З’ясовано походження відомого експоната у столичному природничому музеї

Правила гігієни важливі не лише для людей, а й для музейних експонатів. Довгі години напруженої роботи за склом вітрини даються взнаки й всюдисущий пил осідає на поверхню експонатів. Ця доля не оминула й загальновизнаного улюбленця відвідувачів Національного науково-природничого музею НАН України – червонодзьобого пелікана.

Червонодзьобий пелікан у польоті Джерело: Rui Ornelas

Відмити пелікана

Забарвлення його оперення стрімко змінювалось з білосніжного на буденно-сіре. Й тут у справу втрутилась науковий співробітник Світлана Тайкова. Саме її старання повернули колишній блиск та велич пернатому експонату.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Експонат до та після очистки. Джерело: ННПМ

Звістка з минулого

Під час обережних маніпуляцій з червонодзьобим пеліканом з нього випала етикетка, вік якої лише трішки не дотягує до 200 років. Саме цей артефакт з минулого відкрив таємницю походження експоната, адже стара книга надходжень відділу зоології приховувала цю інформацію.

Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.
Знайдена етикетка експоната. Джерело: ННПМ


Розшифрування вінтажного почерку дозволило з’ясувати ім’я колектора. Це Ілля Гаврилович Вознесенський, який здобув червонодзьобого пелікана 15 жовтня 1840 року. Сталося це біля берегів Каліфорнії в гавані Бодега, яка носить ім’я іспанського капітана. І.О. Кусков, дослідник Російсько-Американської компанії заклав на її березі порт Румянцев для заготівлі хутра, а за 24 кілометри поселення форт Росс, яке стало найпівденнішим російським поселенням на континенті.

Pictures 1239.jpg
Залив Бодега – місце знахідки пелікана, який виставляється в природничому музеї. Джерело: Pixistik1687

Рік здобуття зразка червонодзьобого пелікана був передостаннім в житті колонії, адже вже наступного року вона була продана великому землевласнику Джону Саттеру.

Постер фильма
Афіша фільму А. Хічкока, знятого на території гавані Бодега

Саме місце збору експонату, гавань Бодега надихнула Альфреда Хічкока на створення моторошного триллеру «Птахи», у якому пернаті істоти слугують втіленням крихкості та нестабільності відносин людини та природи.

Лекція про Ліннея у природничому музеї 26.05 11:15

Карл Лінней – людина, яка змінила правила гри в систематиці живих організмів, розплутавши клубок поліномінальних назв та мереживо довільного підпорядкування таксонів. Карл Лінней – людина-феномен, вклад якого в ботаніку, зоологію, мінералологію та медицину неможливо переоцінити. Саме тому з нагоди 311-річчя з дня його народження ми розповімо Вам історію життя шведського натураліста, у якій детально розглянемо роль цього вченого у сучасній поп-культурі. Ми розкриємо таємниці, чому Ліннея можна назвати наймасовішим репетитором природничих наук до винайдення онлайн-платформ, хто такі «апостоли Ліннея», як «ліннеанство» викликало залежність і чому Карл Лінней сам є лектотипом виду людина розумна. Найбільш витривалі учасники зможуть перевірити свої знання, виконуючи тематичний Scavenger Hunt на трьох поверхах природничого музею.
Щоб потрапити на лекцію – необхідно придбати звичайний вхідний квиток, тематичний Scavenger Hunt коштуватиме 20 гривень.
Реєстрація обов’язкова: https://docs.google.com/forms/d/1H2v12yWWH3U0iIT3ZkkkujCdWiOhUZE2-ZjzARfEFYQ/edit

Результати Гранту Друзів Довколаботаніки 2018

Всі, хто пропустив наше оголошення результатів по конкурсу грантів на польові та анатомо-морфологічні дослідження в царині ботаніки та зоології, ми йдемо до Вас. Ви могли поспостерігати за цим дійством у прямому ефірі на нашій сторінці, але якість зображення вийшла на рівні – ей, що тут взагалі відбувається.
З нашими конкурсантами, суддями та правилами можна ознайомитись тут: https://dovkolabotanika.com.ua/%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1…/

Отже, що сказали судді? Ми зашифрували їх під таємничими номерами й готові оприлюднити їх протоколи.

Суддя 1

Суддя 1 трьом заявкам надав п’ятірочки, винагородивши проекти по інвазіям сонячного окуня, п’явках та тиходах. Але екстрабал попрямував до Олега Нестеренка, який і очолив гонитву за перемогою.

Світлина від Довколаботаніка.

Таким чином, заявка 3 заволоділа тимчасовою перевагою, у спину ж їй дихали проекти під номерами 4 та 9, а також тверді четвірочки на погляд судді №1 – це дослідження популяцій жаб, поширення кажанів, ящірок на Одещині та фенотайпінгу пшениці.

Світлина від Довколаботаніка.

 

Суддя 2

Далі до своєї професійної справи перейшов суддя 2. Його фаворитами стали фенотайпінг пшениці, тихоходи, кажани та п’явки. Вони всі отримали по четвірочці, але екстрабал попрямував до заявки з дослідження тихоходів.
Світлина від Довколаботаніка.
Коли ми ввели до нашої форми оцінки судді №2, то помітили значні зміни в розташуванні учасників у одновимірному просторі рейтингових балів. На перше місце вийшов конкурсант з № 9, На півбала менше мала заявка по п’явкам. І середній бал 4 мали аж цілих три учасники – з проектами по кажанам, фенотайпінгу пшениці та сонячному окуню.
Світлина від Довколаботаніка.

Суддя 3

Суддя 3 віддав четвірочки заявкам 4, 7 та 9. Додатковий бал був по-братськи розділений між проектом з вивчення раціону копитних та тихоходів.
Світлина від Довколаботаніка.
Турнірна таблиця ущільнилась до рівня автореферату після оцінок третього судді. На першому місці розташувався Владислав Шуба з проектом про тихоходів, на півбала від нього відставала Єлизавета Кришталь з дослідженнями п’явок, решта ж заявок ішли майже нога в ногу.
Світлина від Довколаботаніка.

Суддя 4

Який вирок судді з номером 4? П’ятірочки отримали проекти по кажанах і ящіоках, але екстрабал отримали лишн останні. Четвірки отримали тихоходи та п’явки, трійки проекти по жабах та сонячному окуню.
Світлина від Довколаботаніка.
Завдяки оцінкам Судді 4 у нас утворилася четвірка лідерів (все ж вибачте за каламбур). Проекти по тихоходах, ящірках, кажанах та п’явках міцно захопили верхівку таблиці.
Світлина від Довколаботаніка.

Суддя 5

Суддя 5 був щедрим на 5-ки. Їх отримали заявки 1, 3 та 5-6. Екстрабал отримав проект з дослідження інвазій сонячного окуня. Четвірочки пішли ж до скарбнички досліджень тихоходів та фенотайпінгу пшениці.
Світлина від Довколаботаніка.
Таким чином, між проектом по тихоходах та кажанах зберігся мінімальний розрив, до чільної четвірки ввійшов Олег Нестеренко з дослідженням сонячного окуня, потіснивши заявку 4 на 5 місце.
Світлина від Довколаботаніка.
Суддя 6
Завдяки прокачаному скілу прокрастинації останнє слово лишилось за Суддею 6. Він сипав п’ятірками на заявки 1, 3, 4 та 5-6. Екстрабал був відправлений проекту з дослідження кажанів.
Світлина від Довколаботаніка.

Крапочки над літерою “Ї”

Отже, розставляємо всі крапочки над літерою “Ї”. У фінальному ривку перемогу здобуває Марія Савченко Mia Savchenko з проектом по дослідженню поширення кажанів Myotis nattereri (Kuhl, 1817) та Barbastella barbastellus Schreber, 1774.
Лише на 0,09 (дев’ять сотих, Карле!) відстав від переможиці Владислав Шуба з актуальною та захопливлю темою про неймовірних тихоходів.
Третє та четверте місця ділять заявки з номерами 3 та 4 (магія чисел!). Олег Нестеренко з проектом «Польові дослідження сонячного окуня Lepomis gibbosus (Linnaeus, 1758) в умовах активної інвазії у Запорізьке (Дніпровське) водосховище» навіть отримав два екстрабали від 2 суддів, але для нашого суворого змагання навіть цього виявилось замало. Таку ж кількість балів отримала Єлизавета Кришталь з заявкрю “Дослідження фауни глоткових п’явок (Hirudinea: Erpobdellidae) України”.
5 та 6 місця в фінальному заліку зайняли проекти Елеонори Пустовалової з дослідження співвідношення ди- та триплоїдів серед пуголовків зелених жаб у ГПС Нижнього Добрицького ставка та Оскирко Олександри з “Дослідженням поширення зеленої ящірки (Lacerta viridis (Laurenti, 1768) в Одеській області, Україна”.
Андрій Зінченко з проектом по фенотайпінгу пшениці зайняв 7 місце, лише на 0,02 бали поступиласт йому Ползик Марії\я “Вивченням особливостей раціону диких копитних”.
9 місце отримує Никоненко Анастасія зі своїм етологічним проектом.
Підкреслимо, що всі заявки на нашу думку були дуже сильними. Одні своєю актуальністю, інші подачею, треті внутрішнім меседжем. Якби ми мали змогу, то віддали перемогу усім, але це не те, щоб суперечить правилам змагання та ортодоксального дарвінізму, а й нашим фінансовим можливостям . Дякуємо всім за участь, експертам за оцінки, а всім спостерігачам за увагу.

Нагородження

Церемонія нагородження відбулася в урочистій атмосфері станції метро Театральна. У гранітних стінах, де витає дух академізму, ми власне познайомились та вручили заслужений грант Друзів Довколаботаніки Марії Савченко Mia Savchenko. Сподіваємось, що він трішечки допоможе дослідниці нічних крилатих істот в організації польових виїздів та стане невеличкою моральною підтримкою на нелегкій, але до дідька цікавій та потрібній стежині науковця. Аплодуємо переможиці та дякуємо Таємничим Друзям Довколаботаніки, без яких цей проект не відбувся б.
Світлина від Довколаботаніка.

Афтепаті

І от, коли заявки прочитані, оцінки розставлені та грант вручений, ми змахуємо скупу ностальгічну сльозу, мов на перегляді будь-якого мультфільму студії “Pixar” й анонсуємо новий проект. Ми й надалі хочемо підтримувати талановитих та натхненних дослідників у царинах Їх Величностей Ботаніки та Зоології. І наступного року хочемо зробити конкурс ще масштабнішим. Для цього нам потрібна Ваша підтримка. Навіть невеличкі суми в кілька гривень разлм допоможуть втілити чиюсь наукову мрію та зруйнувати ці кляті стереотипи про те, що польовики та анатомо-морфологи нікому не потрібні.
Реквізити лишаємо внизу, якщо Ви хочете, щоб Ваш вклад лишився анонімним, то відзначайте це в коментарях до переказу:
Картка Приват 5457 0822 8169 0110 (О. Коваленко)
Гаманець Веб-мані U215943922861

Квест “UrbanBotanyQuest2018: Прибульці у Музеї»

Квест “UrbanBotanyQuest2018: Прибульці у Музеї» – станьте учасником дивовижних пригод у самісінькому центрі нашого чудового міста. Серце велетенського мегаполісу стало місцем підступного вторгнення техногенної раси блорганів і лише ви, ваші знання та екологічний світогляд здатні схилити шальки терезів у наш бік. На вас очікують пошуки підказок у динамічному міському середовищі, ботанічні загадки, приємні сюрпризи для найбільш уважних учасників та звісно радість від виконання місії. І все це в лагідних променях травневого ранкового сонця.
Місце проведення: центральні квартали міста, старт – Національний науково-природничий музей НАН України. Автор та ведучий: Олексій Коваленко Олексій Коваленко (Olexii Kovalenko).
Для кого: буде цікаво й дітям, і дорослим, але оскільки частина локацій є міським середовищем, то рекомендована участь з дорослими.
Увага! На квест необхідно обв’язково попередньо зареєструватись до 17 травня в екскурсійному бюро Музею 044-235-62-66.
Або тут: https://docs.google.com/forms/d/1su–Nave_B1hS2IUrttVYHQuYNO9mQxWHRc4xSk4HLs/edit

 

Про що розповіла ДНК троянд

Так, це сталося! Не лише ж геном дріжджів, людей та інших примітивних організмів розшифровувати! Перші повні сіквенси представників роду Rosa (Троянда, вона ж Шипшина) отримано!

Лабіринти шипшинового геному

Рід Шипшина містить приблизно 200 видів, більш ніж половина з яких мають кілька копій свого генома, тобто є поліплоїдами. Троянди пройшли тернистий еволюційний шлях з міжвидовою гібридизацією, інтрогресією та поліплоїдизацією. Вважається, що лише 8-20 видів шипшин були у витоку становлення культурних троянд Rosa × hybrida.

Китайська троянда R. chinensis була знана ​​в Європі уже в вісімнадцятому столітті. Цей вид вважається одним з основних, які брали участь у процесі гібридизації з  європейськими, середземноморськими та близькосхідними (переважно тетраплоїдними) лініями шипшин. Саме ці схрещування призвели до формування тих особливостей квіток троянди, за які її всі люблять: багатократне цвітіння, ніжний аромат та виразний колір. Не зважаючи на недавній прогрес у дослідженні послідовностей ДНК троянд, до цього часу молекулярні та генетичні детермінанти цих ознак були невідомі, як і історія  створення сучасних сортів цієї рослини.

Rosa chinensis Rose flower
Made in China. Джерело: O. Raymond et al.

Троянди з фанатизмом любителів бузку в травні вирощували століттями й мліли над їхніми колючими кущиками. Особливо завзяті адепти дбали про такі якості, як запах і колір квіток. Цікаві досліди селекціонерів перетворили геном троянд у складну мішанину фрагментів. І цей вузол  просто так не розрубати гордієвою сокирою молекулярної генетики.

Генетика нескінченності

Мохаммед Бендамен в Еколь Нормаль в Ліоні, Франція, і його колеги отримали повний геном сорту ‘Old Blush’  виду Rosa chinensis, предка сотні сучасних троянд. Вчені змусили чоловічі статеві клітини розмножуватися безстатевим способом. Таким чином вони отримали матеріал, який можна було значно простіше аналізувати.

Що ж всередині?

Геном троянди містить 36 377 генів. Порівняльне дослідження геномів дозволило визначити предковий геном для прездставників родини Шипшинових. Він складався з дев’яти протохромосом та   8 861 генів. Відповідно до еволюційного сценарію авторів спільний предок для підродини Rosoideae мав 8 хромосом та 13,070 генів. Таким чином суниці та троянди відокремились від спільних для всіх Rosaceae предків шляхом злиття 2 хромосом в одну з наступними двома розділеннями. Цікаво, що геном суниці пережив потім ще одне додаткове злиття хромосом, щоб досягти сучасної структури, в той час як шипшини пройшли через одне ділення і два сполучення, незалежно від суниць. Аналіз 748 послідовностей генів показав, що еволюційні дороги суниць, шипшин та малини розійнлися за короткий період часу.
Вчені встановили, що геном “La France” є складною мозаїкою, утвореною фрагментами ДНК з трьох секцій величезного роду Шипшина.

Колір та запах

Китайська троянда Rosa chinensis віднині вважається найймовірнішим донором гена-пригнічувача стану спокою у квіток, який і сприяє багатократному цвітінню. Нещодавній  аналіз послідовності гібридів R. chinensis ‘Old Blush’ × Rosa wichurana показав, що періодичне цвітіння, ймовірно, викликається ще кількома генами, але всі вони були передані від R. chinensis.
Троянди демонструють велику різноманітність ароматів. Нове дослідження виявило щонайменше 22 стадії біосинтезу терпенових сполук, які раніше не були відомі для троянд. Тому тонкий аромат квіток – це ще та біохімічна розробка матінки-природи!
Fig. 3
А. Схематичне зображення хромосом троянди та генів, що скоріш за все впливають на інтенсивність забарвлення, періодичність цвітіння. Хромосомні сегменти 2.4, 3.2-3.6 та 5.1, що походять тільки від R. chinensis, позначені світло-червоними. Червоним кольором вказані гени синтезу антоціанів; блакитним – гени синтезу ароматичних сполук; чорним – гени періодичності цвітіння; зеленим – гени розвитку. b, Схематичне зображення взаємозв’язків між кольорами (рожевий фон) та ароматами (синім фоном). Дані експресії генів показують антикореляцію між експресією генів miR156 та SPL9 під час розвитку пелюсток. Чорні стрілки, біосинтетичні кроки описані в троянди; червоні стрілки, кроки біосинтезу, про які повідомляють в інших видів рослин, але не в троянди; зелені стрілки, передбачувані кроки з невідомими ферментами; пунктирна чорна стрілка вказує на кілька ферментативних кроків;  пунктирна червона стріла, передбачувана регуляція генів.
Така фундаментальщина як розкриття секретів створення сучасних троянд на молекулярно-геномному рівні стане ключем для створення нових сортів троянд. Адже після 2 століть експлуатації рослини селекціонери нарешті отримали до неї інструкцію.
Nature Genetics (2018)
doi:10.1038/s41588-018-0110-3

 

Грант на польові та анатомо-морфологічні дослідження з ботаніки та зоології

Таємничі друзі “Довколаботаніки” та “Довколаботаніка” у лютому цього року оголосили відкритий та абсолютно прозорий конкурс на отримання мікроскопічного гранту на польові та анатомо-морфологічні дослідження у царинах Їх Величностей Ботаніки та Зоології

Що ми пропонували: 10500 українських гривень, які можна використати для своїх досліджень, щоб втерти носа всім гейтерам класичних напрямків природничих наук. Як бонус всі учасники отримали незаангажоване та небюрократизоване журі, яке вболіває за наукову істину, флору та фауну.

Що для цього слід було зробити:

  • бути студентом вищого навчального закладу з твердим принциповим бажанням досліджувати та зберігати дику природу попри всі труднощі на своєму шляху;
  • надіслати опис проекту польових чи морфолого-анатомічних досліджень довільного змісту. Ви могли вказати мету, завдання, наукову новизну та теоретичне впровадження майбутніх результатів, а могли сформулювати свій намір у вигляді римованого вірша чи верлібра (прим. Довколаботаніки – використання синекдохи та оксиморонів дають додаткові бали) (прим. Друзів Довколаботаніки – насправді, ні!). Нам було важливо знати, що Ви хочете досліджувати, де і чому?;
  • разом з описом слід було відправити нам свою анкету на електронну адресу corydalis@ukr.net з кількома простими пунктами: Ваше ім’я та прізвище, номер телефону, назва ВНЗ, курс та кафедра.

Світлина від Довколаботаніка.

Довгі години та нестерпні дні очікування завершились й ми отримали 9 справді крутих заявок. “Не фантастика!” – скажете Ви. Дійсно, це сувора та прекрасна реальність!

9 заявок

Отже, коротко пройдемось по нашим конкурсантам.

Заявка № 1

Елеонора Пустовалова з Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна запланувала  дослідження  співвідношення ди- та триплоїдів серед пуголовків зелених жаб у ГПС Нижнього Добрицького ставка. Якщо Ви не знаєте, що таке ГПС – то ми будемо тикати на Вас пальцями та шельмувати (насправді – ні!).

Справа в тому, що автор проекту у складі наукової групи вивчає Сіверсько-Донецький центр різноманіття зелених жаб (Pelophylax esculentus complex). Вчені зіткнулися з незвичайним способом відтворення цих слизьких та дуже милих живих істот, який “реалізується через глибокі перебудови у процесі утворення статевих клітин”. У результаті цих, незбагненних пересічному адміну Довколаботаніки, процесів спостерігається утворення особливих біосистем, у “яких спільно розмножуються і співіснують справжні види (озерна жаба P. ridibundus) і ди- і поліплоїдні природні міжвидові гібриди (їстівна жаба – P. esculentus)”. Саме ці біосистеми називають геміклональними популяційними системами (ГПС) (Шабанов, Литвинчук, 2010) “тому, що гібриди здатні відтворюватися у схрещуваннях з батьківським видом завдяки генетичному феномену геміклонального спадкування”.

Все, тепер Ви отримали ті знання, які й не снились простим маглам й начтав час тикати на них пальцями та шельмувати (насправді – ні, не повторюйте цього на вулиці!).

Автор планує відбирати пуголовків у різних частинах ставку, щоб підтвердити одне з припущень про вибірковість місць проживання триплоїдів. Конкурсант вдосконалив методику прижиттєвого визначення плоїдності. Саме тому всі пуголовки після відбору матеріалу з хвостового плавця відправляться в свою водойму. Бон вояж, шановні амфібії, у добрий шлях!

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 2.

Наступний конкурсант – Андрій Зінченко. Він представляє КНУ імені Тараса Шевченка та його ламповий біофак з дивним ніком  ННЦ «Інститут біології та медицини».

Проект автора названо в кращих традиціях жанру горрора – “Епідермальний паттернінг пшениці”. У далекому 2015 році група молекулярних біологів з Цюріха повернула не туди розпочала проект з епідермального фенотайпінгу різнотрав’я Альпійських гір. Вони відмовились від дослідження життєвості за методикою Ю. Злобіна (й не отримають від нас за це лайку) та від дорогих лабораторних аналізів, а скористалися допомогою світлих сил світлової мікроскопії.

Відкривайте блокнот та записуйте:

Епідермальний паттернінг – це процес визначення сталих та варіабельних
морфологічних та морфометричних ознак покривної тканини рослини, який дозволяє вивчати зміни у функціонуванні цілісного організму за впливу того чи іншого стресового чинника.

Автор проекту говорить, що використання епідермального паттернінгу у якості дешевого, швидкого
та простого фенотайпінгу стресостійких сортів – це гарна штука, особливо, якщо реактиви ти купляєш за свої кошти.

Андрій Зінченко заявляє, що окрім того, що кожній людині треба побудувати дім, висадити дерево а також:

 Провести морфометричні виміри клітин епідерми листка пшениці.
 Дослідити анатомічну та фізіологічну варіабельність продихового комплексу листка пшениці за сприятливих та несприятливих умов.
 Проаналізувати трихомальний покрив листка пшениці.
 Виявити закономірності взаєморозміщення продихових комплексів, епідермальних клітин та трихом листка на одиниці площі за сприятливих умов та за умов стресу.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 3

Автором третьої заяки є Нестеренко Олег з Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Її назву ми змогли прочитати без спеціального словника: «Польові дослідження сонячного окуня Lepomis gibbosus (Linnaeus, 1758) в умовах активної інвазії у Запорізьке (Дніпровське) водосховище».

Lepomis gibbosus є одним із найпоширеніших видів-вселенців водойм Дніпропетровської області. Ця істота множиться як методологічні помилки в роботах противників ГМО. Сонячний окунь становить значну загрозу для місцевих риб, оскільки окрім того, що він “понаїхав”, він ще й всеїдний (здатен харчуватись як хижак, поїдаючи інших видів риб, і навіть харчуватись ікрою) та має порційний тип нересту.

Автор запланував комплексне дослідження біологічних властивостей виду Lepomis gibbosus та оцінку його адаптаційного потенціалу в умовах Запорізького водосховища. Він сформулював купу амбіційних задач:

  • у польових умовах зібрати матеріал для досліджень
  • Провести морфометричні дослідження різновікових особин виду
  • Вивчити процес нересту сонячного окуня в польових умовах
  • Дослідити гаметогенез статевозрілих особин сонячного окуня
  • Провести дослідження живлення дорослих особин
  • Виявити закономірності розповсюдження виду
  • Зібрати матеріали для проведення модельних експериментальних досліджень
  • Провести дослідження живлення мальків сонячного окуня
  • Відібрати зразки крові та дослідити цитологічні та біохімічні параметри крові
  • Відібрати зразки органів для проведення біохімічних досліджень фермент-синтезуючих органів
  • Оцінити адаптаційні можливості виду

 

Окрім того, безперечними чеснотами заявки є пояснення методики дослідження, матеріалів та методів та навіть графіки польових виїздів. Ех, чесно кажучи, навіть руки чешуться кинути це все, взяти ставні сітки з кроком вічка а=30-32 мм, малькову тканку, невід, мікроскоп оптичний, лінійку, цифровий штангенциркуль, формалін 4% – 10 л, спирт 96% – 3 л, фарбник за Романовсьокого-Гімзи та махнути на якесь водосховище описувати угруповання плейстофітів.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 4

Єлизавета Кришталь з сонячного Харкова та класичного Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна надіслала на нашу адресу проект “Дослідження фауни глоткових п’явок (Hirudinea: Erpobdellidae) України”.

Єлизавета пише, що “Ці п’явки є хижаками, що харчуються різними безхребетними”. Ми вже злякались. що це дослідження психологічних аспектів захисту дисертацій на кількох відомих вчених радах, але ні, – все ок! Мова справді про зоологію.

Головною метою проекту є дослідження п’явок родини Erpobdellidae півночі та півдня України. Для досягнення цієї автор пропонує збір матеріалів у захопливих експедиціях до  НПП «Деснянсько-Старогутський», Словучансько-Овручського кряжу,  НПП «Прип’ять-Стохід», дельт Дунаю, Дністра, Дніпра, Утлюкського лиману, гирла р. Молочна. Зразки будуть збиратися вручну і фіксуватися у 96% етанолі для  збереження можливості подальшого проведення ДНК-баркодингу і філогенетичного аналізу. Під час камеральної обробки даних всі гордіїві вузли систематики та біогеографії у цій групі організмів мають бути розрубані, чого ми від щирого чотирикамерного серця й бажаємо.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 5, вона ж заявка 6

Цього Вашого автора Довколаботаніки давно слід закидати помідорами за його неуважність. От і цього разу він одному учаснику присвоїв два номери й змусив наших експертів два рази читати одну й ту ж роботу. На своє виправдання скажемо, що читати справді цікаво.

Авторкою проекту є Савченко Марія, хіроптеролог кафедри екології та зоології ННЦ «Інститут біології та медицини» КНУ ім. Тараса Шевченка. У роботи шикарний вступ у вигляді чи то хокку, чи хайку, чи іншого невідомого нам виду мистецтва.

Марія займається моделюванням поширення кажанів на території України, зокрема поширенням видів Myotis nattereri (Kuhl, 1817) та Barbastella barbastellus Schreber, 1774. Вона створила моделі поширення цих видів в програмі MaxEnt.

Як підказує Вам життєвий досвід – усі кажани фауни України занесені до Червоної книги.  Для виду M. nattereri зазначено статус «вразливий», для B. barbastellus – «зникаючий».

Моделювання географічного поширення на основі вже наявних даних може допомогти у прогнозуванні вірогідних зон оптимуму за кліматичними показниками на мапі досліджуваних територій, а перевірка результатів моделювання дасть змогу оцінити валідність моделі на практиці а також поглибити знання про поширення досліджуваних видів, їх чисельність та вимоги до біотопів.

Проте, автор проекту не обмежується лише моделями, вона хоче їх протестувати й уже пакує наплічник  для дослідження території Київської та Вінницької областей влітку 2018 року. Попри факт відсутності реєстрацій кажанів досліджуваних видів в їх межах, модель визначає їх як підходящі. А, отже, є імовірність присутності особин видів M. nattererі та B. barbastellus саме тут. Автор наводить ці точки на карті, але ми їх не оприлюднюємо, щоб ніякий плагіатор не скопіпастив їх у свої докторські дисертації по всіх відомих науках.

Відповідно до проекту працюватиме невелика команда людей (3-4 особи), серед них – автор, науковий керівник та друзі кажанів. Дослідники будуть оглядати потенційні сховища, здійснювати нічні відлови кажанів за допомогою сіток та детекторні реєстрації кажанів в околицях місць відловів. Передбачені й інші активності – проживання в палатках, напружена праця вночі, відсипання вдень – все як у справжніх рок-зірок.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 7

Цю заявку ми отримали від Ползик Марії з Запорізького національного університету. Її назва – “Вивчення особливостей раціону диких копитних”.

В Україні площа природних біотопів з високими кормовими властивостями для диких копитних обмежена. Як наслідок – висока щільність популяції на обмеженій площі. Якщо корму не вистачає особливо в зимовий період – копитні можуть мігрувати, однак коли переміщення неможливо дуже швидко винищуються існуючі кормові ресурси. Вивчення раціону тварин допомагає попереджати таки ситуації шляхом введення підкормки, створення кормових полів, огороджування відтворювальних ділянок та інших заходів. Для їх успішного використання важливо отримувати актуальну інформацію про раціон тварин, для визначення найбільш актуальних заходів.

Автор пропонує гуманні дослідження мікрогістологічного аналізу решток рослинних тканин, що не перетравлюються копитними і можуть бути ідентифіковані в екскрементах.

Відпрацювання методики та оптимізацію процесу буде проводити в Національному заповіднику «о. Хортиця».

Для цього необхідно виконати наступні завдання:

  1. Визначити кормові рослини, що можуть входити до раціону копитних, виготовити мікрогістологічні препарати цих рослин.
  2. Створити фото-атлас мікрогістологічних препаратів кормових рослин, для використання під час визначення.
  3. Провести визначення рослинних решток в екскрементах оленя плямистого та козулі європейської з о. Хортиця.

Так, що тепер олені не відкрутяться, відмазки “Це не я спустошив холодильник минулої ночі” – не пройдуть!

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 8

Оскирко Олександра з ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету ім. Тараса Шевченка надіслала проект “Дослідження поширення зеленої ящірки (Lacerta viridis (Laurenti, 1768) в Одеській області, Україна”.

Отже, хто така зелена ящірка та з чим її їдять? Ну, по-перше, не їдять, адже Lacerta viridis – один з вразливих видів герпетофауни України. Він включений у третє видання Червоної книги України (ЧКУ, 2009), а також в Додаток ІІ до Бернської конвенції.

Метою дослідження буде вивчення поширення та популяційних особливостей зелених ящірок в Одеській області. Автор також поставив собі такі цілі:

1. Дослідити сучасне поширення зелених ящірок в даній області.
2. Виявити найсприятливіші біотопи для існування ящірок для даної області.
3. Проаналізувати специфіку біотопічного розподілу виду в градієнті різних факторів (біотичних та абіотичних) на території Одеської області.

Окремо, конкурсант наголошує, що вказані дослідження здійснюватимуться  без шкоди для тварин з фотофіксацією.

Наявність представників виду буде з’ясовано під час обстеження територій шляхом виявлення живих рептилій, а також ознак їх присутності (збиті особини на дорогах, тощо). Обліки чисельності буде проведено маршрутним методом, дотримуючись загальноприйнятих вимог для таких обліків (Динесман, Калецкая, 1952; Даревский, 1987; Щербак, 1989)

Що ж, оскільки дослідження не яєшня, й коли вони не потребують розбиття пари яєць – це чудово.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 9

Владислав Шуба Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна є автором “Проекту дослідження видового різноманіття наземних тихоходів (Tardigrada)”.

Тихоходи –  тип мікроскопічно малих безхребетних, що населяють різноманітні водні та наземні екосистеми. Проектом передбачено збір зразків з різних екосистем на території України.
Тихоходи – дуже малі (0,1-1,5 мм), тож їх практично не видно неозброєним оком, тому збір і безпосередній облік окремих особин в природі неможливі. Замість цього планується збирати проби субстратів, в яких тихоходи імовірно можуть знаходитися. У наземних екосистемах це можуть бути лишайники, мохи, печіночники, плауни, деякі дрібні покритонасінні, а також рослинна підстилка та верхній шар ґрунту (до 5 см).

Висушені проби зберігають цих жививх істот у стані криптобіозу. Далі Владислав використає рецепт приготування “Інвайту”: додасть води та буде досліджувати безхребетних під мікроскопом.

Мікропрепарати вивчають при збільшеннях 600-1600 світлового мікроскопа, з використанням масляної імерсії та фазового контрасту.
Вимірювання здійснюють за допомогою окуляр-мікрометра. Згодом планується порівнянняз типовими екземплярами та вивчення за допомогою електронної мікроскопії і, за необхідності, молекулярно-генетичними методами (Кіося, 2017).

Конкурсант додає також суворий план досліджень. Наскільки суворий, що нам соромно, що ми знову пропустили ранкову пробіжку.

Світлина від Довколаботаніка.

Заявка 10

Никоненко Анастасія з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара рекомендує нам повернутися до витоків класичної етології.

Для мене на сьогодні цікавим об’єктом досліджень є сарна. Завдяки її поширеності, вивчати її простіше, ніж рідких копитних. Хтось скаже, що косуля вже вивчена вздовж і впоперек. Але вивчена тільки для потреб мисливців, які це витончене та тендітне створіння перетворюють на кроваве місиво. Ми ж хочемо вивчати їх глибоко і зосереджено, щоб краще пізнати самих себе.

Методику вивчення поведінки, перевірену на косулях, можна використовувати для дослідження рідкісних та зникаючих видах копитних та не тільки їх… Отримані дані важливі для збереження біорізноманіття в нашій рідній країні та за її межами. То ж повернемося до традиції батьків-натуралістів Дарела та Сетона-Томпсона і будемо жити з тваринами на «ти».

Світлина від Довколаботаніка.

А судді хто?

Журі у класичній кількості 6 осіб абсолютно таємно та максимально прозоро, але дуже суб’єктивно оцінить ці проекти. Ми виведемо середнє значення, й воно, лише воно, визначить переможця. Кожен експерт оцінює роботу за 5-бальною шкалою, де 1 – взагалі не фонтан, а 5 – дуже надихаюча робота. Окрім того, існує 1 екстра-бал для кожного члена журі. Ним він нагороджує учасника, який на його думку є переможцем. Якщо експерт обере 2 такі роботи, то його бал розділиться порівну між ними.

Отже, представляємо наше журі:

  1. Марія Чернишенко – ботанік, природоохоронець, популяризатор наукових знань, спеціаліст з видавничої справи та книжок взагалі, креативний генератор ідей та великий друг для Довколаботаніки та природничого музею.

Світлина від Кулі Ботаніки.

2. Олексій Коваленко – ботанік у кедах, автор природничих активностей у музейному, ботсадівських та дикоприрородному просторах, за певними даними має відношення до Довколаботаніки, при зустрічі це може як визнати, так і заперечити.

Світлина від Olexii Kovalenko.

3. Олександра Шевченко – зоолог, знавець з фауністики, екоморфології, деяких аспектів екології та практичного застосування орибатидних кліщів (Sarcoptiformes, Oribatida).

Світлина від Alex Shevchenko.

4. Анастасія Малюк – зоолог, а особливо герпетолог, знавець ящірок, змій та інших мі-мі-мішних тварин. Музейник з безцінним досвідом як куратора фондів, так і роботи з відвідувачами.

Світлина від Nastia Brovko.

5. Олександр Ковальчук – палеозоолог, еволюційний морфолог. Якщо цікавить морфологія, таксономія, історична фауністика, палеоекологія і палеобіогеографія прісноводних риб пізнього кайнозою півдня Східної Європи – то Вам до нього й ні до кого іншого.

6. Марія Каліста – ботанік, біоморфолог, спеціаліст з популяційної біології рідкісних рослин.

Оголошення результатів

Воно відбудеться 18 травня на Мінародний День Рослин та День Музеїв у стінах Національного науково-природничого музею НАН України, вул. Б. Хмельницького, 15, Київ

Ботанік у кедах – Братиславський природничий музей

Третій випуск нашого таємного довколаботанічного шоу на ютубі виходить частинами як і годиться для епічної саги з неструктурованим сюжетом, жахливими діалогами та двовимірними спецефектами. Цього разу – це подорож у Братиславський природничий музей.

Частина перша – дорога до музею:

Частина друга – Ботаніка та зоологія у Братиславському природничому

Третя частина – палеонтологічна.

Якщо Ви настільки божевільні, що готові підписатися на наш канал – робіть це тут https://www.youtube.com/channel/UCG_6Zmdf8kvHcaH5zxmXRwQ.

Гамбургери з грибами – це їжа майбутнього?

Фаст-фуд на заправках – це з першого погляду чудова ідея. Ви годуєте свого залізного коня бензином, а себе соковитом гамбургером. І та, й інша річ, на жаль, наносить нашій тендітній планеті ударів під дих, оскільки, що яловичина, що паливо для автівки продукують величезну кількість вуглекислого газу.  Привітики, глобальним змінам клімату! Чи можна якось зарадити цьому смачному неподобству?

Гриби проти яловичини

Минулого місяця американська система швидкого харчування Sonic Drive-In по-доброму збочилась над своїм меню. Тепер, знаходьте в своєму бургері замість котлети з милих корів – грибні відбивні. Цинічні новатори створили також чізбургери Signature Slinger, який має забезпечити голодного клієнта “всіма потрібними відчуттями, окрім відчуття провини”. Борці за права грибів фейспалмлять стоячи!

A worker inspects mushrooms growing inside a greenhouse
Вирощуй гриби, доки вони не виростили тебе. Джерело: Brent Lewin/Bloomberg/Getty

То в чому ж профіт?

Причин їсти такі бургери рівно 3. Перша – напевно, це смачно. Друга – бургер з грибами менш калорійний. Перетравлюйте цей смачний хітинчик й влазьте в улюблені джинси. Третя – виробництво грибів продукує в рази менше вуглекислого газу, ніж табун плямистих корів на ідилічному лузі.

Допоки Ви запарюєте “Мівінку” за рецептом Джеймі Олівера – Ви пропускаєте головний кулінарний тренд року. Заміну 100 % яловичини на яловичина + гриби у рівних пропорціях. Не дякуйте, а будьте в темі.

Результат пошуку зображень за запитом "Signature Slinger cheeseburger"
Саме ці хлоп’ята перейшли на грибно-м’ясні суміші. Джерело: Sonic Drive-In

Чи підтримує наука такі рухи?

Ну, злегка! Наука ненавидить яловичину через те, що на грам білка у яловичині витрачається в середньому в 50 разів більше земель і викидається в 100 разів більше парникових газів, ніж цього потрібно для виготовлення бобів та інших рослинних білків. За даними Інституту світових ресурсів, аналітичного центру з охорони навколишнього середовища у Вашингтоні, округ Колумбія, заміна 30% яловичини грибами приблизно в 10 мільярдів гамбургерів, які американці їдять щороку, зменшила б кількість викидів, на ту кількість, які продукують 2 мільйонів автомобілів.

Результат пошуку зображень за запитом "cows methane"
Скоріш за все ти…

Проте вирощування грибів – це теж не нанотехологія майбутнього. Серйозний аналіз у 2012 році повідомив, що гриби причетні до утворення вуглексилого газу у кількості, що перевищує в 10 разів аналогічні показники для овочів, таких як цибуля, морква та капуста (M. Berners-Lee et al., Energy Policy 43, 184-190, 2012).

Попит на м’ясо продовжує зростати разом із доходами по всьому світу.  Сорі, жменьки рису вже нікому не цікаві! Розширення пасовищ великої рогатої худоби є основним рушієм вирубки лісів в Бразильській Амазонії, а третина всіх вирощених круп прямує на їжу коровам. Необхідно підвищити продуктивність пасовищ, покращувати корми, знижувати викиди метану великогою рогатою худоюою та лайкати наші пости, звісно.

А це точно смачно?

Дослідження показали, що заміна чверті яловичини на їжу з грибами зменшує споживання калорій приблизно на третину. Падає кількість насичених жирів та солі в раціоні. Тестування на шкільних обідах показало, що така гібридна їжа не спричиняє рвотні позови у малечі, що вони не плюються від неї і навіть не питають: “Що ха хумус Ви мені принесли?”. Але стоп! Ви ж напевно всі читали якесь авторитетне джерело, яке каже, що ми взагалв не перетравлюємо гриби й діткам їх їсти зась.

Результат пошуку зображень за запитом "шампиньоны"
Світле майбутнє? Джерело: sad

Хвилиночка математики

У епоху розширення талій, це потенційно хороші новини. Цього місяця органи охорони здоров’я у Великобританії закликали виробників харчових продуктів до 2024 року добровільно скоротити калорії у перероблених продуктах на 20%. Це дозволить заощадити майже 9 млрд. фунтів стерлінгів (12,7 млрд. Дол. США) та запобігти понад 35 000 передчасних смертей через  захворювання, пов’язані з ожирінням.

Але, як і з алкогольним напоєм та його безалкогольною копією, смак, в кінцевому рахунку, визначатиме споживчий вибір. Тому здоровіша, безпечніша для довкілля їжа перш за все має бути смачною. Інакше їсти її не є здоровим вибором.

(Nature, 2018)

Хижі рослини for kids 6 квітня 11:30

Таємничий світ хижих рослин розкриває свої обійми для найменших учасників! Ми пропонуємо цікавезну розповідь про найзагадковіші рослини нашої планети. Вони живуть за своїми правилами у моторошному світі видової боротьби, а їхня холодна краса – смертельна. Хижі рослини з хитромудрими ловчими пастками здавна дивували науковців та захоплювали уяву любителів рослинного царства. Ми дослідимо будову їхніх пристосувань для полювання на здобич, ознайомимось з відомими та ще нерозкритими загадками улюблених рослин Ч. Дарвіна. Опануємо ази вирощування росичок з насіння й кожен учасник забере з собою свою власну хижу міні-плантацію. А на завершення зіграємо у затишний «Комахоїдний квест» у стінах відділу ботаніки природничого музею. Прості пошукові загадки для юних детективів!
Увага: захід для дітей віком до 7 років з їхніми батьками. Якщо сумніваєтесь чи підійде цей захід Вашій дитині – зателефонуйте 0636164956 (зможемо надати детальні консультації з вівторка).
Тривалість: 1 година 20 хвилин.
Для участі необхідна реєстрація за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1GfavoQLCWL5h8gZ2t8vM_jeR-_DJpyPmteVL2aPfCMY/edit
Оплата: для дітей – 105 грн вартість демонстрації (оплачуєте на місці проведення заходу на 4 поверсі), дітям до 6 повних років вхід до музею безкоштовний, інакше слід додатково сплатити дитячий квиток – 45 грн;
для дорослих – 70 грн вхідний квиток до музею (слід придбати у касі музею).
До вартості демонстрації входить набір насіння та все необхідне для посадки росички капської.
Світлина від Національний науково-природничий музей НАН України.

Кажани пролітають 100 кілометрів заради їжі

Ти – не ти, коли голодний. А коли ти ще й маленький кажан, то можеш пролетіти 100 кілометрів на ніч заради ситого бенкету.

Та не чіпав я твій нектар! Джерело: wiki

У пошуках нектару

Дрібні рукокрилі занадто слабкі істоти, щоб вішати на них прилади радіозв’язку.  Тому, Родріго Медельін в Національному автономному університеті Мексики в Мехіко та його колеги застосовували витонченіші способи стеження за  малими довгоносими кажанами (Leptonycteris yerbabuenae). Ці милі крихітки вагою до 25 г споживають нектар кактусів та агав на просторах між південно-західними Сполученими Штатами та Гондурасом.

Результат пошуку зображень за запитом "Leptonycteris yerbabuenae"
Кажани і кактуси – красиве і корисне. Джерело: Species Sheet

Вчені використовували інертний флуоресцентний порошок, щоб позначити тисячі кажанів, що вийшли з печери після денного сну. Колеги в різних віддалених ділянках стежили за прильотом цих літаючих ссавців. Отримані результати показують, що кажани здійснювали подорожі довжиною до 98,8 кілометрів.

J. Mammal. (2018)