценових відкладів Кавказу.

Ми не збираємося зупинятися на досягнутому і продовжимо вивчати багатий і різноманітний морський світ минулого цієї частини Європи. Можливо, цей текст прочитає здібний студент чи студентка, які планують спеціалізуватися у галузі палеонтології і оберуть у майбутньому шлях до аспірантури, де на них буде чекати вивчення решток риб, які входили до складу продуктивних морських екосистем олігоцену Європи. Буду вам дуже радий!

А ми ж будемо дуже раді перегляду нашого сіжого виступу Довколаботанічних новин:



Чим труїть нас гігантське жалюче дерево?

Рослини вміють робити боляче! І вколоти, і отруїти, і опіки викликати, і навіть вжалити. І як нещодавно стало відомо, деякі з них для цього використовують пептиди, схожі на компоненти отрут павука.

Dendrocnide excelsa - Giant Stinging Tree | © All Rights Res… | Flickr
Мало хто знає, але саме так виглядає кропива в Австралії. Фото: BDI

Хто такі гігантські жалючі дерева та де їх шукати?

Де шукати такі небезпечні рослини, як не в Австралії? Саме там трапляється 40-метрове гігантське жалюче дерево (Dendrocnide excelsa) з родини Кропивових. Його листя та пагони вкриті привабливими структурами, які нагадують ніжне опушення, але воно насправді під зав’язку набите крихітними голками. Випадковий дотик до дерева призводить до того, що ці «шприци» накачують в шкіру отруту, яка викликає інтенсивний біль, який іноді триває місяці, а знеболити його не вдається навіть морфієм!

Dendrocnide excelsa - Giant Stinging Tree | © All Rights Res… | Flickr
Милий та небезепечний листок. Фото: Фото: BDI

Яка отрута?

Раніше вчені пропонували різні молекули на роль активного компоненту отрути цієї, але жодна версія не пояснювала належним чином таку тяжкість і тривалість болю.Ірина Веттер і Томас Дюрек з Квінслендського університету в Брісбені та їхні колеги зібрали листки з D. excelsa та його родича Dendrocnide moroides.

Сам гімпептид, волосок з його вмістом та підсвічене місце активності генів, які синтезують його. Фото: Sci Adv

Хімічний аналіз голкоподібних структур виявив раніше невідому родину пептидів. Дослідники назвали їх гімпетидами на честь слів «гімпі-гімпі», якими назвивають це жалюче дерево місцеві жителі.Подальше дослідження показало, що гімпетиди не тільки викликають больові сигнали, але і пригнічують механізм знеболення. Автори статті сподіваються, що їхні результати сприятимуть дослідженням щодо розробки антидоту до гімпетиду.

Sci. Adv. (2020)

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея. 1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости 2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі 3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні 4. Заціни відео від в усіх сенсах дочірнього каналу Агент Маргарита

Глибоководного черва назвали на честь Елвіса Преслі

Король рок-н-ролу тепер ще й багатощетинковий черв. Ім’я Елвіса Преслі увіковічнили в назві одної неймовірної глибоководної істоти. Тепер щоб отримати автограф – знадобиться батискаф.

4 нові види

Цього черва описали не одного, а в компанії ще трьох нових представників роду Peinaleopolynoe. Розібратися в розмаїтті загадкових підводних істот допомогло не лише дослідження зовнішньої будови, а й дослідження мітохондріальної та ядерної ДНК.

Команда науковців під керівництвом Евері Гатча з Університету Каліфорнії проаналізувала збори 2004-2019 рр. у східній частині Тихого океану.

Peinaleopolynoe orphanae, Peinaleopolynoe elvisi, Peinaleopolynoe goffrediae та Peinaleopolynoe mineoi

Філогенія

Щоб не витрачати даремно час науковці виявили, що споріднені роди Branchinotogluma та Lepidonotopodium мають проблеми на родинному дереві, адже до їхнього складу входять гілки різних генетичних ліній.

Роди Branchinotogluma та Lepidonotopodium життя порозкидало по родинному дерев, тоді ж як Peinaleopolynoe кров та плоть монофілії

Натомість Peinaleopolynoe може спати спокійно – ніяких намагань роздробити його чи піддати операції злиття та поглинання з іншими родами багатощетинкових червів не передбачається.

Але сам таксон поогряднішав, адже тепер до його складу влилося 4 новописані бійці. Проходьте до класу та займайте вільні парти.

Знайомство з новими видами

Новачок номер один – Peinaleopolynoe orphanae. Мешкає цей черв на глибині 3700 м поблизу Мексики у тих місцях, де в дні існують гідротермальні виходи. Тому ця безхребетна істота ніколи не має проблеми з регулярними відключеннями гарячої води! Заздримо!

Сама тварина синьо-фіолетового кольору з металевим відблиском. Завдовжки істота добрячих 48 мм, а ширина сягає відмітки 27 мм. У своїй назві новий вид вшановує пані Вікторію Орфан не лише за її цінні наукові праці з досліджень глибководних мікроорганізмів та ексоситем хемосинтетиків, а ще й за безмежну любов до живих створінь, що мешкають у цих похмурих непроглядних оселищах.

Peinaleopolynoe orphanae

Другий знайомець – Peinaleopolynoe elvisi. Вид був зібраний на глибині 1820 м неподалік узбережжя Каліфорнії. Цей черв має довжину 26 мм, а ширину 15 мм. Свою назву він отримав від легенди музичної індустрії Елвіса Преслі. Вчених надихнуло забарвлення істоти – золотисто-рожеві кольори нагадали сценічні костюми рок-зірки, які він любив носити наприкінці своєї кар’єри.

Шукає поживи Peinaleopolynoe elvisi на кістках китів, гнилій деревині. Одного з типових екземплярів нового виду застали за повільним повзанням на кістці свині, яка в океанічних глибинах виглядає екзотичним артефактом.

Peinaleopolynoe elvisi

А ось і Peinaleopolynoe goffrediae, який є сусідом попереднього черва по географічній локації, але був знайдений на глибині майже в 3 кілометри. Довжина описаних істот близько 4 см, а ширина трішки менше 3 см. Вшановує вид Шану Гоффреді, яка є відомим дослідником екосистем, які формуються на кістках мертвих китів, де новий вид червів є завсідником.

Peinaleopolynoe goffrediae

І останній новачок – Peinaleopolynoe mineoi є крихіткою завдовжки в 14 мм та шириною 7 мм. Його ім’я – це подяка Рональду Мінео та його родині за фінансову підтримку досліджень науковців. Цей вид також обожнює кістки мертвих істот та деревину. Мешкає цей вид поблизу Коста-Ріки на глибині більше 1 км.

Peinaleopolynoe mineoi

Більшість нових видів яскраво забарвлені, що не зовсім логічно робити на таких глибинах. Це як одягнути вечірню сукню чи смокінг на ZOOM-конферецію, але не вмикати відео-зв’язок. Очевидно, забарвлення виникло випадково через потовщення покривів, які вкривають цих червів, і супутні фокуси з заломленням світла. Адже вчені описали кілька епічних сутичок між червами й зайва броня в таких гладіаторських боях не завадить. Як і Вам не завадить вподобати цей допис та написати під ним коментар про багатощетинкових червів або ж на будь-яку іншу тему.

ZooKeys 932: 27-74

Наше відео про цю новину:

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея. 1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости 2. Подивись та прокоментуй свіже відео на її каналі https://www.youtube.com/watch?v=G5W_dDGBFzo&t=157s 3. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: https://www.patreon.com/dovkolabotanika 4. Заціни відео від в усіх сенсах дочірнього каналу Агент Маргарита https://youtube.com/watch?v=CE70nQn-EaY&t=80s.

Ненсі Адамс та рослини Нової Зеландії

Ненсі Адамс народилась у травні 1926 року. Вона надавала ботанічним науковим роботам крила, проілюструвавши левову частку флори Нової Зеландії.

Світлина від Довколаботаніка.
Ненсі Адамс за роботою
Світлина від Довколаботаніка.
На жаль, не змогли дізнатися вид, зображеній на ілюстрації
Світлина від Довколаботаніка.
Ненсі Адамс була відома передусім як ілюстратор водоростей-макрофітів
Світлина від Довколаботаніка.
Laurelia novae-zelandiae

Газова блокада та заповнені водою судини – пристосування винограду до посухи

Методи оцінки посухостійкості рослин не тупцюють на місці. Відповідно до духу часу вони змінюються та нашпиговуються використанням нових технологій.

Брендон Пратт та його колеги використовували мікрокомп’ютерну томографію для дослідження зниження провідності судин винограду під час посухи.

Науковці використали маніпулятор та фарбник, які дозволяли ідентифікувати функціональні провідні судини і ті, які були заблоковані газовими пухирцями. Вчені виявили також велику кількість судин, які були заповнені рідиною, але нікуди її не транспортували.

Хоча газові блокади провідних судин описані в літературі, розуміння того, чому значна кількість наповнених водою судин не виконують провідну функцію є захоплюючою темою для майбутніх досліджень.

Pratt, R. Brandon, et al. 2020. Factors controlling drought resistance in grapevine (Vitis vinifera, chardonnay): application of a new microCT method to assess functional embolism resistance. American Journal of Botany

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
2 3/4. Проглянь та прокоментуй свіже відео на нашому каналі https://youtu.be/F2aLFkx57oc
3. Підписуйся на нашу альма-матер Довколаботаніку -сумні меми, веселі наукові новини і всіляке таке https://www.facebook.com/dovkolabotanika/
4. Читай сторінку автора цього всього хуліганства –https://www.facebook.com/olexii.kovalenko
5. Наш суворий ботанічний філіал Ботанік в кедах – https://www.facebook.com/botanikukedax/
6. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika

Динозаври крейдяного періоду в середньовічній стилістиці від Маріо Ланзаса

Маріо Ланзас – ілюстратор, який живе в Мадриді. Спеціалізуючись на палеоарті, він здійснив численні реконструкції тварин з минулого, і одним з його останніх проектів є створення карт мезозойської ери, натхнених античною картографією Середньовіччя.

Фото Маріо Ланзаса з його Інстаграма

У них ми можемо знайти бестіарій істот кожної епохи, розміщений на карті відповідно до їх палеогеографічного поширення.

Світлина від Довколаботаніка.

Наприклад, на цій мапі для періоду Крейди ми бачимо Concavenator як представника Іберії.

Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.

Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.
Світлина від Довколаботаніка.

Якщо ви хочете дізнатися більше про роботу Маріо або отримати кілька його дизайнів, зайдіть у його Instagram https://www.instagram.com/mariolanzarensis/ або його магазин RedBubble.https://www.redbubble.com/es/people/mariolanzas/shop

Кишкові паразити лікують від астми (принаймі мишей)

Не всі кишкові паразити погані. Нові дослідження показують, що продукти життєдіяльності деяких з них можуть полегшити запалення і лікувати астму – принаймні, у мишей.

Черви проти кліщів

Джулія Ессер-фон Бірен з Центру Гельмгольца в Мюнхені в Німеччині та її колеги використовували пилові кліщі, щоб викликати алергічну реакцію у мишей. Потім дослідники обробляли лабораторних тварин екстрактом з незрілої форми круглого черва Heligmosomoides polygyrus bakeri, паразита гризунів, який уже був запідозрений у послаблені імунних реакцій.

Heligmosomoides polygyrus bakeri [image] | EurekAlert! Science News
Зелений паразит (насправді. підфарбований). Джерело: EuerecAlert

Таке лікування зменшило запалення в дихальних шляхах гризунів. Екстракт з паразита також уповільнив активність і рух імунних клітин, вирощених в умовах культури. Причому подібний вплив був зроблений й на імунні клітини людей із стійким запальним захворюванням легенів та дихальних шляхів.

Діюча речовина

Дослідники з’ясували, що вгамовує імунну систему фермент круглого черва – глутаматдегідрогеназа. Саме вона знижує інтенсивність процесів запалення в організмі і підсилює вироблення в клітинах хімічних речовин, що протидіють запаленню.

Світлина від Довколаботаніка.
На фото черви коричневі, фермент підфарбований червоним, а імунні клітини червоні та помаранчеві. Фото: Sci. Transl. Med.

Призначена мишам з астмою, глутаматдегідрогеназа зменшила запалення дихальних шляхів гризунів.

Отримані результати можутьстати основою нових методів лікування запальних станів, – кажуть дослідники.

Sci. Transl. Med. (2020)

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
2 3/4. Проглянь та прокоментуй свіже відео на нашому каналі https://youtu.be/F2aLFkx57oc
3. Підписуйся на нашу альма-матер Довколаботаніку -сумні меми, веселі наукові новини і всіляке таке https://www.facebook.com/dovkolabotanika/
4. Читай сторінку автора цього всього хуліганства –https://www.facebook.com/olexii.kovalenko
5. Наш суворий ботанічний філіал Ботанік в кедах – https://www.facebook.com/botanikukedax/
6. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika

Альпійські чагарники та зміни клімату

Щорічні зміни росту альпійських чагарників за минуле століття були предметом вивчення лише в небагатьох публікаціях. Нещодавно до цього куцого переліку додалася ще одна.

Світлина від Ботанік у кедах.
Ландшафт з рододендронами. Джерело: American Journal of Botany

У південних Французьких Альпах Лоїк Франкон та його колеги дослідили вік особин карликового чагарника – Rhododendron ferrugineum. Поєднуючи інноваційні дендроекологічні методи (пристосовані для дуже маленьких деревних рослин) та моделювання, автори задокументували різку зміну основних обмежуючих кліматичних факторів, що сприяють росту чагарників.

Rhododendron ferrugineum Valais4.JPG
Rhododendron ferrugineum, а хто ж ще? Джерело: MurielBendel 

У минулому, тривалість вегетаційного періоду та екстремальна температура були основними рушіями у зростанні чагарників на місці дослідження.

Але, з 1988 року посухи та поступове потепління стали основними чинниками, що обмежують зростання виду. Цей негативний вплив кліматичних умов на ріст чагарників компенсується топографією – рослини все ще тримають свої форпости у придатних мікрооселищах.

Francon, Loïc, et al. 2020. Some (do not) like it hot: Shrub growth is hampered by heat and drought at the alpine treeline in recent decades. American Journal of Botany

Ти можеш допомогти Довколаботаніці, якщо в тебе раптом є така божевільна ідея.
1. Поширюй її контент так, наче завтра заборонять репости
2. Ставай на слизький шлях її патрона та мецената 5168 7573 9483 8249 О. Коваленко), або ж на Патреоні: www.patreon.com/dovkolabotanika
2 3/4. Проглянь та прокоментуй свіже відео на нашому каналі https://youtu.be/F2aLFkx57oc
3. Підписуйся на нашу альма-матер Довколаботаніку -сумні меми, веселі наукові новини і всіляке таке https://www.facebook.com/dovkolabotanika/
4. Читай сторінку автора цього всього хуліганства –https://www.facebook.com/olexii.kovalenko
5. Наш суворий ботанічний філіал Ботанік в кедах – https://www.facebook.com/botanikukedax/
6. Підписуйся на телеграм t.me/dovkolabotanika